Топонімічний фольклор Криворіжжя: Карнаватка

Український фольклор — відображення менталітету, побуту й звичаїв, розваг та забобонів наших пращурів крізь усну народну творчість. 

До усної народної творчості відносимо перекази, легенди, прислівʼя, приказки, загадки та казки, обряди, а ще суспільно-побутові, календарно-обрядові та родинно-побутові пісні тощо. 

Логічно припустити, що топонімічні легенди є найвідомішим жанром криворізького фольклору, адже чи не кожен криворіжець знає декілька версій походження назви міста. А от чи чули ви, як Водяний повʼязаний із Солоним озером, татари — з Карачунами, а індус — з Карнаваткою? Читайте про походження назв криворізьких місцевостей у добірці цікавих фактів.

Індус

Колись давно приїздив до Кривого Рогу у своїх справах якийсь багатий та поважний іноземець, чи то німець, чи англієць, чи француз.

Серед його слуг був один індус. Так от, коли проїздили вони через те місце, що зараз зветься Карнаваткою, слуга-індус раптом заволав:

-Карнатака! Карнатака! Карнатака!

Наш меткий народ запамʼятав це слово. Через деякий час усі звикли до незнайомої назви, тільки промовляли її по-своєму, не Карнатака, а Карнаватка, мабуть, так людям було зручніше. Так і прижилася ця назва до невеликого криворізького селища.

Згодом, коли на Криворіжжі працювали наші вчені, хтось із них розповів, що Карнатака — це штат у далекій Індії. Мабуть, ця місцина нагадала індусові його рідні місця, тому й вирвався з його душі відчайдушний крик, який дав назву селищу.

Друкується вперше. Записано Анастасією Степаненко у 30-ті роки.

Джерело: У статті наведені матеріали з книжки Олександра Мельника та Олександра Степаненка «Історичний фольклор Криворіжжя», Кривий Ріг, 2001 рік. Легенди подаються у редагуванні за чинними мовними нормами без втрати змісту.