Кривий Ріг — місто масштабних фестів

Сьогодні ми бачимо, що культурний рух Кривого Рогу не просто існує, а й активно розвивається. За роки незалежності фестивалі, марафони та концерти реалізовувалися в місті за ініціативи активних і патріотичних громадян. У матеріалі history.1kr.ua — як проходили фестивалі, хто їх організовував та чим вони були особливі. 

Веломарафон ХСМ (EXTREME CROSS-COUNTRY MARATHON) «Залізна сотня»

У квітні 2014 року криворіжець Денис Дубов побачив масштабний одеський веломарафон «Одеська сотня». Сама ідея і кількість учасників вразили настільки, що в нього одразу виникло бажання зробити подібний марафон у Кривому Розі, тож незабаром Денис сам став одним з організаторів ХСМ.

За словами Дениса, він бачив у місті великий потенціал стосовно екстремального та індустріального туризму. Тому він хотів зробити певну велосипедну візитівку Кривого Рогу, щоб його знали не тільки за рудою та кар’єрами, а й за веломарафоном.

Але одразу постало питання: як можна залучити людей у місто, в якому переважно індустріальні пейзажі, шахти, відвали та кар’єри? Саме вони і стали родзинкою майбутніх веломарафонів: відмовитися від асфальту й розробити маршрути, що проходили б через криворізькі кар’єри, відвали та балки.

Я тоді був у велоклубі “Команда адреналін”. Розповів цю ідею голові нашого клубу, і він сказав, що ми це не реалізуємо в нашому місті, бо необхідне залучення великих коштів» — розповідає Денис Дубов.

За деякий час Денис пішов із цього велоклубу та в лютому 2015 року заснував власну громадську організацію «Ukrainian Bike Family». Потім він згадав про ідею створення веломарафону в Кривому Розі і разом з іншими учасниками клубу почав досліджувати околиці міста, щоб розробити маршрут.
На проведення веломарафону все ще були потрібні гроші, і в цей час Тетяна Підпалько, керівниця економічного відділу у виконкомі Криворізької міської ради, запропонувала Денису взяти участь у міському конкурсі місцевих грантів «Громадський бюджет». Завдяки велоспільноті Кривого Рогу, яка проголосувала за цей проєкт, організатори отримали 101 тисячу гривень на його реалізацію. Паралельно з цим продовжувалися пошуки цікавого маршруту. Уже було знайдено багато ділянок, але не було розуміння, як їх гармонійно й логічно пов’язати.

На початку літа 2016 року організатори зайнялись створенням маршруту, у них часто виникали суперечки щодо місць майбутнього марафону та розміщення стартового містечка. Але все ж таки вдалося узгодити думки і продовжити реалізовувати ідею веломарафону. Нарешті ще не ідеальний маршрут затвердили. Він нагадував цифру 8, оскільки перехрещувався в одному місці та мав лише один заїзд на відвали. Подекуди перетинав колії залізниці, а в шістьох місцях проходив вулицями приватного сектора.
Шляхи пролягали через червоні дороги Техбази, стежки Галківки, Червоний міст, Краматорівський ліс, відвал хвостосховища ЦГЗК, Карачунівський ліс і Карачунівське водосховище, а також відомі криворізькі скелі МОДРу. Виявилося, що грошей, які були отримані завдяки «Громадському бюджету», на проведення марафону не вистачить, тому було залучено ще близько 70 тисяч від додаткових партнерів і спонсорів веломарафону. У цей час уже з’явився логотип «ЗС» і було призначено дату проведення марафону — 10 вересня 2016 року.

У другій половині літа 2016 року активно йшла підготовка маршруту. На той момент він зв’язував між собою багато різних місць стежками та ґрунтівками. Але значна кількість зв’язок локацій поросли кущами і бур’янами. Також у багатьох місцях були звалені купи сміття, землі та каміння. Тож організатори разом із волонтерами приводили до належного стану критичні місця маршруту й водночас шукали волонтерів на контрольні пункти. І хоча на всі заплановані КП не вистачало людей, необхідний мінімум волонтерів для проведення марафону все-таки знайшли.

