Шмуель Підгаєцький народився приблизно у 1881 році. Після отримання Великої золотої медалі на Лемзальскій виставці у 1911 році на свою премію, відкрив фотографічну майстерню на Поштовій вулиці. Він жив у цій же будівлі на другому поверсі. Пропрацював у Кривому Розі до кінця 30-х років, перед Другою світовою війною з сім’єю поїхав на Кубань, а звідти потрапив у Москву. У Москві працював у ательє на Арбаті. Після 1945 року переїхав у Харків, там і помер.
При “Фотографії” Шмуеля Підгаєцього працювало спеціальне ательє для збільшення портретів до натуральної величини.
Згідно даним довідника “Діловий і комерційний Кривий Ріг” за 1914 рік, фотографія Підгаєцького мала два салони на Поштовій, один з яких був на Поштовій в будинку Бухинника, а другий — у будинку Гольдштейна.
Вулиця Поштова. Фотографія Підгаєцького. Малюнок Ю.П.Сича.
Серія фотолистівок Підгаєцього була зроблена на спеціальному фотопапері, який відрізнявся від усіх інших. Зображення на цих листівках - сепія. Один і той же негатив міг бути виготовленим у чотирьох варіантах листівки. На трьох з них вказана назва: або “суха конгревна печать Підгаєцього”, або “фотографія Підгаєцького”.
У Кривому Розі відомо про 12 листівок, виданих Підгаєцьким. Перша з них - 1912 року.
Фото Шмуеля Підгаєцького
В матеріалі використане цитування з книги Ігоря Рукавіцина "Історичний путівник проспектом Поштовий (1917-2017)", а також фото з фейсбук-групи "Криворізька старовина"
Комментування доступне тільки для авторизованих користувачів
18-04-2024 12:00
Володимир КошматийРесторани, казино та «люгер»: як німецькі окупанти жили в Кривому Розі
Удень охороняють військовополонених, eвечері грають у казино. Ночують і живуть у будівлях місцевої школи та ясел, після кіно обідають у ресторані й гуляють у парку. Катують місцевих, а водночас друкують Шевченка в газетах.
14-05-2024 13:35
Володимир КошматийБезбожне Криворіжжя: як більшовики намагались забрати в містян віру
Комуністи будували атеїстичну державу на крові. Більшість церковних служителів репресували, церкви закривали й руйнували. На Великдень палили «опудала» священників, дітей було бажано не називати «церковними» іменами, тож імен Віра, Надія, Любов і Софія майже не було, натомість на «червоних хрестинах» дівчата отримували імена Даздраперма («Да здравствует Первое мая!»), Ізаіда («Иди за Ильичём, детка»). У 1934 році в Кривому Розі офіційно не залишилось церков — їх знесли, закрили або перетворили на навчальні заклади.
06-01-2024 12:00
Марія ПунтусВолодимир Михайличенко: найвідоміший шістдесятник Криворіжжя
Його поважали Павло Тичина й Олесь Гончар, а він присвячував поеми про Кривий Ріг Володимиру Сосюрі, був відважним громадянином, бунтарем і талановитим поетом. У матеріалі history.1kr.ua — про Володимира Михайличенка: того, кого совєти «скасовували», відмовлялись друкувати, намагались зобразити маргіналом, переслідував КДБ, але ми все одно про нього не забули.
Увійти до облікового запису
на порталі
Пам’ятайте, що ввічливість — одна з ознак розумної людини.
Поважайте
інших
користувачів та дотримуйтесь Правил
порталу.
Також користуючись сайтом Ви погоджуєтесь із Політикою Конфіденціальності.
Необхідно заповнити