Увічнення пам’яті рудопромисловця Сергія Колачевського у Кривому Розі

У 2026 р. виповнюється 115 років від дня смерті Сергія Колачевського (1850–1911) – людини, що залишила помітний слід в історії Криворіжжя. Він відомий не тільки як рудопромисловець і підприємець, а і як лікар, доктор медицини, земський гласний та меценат, який зробив вагомий внесок у розвиток освіти, організацію медичної допомоги та вдосконалення соціального забезпечення робітників власного рудника. Попри постійний інтерес з боку місцевої спільноти, у радянський період його діяльність зазнала тривалого замовчування, що негативно позначилося й на вивченні біографії.

Активне повернення постаті Колачевського розпочалося з 90-х років минулого століття, коли у друкованих виданнях почала з’являтися інформація про його життєвий шлях [15]. Публікація наукових і публіцистичних матеріалів, а також залучення образу діяча до культурно-історичного контексту Криворіжжя сприяли зростанню громадського інтересу та становленню суспільного резонансу, що знайшов втілення у різноманітних формах локальної меморіалізації.

Метою даного дослідження є систематизація й узагальнення відомостей про практики увічнення С.М. Колачевського у Кривому Розі. Хронологічні межі охоплюють період від проголошення незалежності України у 1991 р. і до сьогодення (2026 р.).

Однією з перших форм вшанування Сергія Миколайовича стало включення його особи до тутешнього музейного простору. У 2002 р. криворізький художник В.М. Тополь на прохання старшого наукового співробітника міського історико-краєзнавчого музею О.О. Мельника виконав портрет діяча за фотографією, опублікованою в періодичному виданні 1907 року. У 2018 р. художник С.М. Юрченко зобразив дружину С.М. Колачевського – Євгенію Володимирівну. Обидві картини розміщені у відділі міського музею, присвяченому розвитку залізорудної справи в регіоні. У Тернівському філіалі закладу на початку 2000-х років також відкрився розділ експозиції про діяльність рудопромисловця на півночі Криворіжжя [5, с. 28].

Помітним вектором активізації пам’яті про С.М. Колачевського стало запровадження почесної відзнаки. З 2011 р. у Кривому Розі щорічно 17 травня проводиться День єднання поколінь, під час якого вручається громадська відзнака-медаль «Майбутнє – в єдності поколінь» на вшанування визначних постатей трудового Кривбасу. З 2012 р. в її структурі засновано почесний нагрудний знак «За високу професійну соціальну відповідальність і благодійність» на честь Сергія та Євгенії Колачевських. Нагорода присуджується сучасним діячам, чия професійна, публічна й благодійна робота репрезентує спадкоємність цінностей соціальної відповідальності, опіки над молоддю та служіння громаді [14, с. 2–3].

Іншим напрямом символічної поваги є іменування вікових дерев. У парку ім. Федора Мершавцева налічується 64 екземпляри вікових дубів звичайних (Quercus robur), розділених на чотири локації. Дуби групи «Фундатори Криворіжжя» отримали персональні назви на знак пошани піонерів гірничорудної та гірничо-металургійної справи краю. Один із них присвячено Сергію Колачевському. Орієнтовний вік – 232–259 років, висота – 28 м, діаметр стовбура – 86 см. Дерево характеризується відмінним санітарним станом та високою декоративністю [13, с. 26–28].

Поширеною формою увічнення осіб є надання їхніх імен урбанонімам – власним назвам міських топографічних об’єктів.

Процеси декомунізації та дерусифікації в Україні, які розпочалися з 2014 р., сприяли актуалізації локальної історії через перегляд топонімів. У цьому контексті одну з головних вулиць Кривого Рогу згідно з розпорядженням голови Дніпропетровської ОДА № Р-223/0/3-16 від 19 травня 2016 р. було перейменовано на честь Сергія Колачевського [12]. Вона розташована у Тернівському районі і бере свій початок неподалік від колишньої території його рудника. Її загальна довжина становить близько 8,9 км, що робить її однією з найдовших вулиць міста [3, с. 331].