Організатори дуже хотіли зробити веломарафон за всіма правилами UCI — міжнародного союзу велосипедистів, які чітко вказують на облаштування траси марафону спеціальною розміткою. Чорні стрілки на жовтому фоні мали бути встановлені перед поворотами, на поворотах і після поворотів. Розміри знаків і відстань від поверхні збігалися із зазначеними в правилах UCI. Та, на жаль, це був перший і останній раз, коли такі знаки використовувались на «Залізній сотні».

За три дні до старту марафону дві змішані бригади волонтерів і організаторів о шостій ранку почали встановлювати необхідні знаки. На кожному з них було оголошення з поясненням, для чого цей знак, а також прохання «Не чіпати». За два дні до веломарафону створювалася розмітка траси. За день до змагань виник ряд проблем: хтось позривав знаки на встановленому маршруті, і це відбулося одразу в багатьох місцях. Перший веломарафон об’єднав близько 170 учасників, і це було дійсно круто, бо до цього подібні змагання проводилися за участі всього близько 30 велолюбителів.

Ми дуже хотіли, щоб на старті “Залізної сотні” було якраз близько сотні учасників, але коли побачили 170, то зрозуміли, що це певний успіх. І ми сильно переживали через ситуацію зі знаками, але наступного року вирішили відійти від правил UCI, розуміючи, що в наших реаліях, маючи місцевих “доброзичливців”, ми не зможемо реалізувати наявність знаків за міжнародними стандартами. Тому наступного року стали посипати повороти тирсою і ставити розмітку фарбою», — каже Денис Дубов.

У місцях інтенсивного руху, зокрема на старті та небезпечних ділянках, велосипедистам допомагала поліція, яка перекривала рух іншого транспорту. На певних ділянках були спеціально навчені волонтери, які могли надати необхідну медичну допомогу, машини евакуації та машини швидкої допомоги. На кожному КП були вода та їжа для учасників.

Для тих, хто приїжджав першими, на фініші були різні призи: від грошових сертифікатів до коштовних велосипедів. Також після марафону завжди влаштовували рок-концерт за участі криворізьких виконавців. Веломарафон продовжував своє існування. У 2017 році кількість учасників була вже близько 400, у 2018 році — близько 500, а у 2019 — близько 800. І на той момент серед учасників були велосипедисти з Туреччини, Польщі й навіть США. Організатори сподівалися, що у 2020 році до веломарафону доєднається близько 1000 учасників, але через ковід місцева влада не дозволила проводити «Залізну сотню».

У 2021 році веломарафон відновили, але велосипедистів було значно менше через сильну зливу, яка тривала декілька діб. Думали над розробкою маршрутів на майбутнє, але у 2022 році через повномасштабне вторгнення Росії, зрозуміло, веломарафон не проводили.

Сподіваємося, що коли війна закінчиться нашою перемогою, ми відновимо наші змагання, бо зараз займаємося тим, що волонтеримо для нашого фронту. “Залізна сотня” робить димові шашки, ми вже виготовили їх близько 80 тисяч», — каже Денис.

Читайте також: Завдяки диму вдалось вивести 35 військових — історія студента, який виробляє димові шашки

Веломарафон Залізна сотня довгий час був другим за кількістю крос-кантрійним марафоном (один із видів змагань з велосипедного спорту, який проводиться бездоріжжям із природними і штучними перешкодами, затяжними підйомами і дуже крутими спусками) в Україні, і за останні роки став першим. Більшої кількості учасників інші крос-кантрійні марафони в країні не збирали.

