Коли Кривий Ріг був Диким Полем: найцікавіші археологічні знахідки на Криворіжжі

Територія сучасного Кривого Рогу була заселена людьми ще з найдавніших часів. Про це свідчать численні археологічні знахідки, які протягом понад століття виявляють дослідники як у межах міста, так і на всій території Криворіжжя. Серед них — стоянки мисливців на мамонтів, поселення рибалок, а також перших землеробів і скотарів. Значну частину спадщини становлять степові кургани — поховання давніх мешканців краю. Така багата історична спадщина пояснюється тим, що цей регіон лежав на важливому шляху переселення народів зі сходу на захід. У різні часи тут кочували скіфи, сармати, гуни, хозари, печеніги, половці та монголо-татари.

Кам’яний вік став періодом появи перших людей на території Криворіжжя. Свідченням цього є знайдені археологами знаряддя праці: гостроконечники в районі села Родіонівка та кам’яні сокири в межиріччі Саксагані й Інгульця. У першій половині ІІ тисячоліття до нашої ери тут проживали більш розвинені племена катакомбної культури.

У VII–IV століттях до нашої ери ці землі займали скіфи-кочівники. Вони не лише займалися скотарством, а й розвивали чорну металургію. Про це свідчать залишки плавильних печей, знайдені в балках Дубова та Ковальська дослідником Олександром Полем у другій половині XIX століття.

На початку нашої ери територію Криворіжжя населяли східнослов’янські племена — анти. У часи Київської Русі цей край, як і значна частина Північного Причорномор’я, називався Диким полем і був заселений кочовими народами — печенігами та половцями. Пам’яткою їхнього перебування є кам’яні статуї, відомі як «кам’яні баби». Відомий колекціонер Олександр Поль зібрав понад двадцять таких скульптур, значна частина яких нині зберігається у Дніпропетровському національному історичному музеї імені Дмитра Яворницького.

З середини XII до початку XV століття ці землі входили до складу Золотої Орди та залишалися територією кочування половців і буджацьких татар.

З розвитком козацтва почалося активне освоєння Криворіжжя. У 40-х роках XVI століття козаки, просуваючись на південь, заснували за дніпровськими порогами укріплення — Запорозьку Січ. Відтоді історія регіону на тривалий час тісно пов’язана з історією Запорозької Січі.

У XV–XVIII століттях територія Криворіжжя входила до складу Війська Запорозького Низового, за винятком періоду 1711–1734 років, коли вона формально перебувала під владою Османської імперії.

У той час уздовж правого берега річки Саксагань пролягала Батуринська дорога, якою, за переказами, Богдан Хмельницький вів свої війська на Жовті Води. Цим шляхом також століттями рухалися чумаки з кримською сіллю, а гайдамаки зупинялися тут таборами. Неодноразово козакам доводилося на цих землях стримувати набіги кочових орд, що прямували вглиб України.

Джерело: за матеріалами Лідії Каратєєвої, портал «ДніпроКультура»