Сучасний комплекс меморіалізації охоплює також і публікаційну діяльність. З числа найбільш ґрунтовних розвідок варто згадати статті О.О. Мельника «Філософія серця Сергія Колачевського» [9] та «Мільярд доларів на благочинність. Сергій Колачевський – Нобель Півдня України» [8], у яких зроблено акцент на масштабах меценатської діяльності та морально-етичних засадах світогляду героя публікацій. У 2018 р. у Криворізькому історико-краєзнавчому музеї відбулася презентація монографії старших наукових співробітників О.О. Мельника та І.О. Стеблини «Криворізька зірка Колачевських» [7], присвяченої життю відомої родини. Важливим внеском стала робота краєзнавця О.О. Книги «Деякі маловідомі документи, праці, листи С.М. Колачевського» (2020), у якій вміщено медичні наукові роботи діяча й листування з Ю.П. Маковською (Лєтковою), другом сім’ї, дружиною відомого художника К.Є. Маковського [4]. Вагомим доповненням є книга К.І. Биканової [1], у якій наведені тексти заповітів, метрики про смерть, купчі, заяви рудопромисловця та документально підтверджено його справжню дату народження.

Свого часу Сергій Миколайович та його дружина Євгенія Володимирівна підтримували розвиток сільського господарства, зокрема закладали великі сади та розсадники, розповсюджували плодові саджанці серед населення, а також отримували нагороди за успіхи в селекції фруктових сортів. У їхній садибі, на території рудника Колачевського, існував великий парк. У зв’язку з цим у 2019 р. членкиня ГО «Екологічна рада Криворіжжя» І.О. Стеблина запропонувала створити в Тернівському районі сквер або алею з рідкісних дерев, що росли в їхньому парку, на честь Колачевських із встановленням пам’ятника, проте ця пропозиція не отримала підтримки [10].

У 2021 р. Криворізька міськрада підтримала проєкт із встановлення пам’ятника подружжю за ескізом скульптора В.І. Токаря, який планували розмістити на вулиці Сергія Колачевського, біля Палацу культури «Тернівський». Втім, унаслідок повномасштабного вторгнення рф в Україну реалізацію було призупинено [2].

Показовим прикладом актуалізації пам’яті стала публічна ініціатива культурно-громадського центру «Шелтер Плюс» з упорядкування льоху (холодильника) – об’єкта матеріальної історико-культурної спадщини кінця ХІХ – початку ХХ ст., пов’язаного з маєтковою інфраструктурою рудопромисловця. Навесні 2021 р. учасники освітньо-громадського проєкту «Школа Змінотворців» здійснили там прибирання. Завершальним етапом акції став концерт класичної музики 25 квітня 2021 р., проведений безпосередньо в інтер’єрі підземелля [11].

Ще одним напрямом меморіалізації діяча є його інтеграція в освітньо-краєзнавчі ініціативи. У 2021 р. в рамках міського конкурсу юних екскурсоводів «Кривий Ріг – моє місто» було представлено учнівський маршрут «Найдовша вулиця міста. Історичні цікавинки», який підготувала Аріанна Рева, учениця 7-А класу КЗШ № 42. Її відеоролик висвітлював діяльність мецената з забезпечення робітників рудника та нинішнє функціонування вулиці Сергія Колачевського [6].

Окремим аспектом вшанування пам’яті Сергія Миколайовича Колачевського в промисловому просторі Криворіжжя стало перейменування гірничодобувного підприємства. З 1 вересня 2022 р. на підставі рішення Наглядової ради ПРАТ «ЦГЗК» структурний підрозділ «Шахта ім. Орджонікідзе» отримав назву «Шахта ім. Колачевського» [17].

Важливою формою сучасного увічнення С.М. Колачевського стали ювілейні просвітницькі заходи, присвячені 175-річчю від дня народження. Протягом січня у бібліотеках, музеях, мистецьких та музичних школах Кривого Рогу проходив цикл тематичних заходів: виставка у відеогалереї «Лікар. Рудопромисловець. Меценат», інформаційні повідомлення «Зірка Сергія Колачевського», виставки краєзнавчої літератури «Сергій Колачевський – людина в історії міста», історичні екскурси «Нобель півдня України», концерти-лекції «Присвята Колачевському» та інші. У «місячнику» взяли участь учні 16 навчальних закладів Тернівського району. Підбиття підсумків відбулося 12 лютого у Палаці культури «Тернівський», де зібралися науковці, представники влади, ветерани та жителі району [16].

Протягом 2025–2026 рр. В.В. Македонський, скульптор Криворізького історико-краєзнавчого музею, створив гіпсовий бюст Сергія Миколайовича для експозиційного вшанування його постаті.