Industrial FEST «Ніч індустріальної культури у Кривому Розі»

Ідея проведення тематичного фестивалю зародилася ще у 2013–2014 роках, коли місто Кривий Ріг брало участь у канадському проєкті «Місцевий економічний розвиток міст України». Тоді ж тривала розробка маркетингової стратегії міста, і тому виникла ідея створення фестивалю, який покаже особливість та унікальність Кривого Рогу.
Основною метою фестивалю було розповісти історію Кривого Рогу, чому він має так багато індустріальних професій і чому він є перспективним. Оксана Павлушенко, яка на той час працювала в управлінні економіки виконкому Криворізької міської ради, розповіла, що тоді саме управління економіки розробляло програму розвитку промислового туризму в місті.
Тож криворіжці були в пошуку такої тематики фесту, яка би була близькою нашим людям. Вони дізналися, що в Німеччині проходить фестиваль «Індустріальна ніч». Виявилося, що такі фестивалі проводились у Донецьку та Луганську ще до окупації. Це зачепило увагу, і майбутні організатори почали думати, як саме провести щось подібне.
Перший фестиваль «Ніч індустріальної культури у Кривому Розі» відбувся у 2017 році, і цьому передував початок стрімкого розвитку індустріального туризму в місті. Того ж року підписали меморандуми про співпрацю з різними промисловими підприємствами Кривого Рогу і запросили польських представників The European Route of Industrial Heritage (ERIH) — туристичної програми Європейського маршруту індустріальної спадщини. Вони розповіли, як у них проводять такі фестивалі, що тривають 3–4 дні та охоплюють понад 50 різних індустріальних об’єктів.

Розуміючи масштаби проведення таких заходів у Європі, де відкриття фестивалю було на одному об’єкті, наприклад, на недіючій шахті, а закриття — на іншому, ми переймалися через неможливість зробити так само. Тож у нас відкриття фестивалю відбувалося на майданчику торгового центру “METRO”, — каже Оксана Павлушенко.

У межах фестивалю для учасників були організовані екскурсії на кар’єри, коксохімічне виробництво публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», навчальну шахту ПАТ «КЗРК» та інші підприємства. Також відбувся індустріальний пленер, де діти-художники малювали один із криворізьких кар’єрів. А на Бурщицькому відвалі запускали в небо близько 40 китайських ліхтариків.

В Арселора була також локація з фотозоною, де була представлена робоча форма працівників підприємства. Ці костюми можна було навіть приміряти. Також учасники змогли покататися на БелАЗі, який зазвичай використовується в роботі на кар’єрах. І для багатьох це були яскраві спогади з фесту, — розповідає Оксана.

Industrial FEST «Ніч індустріальної культури у Кривому Розі» проходив із 2017 по 2021 рік. Фестиваль збирав близько 10 тисяч учасників за тижневу екскурсію.

Рок-фест «Залізна міць»

Першим у Кривому Розі рок-фестивалем став «Залізна міць», який пройшов у серпні 2019 року. Організатори фестивалю — журналіст і громадський діяч Євген Павлов із командою волонтерів, які мріяли про проведення подібного заходу з 2018 року.

У нашому місті є гурти, які займаються музикою. Ми маємо музикантів, але не маємо майданчиків для того, щоб вони демонстрували свою творчість. Так виникла ідея організувати рок-фестиваль у Кривому Розі, щоб була можливість популяризувати власне мистецтво та поєднувати публіку з музикантами, — каже Євген.

Тоді громадська організація «Криворізька фундація майбутнього» разом із компанією «Метінвест» проводили конкурс «FestMetinvest», у якому взяли участь понад 40 проєктів і було визначено 17 найкращих із них. Проєкт рок-фестивалю «Залізна міць» підтримали і надали кошти на його реалізацію. Сам фестиваль пройшов на території парку Героїв у Металургійному районі. Свою творчість представляли 6 рок-груп із Кривого Рогу та Дніпра: Livin’ Large, Endorphin, UAR, Роялькіт, Ґенеза та Bakenbardy. Відвідали рок-фестиваль близько 7 тисяч людей. За словами організатора, навіть ті відвідувачі, які були скептично налаштовані, висловили позитивні враження від заходу.

Дорога у великий шоу-бізнес лежить саме через такі фестивалі. Гуртів в Україні багато, але не всі мають можливість виступати на сцені такого масштабу, — каже лідер криворізького гурту «Роялькіт» Роман Гаман.

