Т.Г. Шевченко. Портрет Бориса Суханова-Подколзіна, 1858 рік

Портрет Бориса Суханова-Подколзіна, виконаний Тарас Шевченко у 1858 році, є цінною пам’яткою, що пов’язує творчість митця з родиною Харіних, відомою в історії Криворіжжя.

Борис Гаврилович Суханов-Подколзін (бл. 1847 – 03.05.1904) – рідний брат Олександри Гаврилівни Хариної (уродж. Сухановой).

Папір, олівець (21,3 × 15,7 см). Санкт-Петербург. [Не раніше 21 травня] 1858 року.

Праворуч унизу білим олівцем зазначено дату й авторський підпис: «1858 || Т. Шевченко».

Про виконання Тарасом Шевченком портретів Бориса Гавриловича Суханова-Подколзіна та його молодшого брата Гаврила Борис Гаврилович згадував у листі до Олександра Кониського від 5 жовтня 1898 року: «Перед якимось святом Тарас Григорович намалював наші портрети в подарунок нашій матері». В іншому листі того ж року він повідомив Кониського про надсилання фотографій своєї матері та згаданого портрета роботи Шевченка (ІЛ, відділ рукописів, ф. 77, с. 230, 247). Саме цей портрет Бориса Гавриловича Суханова-Подколзіна був опублікований Олександром Кониським (див.: «Тарас Шевченко-Грушівський», Львів, 1898, т. II, с. 235).

Дату створення портретів визначено на підставі завершення Шевченком записів у щоденнику (20 травня 1858 року). У цих записах, де докладно зафіксовано всі його петербурзькі зустрічі та знайомства після повернення із заслання, повністю відсутні згадки про родину Суханових-Подколзіних, що виключає можливість їхнього знайомства на той час.

Те, що це знайомство відбулося пізніше, підтверджується також зіставленням обставин життя художника, зафіксованих у щоденнику, зі спогадами Бориса Суханова-Подколзіна. Зі щоденника відомо, що до останніх записів Шевченко проживав у Михайла Лазаревського, не маючи власної квартири та майстерні. Натомість у своїх спогадах Борис Суханов-Подколзін пише про дружні стосунки своєї родини з Шевченком уже в період його перебування в Імператорська академія мистецтв:

«Матінка була добре знайома з родиною тимчасового президента Академії мистецтв графа Толстого, який, як усім відомо, щиро й доброчинно опікувався долею Тараса Григоровича та після його повернення із заслання домігся надання йому казенної майстерні в самій будівлі Академії мистецтв. Дуже ймовірно, що за спільною згодою було вирішено запросити Тараса Григоровича давати мені уроки малювання, щоб під виглядом гонорару надати йому на перших порах матеріальну допомогу... І я маю підстави вважати, що завдяки цій маленькій хитрості одного чудового ранку став учнем цієї людини, яку ми, вихованці інституту, буквально обожнювали. Тричі на тиждень я приходив до Академії й проводив дополудневі години в майстерні свого вчителя».

(Б. Суханов-Подколзін, «Спогади про Т. Г. Шевченка його випадкового учня», журнал «Киевская старина», 1885, кн. II, с. 231).

Джерело фото та підпис до нього: Станислав Пикуль для фейсбук-спільноти «Криворізька старовина»