Погріб Сергія Колачевського: залишки садиби, склеп і два льохи мецената й рудопромисловця

Його ім’я збереглось у назвах підприємств і вулиць міста: шахта імені Колачевського є найстарішою в Кривому Розі, а вулиця Колачевського — одна з найдовших транспортних артерій (5,7 км) міста.
Краєзнавець Едуард Дворчук, зі слів якого написаний цей матеріал і з яким history.1kr.ua зробили відео про Колачевського для спецпроєкту 250 КРоків, зазначає:

Ми дійсно говоримо про людину досить видатну… не тільки в масштабах Кривого Рогу, а й усієї тодішньої Російської імперії. Він був меценатом, який збудував не тільки оце все, що тут було, а ще й за межами Кривого Рогу.

Біографічні відомості та доброчинність
Сергій Миколайович Колачевський — представник промислової еліти початку XX століття, який мав власний рудник і фінансував будівництво музичного училища в Одесі, а також разом із дружиною створив санаторій для хворих дітей під Санкт-Петербургом, який, за неперевіреними даними, функціонує й сьогодні.
Йому приписують вислів:
«Усе боїться часу, але час боїться доброти».
Маєток і палац Колачевського
На початку XX століття в Кривому Розі було зведено величний палац Колачевського з прилеглим парком і садом. Архітектурно споруда поєднувала риси англійського стилю з елементами класицизму.

На історичних світлинах, які знайшов краєзнавець Олексій Книга в російських архівах, видно, як Сергій Миколайович відпочивав на терасі палацу з родиною.
Житло мало численні кімнати й декоративне оздоблення. Едуард Дворчук зазначає:

Він був одним із найрозкішніших палаців на території всього Криворіжжя. Його можна порівняти лише з палацом Харіна.

Після революційних подій будівля зазнала руйнувань, а остаточно була розібрана на цеглу в 1980-х роках.
Поряд із палацом існували парк і сад, опис яких зберігся в архівних джерелах.
На території маєтку після смерті подружжя збудували каплицю-склеп, у якій їх поховали. Цей об’єкт ідентифікували у 2024 році краєзнавці Олександр Башняк і Олександр Водолазький.
Архітектура та технологія льоху-холодильника
Найкраще збереженим елементом комплексу є льох-холодильник — двоповерхова споруда, розташована неподалік палацу.
Його архітектурні та технічні характеристики:

• висота будівлі — 6,5 метра;
• довжина стіни — 12,5 метра, інша — 8×5 метрів;
• підземна частина викладена гранітом із річки Саксагань, верхня — червоною цеглою, ймовірно, виробництва заводу Колачевського;
• у центрі розташована масивна колона, яка підтримує систему чотирьох арочних склепінь.

У приміщення взимку доставляли льодову брилу з річки. Вона підтримувала низьку температуру для зберігання провіанту.
У підлозі є дренажний отвір для стоку талої води.
На стінах утворилися сталактити з кальциту.
Зовнішні стіни мають сліди перебудов радянського періоду — замуровані вікна та дверні прорізи. Вочевидь після революції льох використовували з іншими господарськими цілями.
Едуард Дворчук підкреслює:
«Як об’єкт індустріальної спадщини цей погріб надзвичайно привабливий. Він якісно виготовлений і збудований на віки».
Інфраструктура рудника Колачевського
Рудник Колачевського був цілісним промисловим комплексом із розгалуженою інфраструктурою:

• електростанцією, побудованою з катеринославської цегли, у вигляді укріпленої фортеці;
• їдальні на 1000 місць, що виконувала не лише харчову, а й культурну функцію: у залі проходили театральні вистави та демонстрації «туманних картинок» — ранніх форм кіно;
• залізнична станція Колачевського, збудована 1898 року на Саксаганській гілці Катерининської залізниці, сполучала рудник із промисловими об’єктами регіону.

Руйнування комплексу і сучасні ініціативи
Улітку 2010 року на території селища Колачевського стався масштабний провал ґрунту. Тоді в Кривому Розі вибухнула шахта, загинули люди, а більшість історичних будівель — електростанція, частина палацу — були знищені.
Місцеві жителі згадують, що в зоні обвалу також була братська могила радянських воїнів, яку пізніше намагались перенести.
Попри руйнування в довоєнні роки зусиллями ініціативи «Шелтер Плюс» провели проєкт «Школа Змінотворців». Волонтери розчистили льох, встановили сходи, підлогу та організували концерт.
Під час польових досліджень на території колишньої лікарні, розташованої неподалік маєтку, археологи виявили фрагменти аптечного скла, баночок, керамічну плитку виробництва Барона Едуарда Бергенгейма (Харків).