Криворізький гурт «Роялькіт» спочатку був створений як проєкт однієї людини. Заснував його Роман Гаман, який писав музику та пісні англійською мовою. Приблизно у 2011–2012 роках почали з’являтися треки українською. Протягом двох років пісень назбиралося на перший альбом, який реалізувався під назвою «Десь там». Згодом писалися нові пісні, Роман схилявся ближче до етнічної музики. «З’явилося бажання зібрати гурт, щоб це був не студійний проєкт, а жива музика», — каже засновник. Перший склад «Роялькіт» зібрали у 2013 році на базі гурту Practical Senses (також відомий як «Практичні Почуття»). Роман у цьому гурті писав тексти, співав, грав на народних духових інструментах, і зрештою Юрій Байгуш, один з учасників гурту, запропонував грати пісні Романа. Так вони і стали гуртом «Роялькіт». (https://www.facebook.com/royalcatband) Гурт грає в стилі українського фолк-року з елементами етніки. 

У березні 2017 року гурт випустив альбом «Житіє гуцульське». До нього увійшли і народні пісні, і авторські. «Цей альбом ми записали практично вдома. Деякі партії писали на студіях. Зводив цей альбом я самостійно, обкладинку допомагали робити друзі. Так, власними силами, змогли це реалізувати», — згадує Роман Гаман.

У 2020 році виникла ідея зробити великий концерт у Кривому Розі. Планували запросити різних музикантів, наші знайомі вже написали партитури для струнного квартету. Ми знайшли віолончеліста, скрипальку і бек-вокалісток. Але через пандемію ми не змогли це реалізувати, — каже Роман.

Після початку повномасштабного вторгнення 1 березня вийшла пісня «Місто-герой», а далі ще кілька тематичних треків. Деякі учасники гурту разом із засновником пішли служити в ЗСУ. Після того, як Роман отримав поранення, вдалося організувати благодійний концерт у Кривому Розі, який пройшов 1 жовтня 2023 року. Зараз у процесі написання декілька пісень.

Літературний фестиваль «Руді тексти»

Фото: Володимир Гончар

«Руді тексти» були створені за ініціативи журналістки та літераторки Ольги Гончар (Хвостової) і поета Максима Кабіра. У 2008 році вони вирішили організувати літературний фестиваль у Кривому Розі, щоб показати поетичний бік міста. Назвали захід «Руді тексти».

Нічого подібного не проводилося в Кривому Розі ні до “Рудих текстів”, ні після. Були різні фестивалі інших форматів, але саме літературно-мистецьким були тільки “Руді тексти”, — каже Ольга.

Фінансову підтримку для проведення першого фестивалю надали керівництво Первинної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком» і тодішній народний депутат України Вадим Гуров. Фестиваль відбувся 8 серпня 2008 року в старовинній Дубовій Балці, де, за деякими даними, вперше було знайдено залізну руду. Ольга та Максим запросили на фестиваль авторів із різних міст України: окрім криворізьких, були поети й поетеси з Миколаєва, Запоріжжя, Києва та Севастополя. Також на фестивалі виступив гурт «Кафедра зеленої музики», було проведено поетичний слем і конкурс на написання віршів за добу, за підсумками фестивалю видано збірку творів, фото і вражень, а сам захід визнано подією серпня 2008 року в Україні.

У 2009 році «Руді тексти» пройшли на човновій станції. Тоді в межах фестивалю відбулося багато різних заходів: концерт криворізьких музичних гуртів, вечірка поезії «без цензури», виступ театру «БаоБаБ», літературочитальницька зустріч «Спокуса говорити», виставка картин криворізьких художників і авторський вечір Мар’яни Невиліковної та Влада Кльона, а також нагородження переможців конкурсу «Книжка року 2009». У 2010 році фестиваль прийняв учасників і учасниць уже з 10 міст України. «Руді тексти» тоді відбулися на центральній вулиці Кривого Рогу — проспекті Карла Маркса (після декомунізації — проспект Поштовий), на АртМайдані. Було організовано поетичний слем, а також виставку фотографій і картин молодих художників. «Руді тексти 2011» провели в клубі «Скай» (ТРЦ «Єсеніно», зараз це розважальний комплекс Fun Park). Окрім традиційних поетичних виступів і музичної складової в межах фестивалю провели відеопрезентацію культурологічного журналу «ЛітЗеппелін». Після поетичних читань відбулася мандрівка літературними місцями центральної частини Кривого Рогу. У гуманітарному корпусі Криворізького державного педагогічного університету пройшов конкурс «Три вірші за 24 години», а в клубі «Скриня» — прозові читання.

