Продавали зерно і коней: історія вулиці Староярмаркової в Кривому Розі

Продавали зерно і коней: історія вулиці Староярмаркової в Кривому Розі

Саме Староярмаркова — історична назва вулиці, яка повернулась кілька років тому після перейменування із Сиволапа під час декомунізації

У матеріалі цитується книжка Ігоря Рукавіцина «Кривой Рогъ в конце XIX — начале XX века» та використовуютьс фото з групи "Криворізька старовина"

Вулиця Староярмаркова розташована в Центрально-Міському районі Кривого Рогу. 

Назва вулиці пов’язана з двома ярмарками, які проводились у Кривому Розі з 1803 року. Станом на 70-ті роки XIX століття кількість ярмарків зросла до чотирьох, а час їх проведення збігався із церковними святами.

Торги в місті проводились до кінця XIX століття, а до цього Кривий Ріг уже став одним із найбільших центрів імперії з продажу коней і великої рогатої худоби. На ярмарки з’їжджались селяни із найближчих волостей, продавали худобу та зерно.

Ярмаркова площа містилась на великому пустирі між річкою Інгулець і сучасною вулицею Свято-Миколаївською поблизу хлібозаводу №1.

Вулиця сформувалась лише в останній чверті XIX століття, до цього забудованою була тільки її західна частина. Староярмаркова починається від сучасної Свято-Миколаївської біля магазину «Саксагань» і простягається до Гданцівського мосту. Її довжина становить близько 850 метрів. На вулиці переважали одноповерхові будинки із саману — цегли, яку виготовляли із суміші глини, соломи і кінського перегною, висушеного на сонці.

На вулиці Староярмарковій на початку XX століття розміщувались «Перший кефірний заклад» у будинку Бригади та склад Мойші Тополянського на Староярмарковій площі. Тут жила відома в ті часи сім’я музикантів Назаренків — бандуристів, виконавців і зберігачів народних пісень. Їхній будинок знесли на початку 80-х років XX століття. Поруч із будинком Назаренків стояв «будинок учителя», де в минулому столітті жили викладачі місцевої початкової школи міністерства народної освіти. На сьогодні старих одноповерхових будинків на Староярмарковій майже не лишилось.
Редактор: Софія Скиба

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Вулиця Пушкіна

Рахманівка. Руїни церкви Святого Миколая

Кривий Ріг, вулиця Карла Маркса, «Ярмарка дефіцитів», 1990 рік

Човнова станція під час весняної повені

Загальний вигляд Криворізького силікатного заводу, 1960-х років

Відео на тему

Як змінилась вулиця Церковна у Кривому Розі

Жила-була Гданцівка: відео про історію мікрорайону

Як змінився піонерський табір «Ласточка» на Карачунах

Як змінився Проріз у Кривому Розі

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Центрально-Міський район КАДРИ КІНОХРОНІКИ!

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Історія перших храмів і місць для молитви в Кривому Розі

У Кривому Розі жили представники різних віросповідань. Усі вони прагнули мати свій осередок духовності, де могли б збиратися разом, молитися, думати про Бога та спілкуватися.

Від підручника до легенди: як Кривий Ріг повертає власну історію

Найвідоміша легенда Кривого Рогу — про Рудану — виявилася вигадкою, створеною лише у 1968 році, а підприємець Колачевський, чиє ім’я носить найдовша вулиця міста, для багатьох криворіжців досі залишається маловідомою постаттю. Про це, а також про походження міських міфів, забуті імена та суперечливі сторінки минулого говорили під час щорічних історико-краєзнавчих читань у Криворізькому педагогічному університеті, де дослідники презентували свої нові розвідки та дискутували про переосмислення локальної історії. Що насправді стоїть за відомими міськими легендами, чому історичні постаті залишаються в тіні та як Кривий Ріг переосмислює власне минуле — читайте в матеріалі «Першого Криворізького».

Олена Деконська: руда, селяни і репресії

Олена Михайлівна Деконська жила у Кривому Розі в кінці XIX — на початку XX століття