Кривий Ріг у роки Першої світової війни: як військовополонені видобували руду і водночас виборювали незалежність України

На Криворіжжі перебували в полоні солдати австро-угорської армії. Переважно це були слов’яни: українці, поляки, чехи та словаки. Більшість із них жили й працювали на рудниках. Уже в 1917–1918 роках Кривий Ріг, та і вся Україна переживали буремні часи: криваву боротьбу з більшовиками за існування незалежної Української держави.
Деякі військовополонені, вважаючи своєю владою Українську Центральну Раду, відправляли з Кривого Рогу їй запити з проханням дозволити одружитися або переїхати. А були серед них і такі відчайдухи, які не зовсім законно сіли в потяг та поїхали до Києва. Вони стали Січовими стрільцями й доєднались до збройної боротьби УНР проти більшовиків. Редакція 1kr.ua поспілкувалась на цю тему із кандидатом історичних наук Андрієм Тарасовим.

Як жили на Криворіжжі військовополонені

Умови полону часів Першої світової війни кардинально відрізнялись від умов полону Другої світової. Певним категоріям полонених — українцям, полякам, чехам — дозволялося виходити за межі місць свого проживання. У 1917 році вже відбулась Лютнева революція, в Україні крайовим органом влади стала Українська Центральна Рада (саме тому полонені й адресували свої листи УЦР). Коли в Києві проголосили про створення УНР, полонені, які хотіли життя в незалежній Україні, виявили бажання стати на захист держави.
Проживання військовополонених на території Криворіжжя супроводжувалось виходом за межі території й контактами з місцевим населенням. Полонені, що працювали на сільськогосподарських роботах, могли жити в хатах, які їм виділяла влада. Деякі із солдатів були писемні, відповідно, могли працювати й жити в різних канцеляріях. Станом на 1916 рік кількість працівників-військовополонених на рудниках Кривого Рогу навіть переважала кількість місцевих працівників.

Ілюстрація. Джерело: група Криворізька старовина

Ким були військовополонені, які жили на території Криворіжжя?

Переважно це були солдати австро-угорської армії. Полонених німецької армії найчастіше направляли вглиб імперії. За національністю полонені на Криворіжжі переважно були українцями та поляками, словаками й чехами, у виняткових випадках — німцями.
У Російської імперії була специфічна система сегрегації: вони визначали «лояльні» і «нелояльні» національності та в залежності від цього розподіляли полонених територіально. Наприклад, угорці, німці й австрійці вважались нелояльними, їх намагалися відправляти якомога далі вглиб Російської імперії. Полонених офіцерів на Криворіжжі не було, тут перебували переважно рядові солдати. Ці люди жили здебільшого при самих рудниках, у бараках. Вони видобували залізну руду. З донедавна засекреченого документа 1917 року видно, що полонені українці на території Криворіжжя створювали українські гуртки й навіть писали до Української Центральної Ради запити з проханням дозволити одружитися, виїхати або перейти на іншу роботу.

Документи надав Андрій Тарасов

Криворіжжя було одним із центрів формування групи добровольців, які потім стали підрозділом армії УНР

Ці майбутні Січові стрільці, описуючи перебування в полоні, доволі тепло згадували про німця Едуарда Карловича Фукса. Він був одним із тих, хто працював на руднику. Фукс і один із керівників станції Вечірній Кут допомогли знайти вагони, у яких колишні військовополонені, які невдовзі стали Українськими січовими стрільцями, виїхали до Києва в 1918 році.
У ніч проти 11 січня 1918 року 263 людини виїхали зі станції Вечірній Кут до Києва, щоб боротися за незалежність зі зброєю в руках. Пізніше сотню Січових стрільців очолив Йосип Думін, який у Другу світову війну співпрацював із нацистами. Люди, що виїхали з Кривого Рогу в 1918 році, стали окремою сотнею у складі армії УНР. Якою була їхня подальша доля, неможливо простежити, так само науковці не можуть встановити точних імен цих людей. Відомо, що дехто із цієї сотні загинув, хтось був поранений, хтось пішов на цивільну роботу або виїхав в еміграцію до США чи Канади, а хтось вступив у націоналістичні організації, як згаданий уже Йосип Думін.\

Що взагалі відбувалось у Кривому Розі в цей період

Де-юре на 1917 рік територію мала контролювати Українська Центральна Рада та її представники. Фактично все було складніше. У 1917 — на початку 1918 року сотні людей поверталися з фронту зі зброєю. Тоді значно посилилась злочинність. У ці роки йшла боротьба за українську територію, особливо за її південь, між більшовиками та Центральною Радою. Саме тому майбутні січовики змушені були виїхати до Києва і там боролися за УНР.
У січні 1918 року в Кривому Розі розпустили місцеві органи Центральної Ради й встановили радянську владу. Копальні націоналізували, у лютому 1918 року створили маріонеткову Донецько-Криворізьку Радянську Республіку, яка навіть де-юре проіснувала недовго, а де-факто так і не була створена.

Ілюстрація. Джерело: група Криворізька старовина

У лютому 1918 року керівництво УНР уклало мирний договір із країнами Четверного союзу. На допомогу в боротьбі з більшовиками на територію України увійшли австро-угорські війська. Армія наблизилась до Криворіжжя 27 лютого. 29 березня австро-угорці зайняли північні околиці Кривого Рогу, а ще через два дні остаточно перебрали контроль над містом.

Спогади одного з офіцерів, який входив з австрійською армією до Кривого Рогу в 1918 році:

По національности полк був майже польський, з малою частиною Українців, цілком несвідомих. <…> Старшин Українців було двох; крім мене ще був Петро Ган з Боратина коло Сокаля.
Під вечір гарного погідного дня вмарширували ми з музикою до міста і моя сотня, яка служила як охорона команди полку, розквартирувалась у будинку дівочої гімназії.
Саме місто невеличке, але в дуже гарнім положенню. Простягається над рікою Інгулець, де безжурна молодь то купається, то “катається” на лодках. Гетьманська влада вже зробила була великий поступ в українізації. Викладова мова в гімназії була українська, “садок Просвіти” завсіди був украшений в українському стилю, молодь горнулась до науки.

Документи надав Андрій Тарасов
Після короткого періоду влади Директорії УНР із січня 1919 року Кривий Ріг знову захопили більшовики. Восени 1919 року та на початку 1920 місто кілька разів переходило з рук у руки — до денікінців або більшовиків. У 1920 році перемогли останні. Радянська влада проіснувала в Кривому Розі, як і в інших містах сучасної України, до відновлення незалежності 1991 року.
 

Використані джерела:
Джерело обкладинки: ілюстрація. Група Криворізька старовина