«Руді тексти» зразка 2013 року стали наймасштабнішими і міжнародними. Фестиваль відбувався протягом двох днів у різних локаціях, включивши і поетичні читання, і вечір перекладів, і презентацію культурологічного альманаху «Символ», і інші літературні події. Підтримав захід тоді благодійний фонд «Громадська ініціатива мешканців Кривбасу». До участі у фестивалі, крім поеток і поетів із Кривого Рогу та з різних міст України, було запрошено авторок з-за кордону. Музичну складову презентував надзвичайно популярний гурт «Вів’єн Морт», який уперше виступив у Кривому Розі саме на «Рудих текстах 2013». Важливим моментом в історії «Рудих текстів» стало створення повних відеоверсій, які робила Ольга Гончар (Хвостова) як редакторка телерадіокомпанії «Рудана».

Дивіться відеоверсії на YouTube-каналі Ольги Гончар

Ці відеоверсії допомагали учасникам і учасницям подивитися на свою творчість збоку. Це дає змогу побачити себе та, проаналізувавши власні виступи, потім рости. І аналогів цього не було не тільки в Кривому Розі, а й взагалі в Україні, — розповідає Ольга Гончар.

 

«Джаз на даху»

Ідея івентів на даху вже давно не нова, але чогось подібного ще донедавна не було в Кривому Розі. Співорганізатор події Станіслав Корнієнко розповів, що вони разом із братом Ярославом дуже хотіли робити цікаві заходи для криворіжців. Станіслав цілеспрямовано десь пів року шукав дах, на якому можна було б організувати джазовий концерт. Зійшлися на проведенні концерту на даху готелю «Дружба».

Чому джаз? Ми знали, що саме на джазові концерти приходить достатньо велика аудиторія. Людям це подобається. Ми знали, як це організувати і яких музикантів можемо запросити, — каже Станіслав.

Проєкт існував з 2018 по 2021 рік, і кожного разу були запрошені різні гурти. Загалом метою стала організація таких подій, які б могли приносити прибуток. Власне, тому фестиваль і проіснував три роки, бо був прибутковим. Усього «Джаз на даху» пройшов 13 подіями за три роки. Оскільки були обмеження за кількістю відвідувачів, то аудиторія була майже однаковою: приблизно 230 людей. Попит був великим, тож за тиждень до самого концерту квитки завжди вже були розпродані. Через пандемію та заборону проведення масових заходів «Джаз на даху» перестав існувати. Навесні 2022 року в планах було організувати масштабний фестиваль «Кривий Ріг Jazz Fest», але почалось повномасштабне вторгнення Росії.

Хочеться робити сталі проєкти, щоб вони несли вплив. Якщо ми повернемося до створення подібних івентів, то будемо робити тільки ті, які зможуть довго існувати, — каже Станіслав Корнієнко.

 

Які з цих фестів ви б хотіли відвідати або вже відвідували? Напишіть у коментарях!

Усі фото в матеріалі надані представниками названих фестивалів для публікації «Першого Криворізького». Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю «Першого Криворізького» і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Оновлено 29.05.2024

Матеріал написано у межах проєкту, який покликаний підтримати ініціативу молодих авторів та авторок вивчати історію Кривого Рогу та його околиць. Редакція закликає читачів та читачок приєднуватись до обговорення викладених у матеріалах відомостей та доповнювати їх, щоб разом відновлювати історичні факти, які були недостатньо оприявнені до сьогодні.

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.  Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю "Першого Криворізького" і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.