Академік Георгій Малахов

Георгій Малахов Кривий Ріг

Григорій Малахов

Вулиця Академіка Малахова знаходиться у Центрально-Міському районі міста, в житломасиві Змичка. Колишня назва вулиці довжиною у 600 метрів —  Стучки.  

Цю вулицю назвали на честь академіка НАН України, почесного члена АГНУ, професора, доктора технічних наук Малахова Георгія Михайловича (1907-2001). Академік Малахов в Україні був відомий найбільше як ініціатор введення скреперної доставки руди. До переваг скреперної доставки відносяться простота пристрою; невисока вартість обладнання; легкість і швидкість перестановки; надійність в роботі і простота ремонту; висока продуктивність при використанні потужного устаткування; успішна робота по доставці руд різного, в тому числі і змішаного гранулометричного складу; суміщення операцій доставки і навантаження. 

Георгій Малахов вперше застосував буріння шпурів із використанням знімальних коронок. Він також почав розробляти систему поверхово-примусових обрушень при видобутку руди. Застосував систему підповерхових штреків. 

Як науковець він підготував 15 докторів наук і 75 кандидатів. Георгій Малахов був автором 27 монографій, 360 публікацій, мав 15 авторських свідоцтв. З 1989 року досліджував проблеми покращення екологічного стану Кривбасу. Лауреат Державної премії СРСР, премії імені Вернадського.


У Кривому Розі його найбільше знають як одного із ректорів гірничорудного інституту (нині - національного університету). 

Пам'ятна табличка академіка, першого ректора криворізького гірничорудного інституту, якого називають “ректор будівничий”, знаходиться у корпусі КНУ на вулиці Пушкіна. Георгій Малахов очолював навчальний заклад 22 роки.За роки його керівництва інститут розширився, створили нові факультети, про криворізький гірничорудний інститут дізнались і поза Кривим Рогом. Інститут тоді входив до п’ятірки вишів 60-х років. Георгій Малахов був почесним громадянином міста, отримав багато визначних нагород і премій, і активно поєднував роботу керівника навчального закладу із науковою роботою.

Георгій Малахов виховав цілу плеяду визначних науковців, гірників. Його учнем був ще один ректор цього університету - Володимир Бизов. 

У матеріалі використана інформація, надана Олександром Кадолом, завідувачем музею історії КНУ.
 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Гірничорудний інститут, 1960 рік

Гірничорудний інститут, 1952 рік

Переїзд Гірничого інституту з Вечірнього Кута в Кривий Ріг, 1931 рік

Інститут Гірничих Інженерів, по вулиці Пушкіна, 1936 рік

Штангісти гірничорудного інституту

Відео на тему

РЕТРО КРИВИЙ РІГ Криворізький національний університет, частина друга

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Гірничорудний інститут: частина перша

РЕТРО КРИВИЙ РІГ Криворізький національний університет, частина друга

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Мала батьківщина і односельці в літературній спадщині політика та науковця Панаса Феденка

Панас Феденко — видатний український політичний діяч, історик, публіцист і уродженець Веселих Тернів на Криворіжжі, чия діяльність залишила помітний слід в історії українського державотворення.

Внесок Олександра Фурмана у культурно-мистецьке життя Кривого Рогу

Олександр Фурман — криворізький скульптор, педагог і викладач Криворізького державного педагогічного університету, який зробив вагомий внесок у формування сучасного меморіального простору міста. Він є автором і співавтором низки відомих пам'ятників та пам'ятних знаків, зокрема скульптурної композиції «Вчителько моя», меморіалів ліквідаторам аварії на ЧАЕС і жертвам Голодомору та політичних репресій. У своїй творчості митець звертається до ключових подій української історії, працюючи в стилі символізму та поєднуючи монументальне мистецтво з національною історичною пам'яттю. Авторка статті: Марія Нікитенко

Їдальня по-криворізьки в 1930-х роках – з історії однієї фабрики-кухні Кривого Рогу

На кожному руднику Кривого Рогу була фабрика-кухня – величезна їдальня, де готували їжі значно більше, ніж люди могли з’їсти в стінах самої фабрики-кухні