Шамраєвський Сергій Павлович – комендант м. Кривий Ріг Херсонської губернії (з 20.08.1919)

Шамраєвський Сергіій Павлович спадковий дворян Катеринославської губернії

Шамраєвський Сергіій Павлович (10.09.1864 – 29.11.1919) — православний, із спадковий дворян Катеринославської губернії, син учасника оборони Севастополя 1854–1855 років, підполковника у відставці Шамраєвського Павла Карнійовича (Корнійовича) (нар. 1817). Уродженець Катеринославської губернії та м. Катеринослав. Загальну освіту здобув у приватному навчальному закладі.

На військову службу вступив 24.08.1882 нижнім чином — рядовим на правах вільновизначеного 3-го розряду до 16-го стрілецького Його Величності батальйону, звідки того ж дня був відряджений до Одеського піхотного юнкерського училища для проходження курсу наук. 04.09.1882 зарахований до молодшого класу училища з перейменуванням у юнкери; 05.02.1884 отримав унтер-офіцерське звання; 07.08.1884 залишений у старшому класі на другий рік.

Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище (07.08.1885; за 2-м розрядом) і випущений підпрапорщиком до того ж 16-го стрілецького Його Величності батальйону. 14.08.1885 переведений до 133-го піхотного Сімферопольського полку в м. Катеринослав, де служив до 1904 року.

З підпрапорщиків вироблений у підпоручики (ВП 06.02.1886; ст. 06.02.1886). Молодший офіцер полку (1886–1903). Неодноразово брав участь і здобував призи у змаганнях зі стрільби серед офіцерів (1886, 1893, 1894, 1899, 1901, 1902, 1903, 1910 роки).

Поручик (ВП 06.05.1890; ст. 06.02.1890). Штабс-капітан (ВП 12.09.1900; ст. 06.05.1900; за вислугу років). Тимчасово командував 5-ю (11.05–27.06.1901) та 7-ю (29.09.1902–24.01.1903) ротами, 11-ю (24.01–01.03.1903) і 10-ю (з 01.03.1903; затверджений командиром 25.07.1904). Капітан (ВП 01.06.1903; ст. 06.05.1901; за вислугу років).

29.08.1904 відряджений до 208-го піхотного Очаківського полку, куди прибув 01.09.1904 і призначений командиром 13-ї роти; переведений туди наказом від 12.11.1904. Відряджений до м. Херсон для придушення заворушень (27.10–13.11.1905). 29.04.1906 повернений до 133-го піхотного Сімферопольського полку.

З грудня 1906 по 1913 рік неодноразово тимчасово командував 3-м батальйоном. З 1913 року — командир 4-го батальйону того ж полку.

Участь у Першій світовій війні

22.07.1914 виступив із 133-м піхотним Сімферопольським полком у похід проти Австро-Угорщини; 07.08.1914 перейшов кордон по р. Збруч. Брав участь у боях під Тарнополем, у Галичині та Карпатах (08.1914–03.1915) у складі 8-ї армії Південно-Західного фронту.

Підполковник (ВП 08.07.1915; ст. 20.01.1915; за відзнаку в боях проти ворога). Після хвороби повернувся до полку 15.02.1916. Командир 4-го батальйону (затверджений 02.03.1916). Брав участь у боях на Румунському фронті 1916–1917 років.

04.08.1917 проведений у полковники (зі старшинством від 25.01.1917).

Період громадянської війни

Учасник Білого руху на півдні Росії у складі Збройних сил Півдня Росії (війська Новоросійської області). У серпні 1919 року — кандидат на посади в Криму. З 20.08.1919 — комендант м. Кривий Ріг Херсонської губернії.

Помер 29.11.1919 від сипного тифу. Похований 01.12.1919 у м. Миколаїв Херсонської губернії.

Родина

Був одружений першим шлюбом із Софією Аркадіївною Вареніковою, дочкою статського радника Аркадія Петровича Варенікова. Син — Михайло (нар. 18.10.1896).

Брати:

1. Корнилій Павлович Шамраєвський (нар. 10.09.1864) — полковник піхоти.
    

2. Микита Павлович Шамраєвський (нар. 28.05.1866) — полковник артилерії.
    

Чини

Рядовий (24.08.1882); юнкер (1882); підпрапорщик (1885); підпоручик (1886); поручик (1890); штабс-капітан (1900); капітан (1903); підполковник (1915); полковник (1917).

Нагороди

Орден Св. Станіслава 3-го ст. (1906);
Орден Св. Анни 3-го ст. (1910);
Орден Св. Анни 4-го ст. з написом «За хоробрість» (1915);
Орден Св. Станіслава 2-го ст. з мечами (1915);
Орден Св. Анни 2-го ст. з мечами (1915/1916);
Орден Св. Володимира 4-го ст. з бантом і написом «За 25 років» (1915);
Мечі й бант до ордена Св. Анни 3-го ст. (1917).

Медалі: срібна на пам’ять царювання імператора Олександра III; світло-бронзова на пам’ять 300-річчя дому Романових.

(за матеріалами сайту «Офіцери РІА»)

Джерело фото та підпис до нього: Станіслав Пікуль для фейсбук-спільноти «Криворізька старовина»