Таким чином, у сучасному культурному та публічному просторі Кривого Рогу виникла система різноманітних форм увічнення пам’яті Сергія Колачевського, що охоплює перейменування міських об’єктів, меморіальні й музейні заходи, публічні та освітньо-краєзнавчі ініціативи, а також промислові й мистецькі проєкти. Сукупність цих практик свідчить про поступове повернення постаті рудопромисловця, мецената та громадського діяча до локального історичного дискурсу.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Быканова Е. Все завещания Колачевского и другие документы. Кривой Рог, 2021. 108 с.

2. «Все боїться часу, але час боїться доброти»: у Кривому Розі планують встановити пам’ятник благодійникам Сергію і Євгенії Колачевським. 18.07.2021. Перший міський. KR : веб-сайт. URL: https://one.kr.ua/news/35951 (дата звернення: 27.01.2026).

3. Енциклопедія Криворіжжя в 2-х т. Т. 1 / Упорядник В.П. Бухтіяров. Кривий Ріг : «ЯВВА», 2005. 704 с.

4. Книга О. Деякі маловідомі документи, праці, листи С.М. Колачевського. Кривий Ріг, 2020. 116 с.

5. Криворізький історико-краєзнавчий музей – скарбниця пам’яті минулого. Ювілейне видання з нагоди 60-річчя (путівник) / автори-упорядники: С. Агеєнко, Т. Войтовицька, А. Дробот та ін. Кривий Ріг, 2019. 68 с.

6. Маршрут «Вулиця Колачевського». 18.11.2021. KZSH 42. YouTube : веб-сайт. URL: https://www.youtube.com/watch?v=bbEbRiIsP6M (дата звернення: 27.01.2026).

7. Мельник О., Стеблина І.О. Криворізька зірка Колачевських. Кривий Ріг, 2018. 164 с.

8. Мельник О. Мільярд доларів на благочинність. Сергій Колачевський – Нобель Півдня України. Экспедиция ХХІ. 2009. № 12. С. 14–15.

9. Мельник О.О. Філософія серця Сергія Колачевського. Звезда-4. 2003. № 50. С. 4.

10. Пропозиція щодо створення скверу/алеї імені Сергія та Євгенії Колачевських у м. Кривий Ріг. 10.08.2019. Особистий архів І.О. Стеблини.

11. Пунтус М. Погріб Сергія Колачевського: залишки садиби, склеп і два льохи мецената й рудопромисловця. 17.10.2025. Історія Кривого Рогу : веб-сайт. URL: https://history.1kr.ua/publication/1464 (дата звернення: 30.01.2026).

12. Розпорядження № Р-223/0/3-16, «Про перейменування топонімів у населених пунктах Дніпропетровської області». LIGA360 : веб-сайт. URL: https://ips.ligazakon.net/document/DN160098 (дата звернення: 30.01.2026).

13. Савосько В., Товстоляк Н., Домшина К.М. Сучасний стан вікових екземплярів дубу звичайного парку ім. Федора Мершавцева (м. Кривий Ріг). Вісник Одеського національного університету. Том 23. Випуск 2(43). Одеса : ОНУ, 2018. С. 23–37.

14. Степанюк Д. Рішення громадської спілки «Координаційна рада “Кривий Ріг – рідне місто!”» від 30 квітня 2020 р. Про нагородження почесною відзнакою-медаллю «Майбутнє – в єдності поколінь!». Вместе профинфо. Спецвипуск № 1. 21.05.2020. С. 2–3.

15. Тітов В. Заповіт Сергія Колачевського. Кур’єр Кривбасу. 1998. № 95–96. С. 70–79.

16. У Кривому Розі вшанували пам’ять видатного громадського діяча, науковця та мецената Сергія Миколайовича Колачевського. 13.02.2025. Е-сервіс Контакт-центр м. Кривий Ріг : веб-сайт. URL: https://spilkuisia.kr.gov.ua/u-kryvomu-rozi-vshanuvaly-pamyat-vydatnogo-gromadskogo-diyacha-naukovczya-ta-meczenata-sergiya-mykolajovycha-kolachevskogo/ (дата звернення: 27.01.2026).

17. Шахта імені Колачевського. Вікіпедія : веб-сайт. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Шахта_імені_Колачевського (дата звернення: 03.02.2026).

Джерело: Кафедра історії Криворізького державного педагогічного університету. Олеся ТАРАБАРА, науковий співробітник; КЗК «Міський історико-краєзнавчий музей» КМР
(Тернівський філіал). КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... ХІІ Історико-краєзнавчі читання (Кривий Ріг, 23 квітня 2026 рік)