Веселі Терни, житломасив: довідка з історії Криворіжжя

Веселі Терни, житломасив: довідка з історії Криворіжжя

Один із найстаріших історичних районів Криворіжжя — Веселі Терни — розташований у південно-східній частині сучасного Тернівського району.

Поселення заснував у 1760 році козацький старшина Григорій Шрам (за іншими відомостями — Григорій Юран), який перевіз знайомих із Києва в степи Криворіжжя. За легендами, ще за часів Богдана Хмельницького в цих місцях існував зимівник, через який провів своє військо тріумфатор битви під Жовтими Водами. Що ще відомо про Веселі Терни в контексті історії Кривого Рогу — на history.1kr.ua

Джерело інформації: «Енциклопедія Криворіжжя» у 2 т., т. 1, Кривий Ріг, 2004, автор і керівник проєкту В. П. Бухтіяров, науковий керівник В. Г. Балакін

За тією ж легендою, Богдан Хмельницький обвів поглядом місцевість, яка утопала в переможних багаттях, і вигукнув: «А терники-то веселі!» Сама назва походить від численних заростей терну в тамтешніх місцях. Григорій Шрам назвав село Григорівськими Тернами. Під такою назвою воно існувало до 1775 року. Після повалення Запорізької Січі в 1775 році угіддя Шрама піддалися конфіскації — Катерина ІІ передала їх у власність штаб-лікарю І. Д. Зоммеру за вірну службу престолу. Веселі Терни вважалися слободою й розташовувались на південному узвишші річки Саксагань.

У 1782 році там мешкали сто пʼятдесят девʼять чоловіків і сто тридцять пʼять жінок. У 1785 році існував сімдесят один двір, де мешкали триста пʼятдесят девʼять осіб. Після смерті І. Д. 3оммера Веселі Терни перейшли поміщику М. Шляхтичу, який у 1821 році поділив їх між синами. У 1867–1873 роках вісімсот десятин продані з торгів полковнику І. М. Харіну, а 4 тисячі десятків — німецьким колоністам.

Перетворене в центр однойменної волості Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. У 1900 році проживали 1,4 тисячі людей. З давніх часів проходив торговий тракт. Діяли православна церква, синагога, школа, торгові лавки, проводилися ярмарки. З кінця девʼяностих дев’ятнадцятого століття діяли 4 рудники Островецьких металургійних заводів Русько-Бельгійського товариства. У 1903 році було сто пʼятдесят чотири двори, де проживали тисяча двісті вісімдесят чоловік.

1920 року вперше на Криворіжжі утворено радгосп «Веселі Терни». Територія звільнена від нацистських загарбників 20 жовтня 1943 року. У 1956 році Терни отримали статус міста. Поступово багато рудничних поселень ввели у склад Кривого Рогу — так у травні 1960 року до міста приєднали Терни. Тут розташований найстаріший парк на Криворіжжі.

Підпис до фото на обкладинці:  Збір капусти в радгоспі «Веселі Терни». Бригадир Яременко В.М. Фото 1946 року. Із архіву Тернівської філії Криворізького історико-краєзнавчого музею.

Джерело: фейсбук-спільнота «Криворізька старовина»

 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Довідка про навчання, друга половина 1930-х - перша половина 1950-х років

Свято Першого травня у Веселих Тернах, 1927 рік

Генплан площі Молодіжна і вулиці Джохара Дудаєва

Площа Толстого

Малюнок фасадів 9-12 поверхових житлових будинків

Відео на тему

Визначні місця Кривого Рогу | Міста

Кривий Ріг рік 1983,Прекрасне далеко

Як змінився проспект Поштовий у Кривому Розі | 1kr.ua

На розі вулиць: Бажанове, 2011

Де у Кривому Розі перетинаються старе і нове річища Інгульця

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Тітушки, ніч у виконкомі та ультиматум владі: історія криворізького Майдану

«Ви з Заходу до нас приїхали?» — «Ні. Ми з Кривого Рогу». У листопаді 2013 року серед заводів і шахт Кривого Рогу з’явилася іскра, яка запалила вогонь у серцях містян.

Спільники степового вітру

100 років тому в нерівному бою з чекістськими та військовими підрозділами більшовицької окупаційної армії загинув видатний діяч повстанського визвольного руху отаман Григорій Іванов (Тишанін).

Віра Бабенко — зв'язкова, що у 1921 р. пробралася за дорученням отаманів до закордонних частин уряду УНР

Її підвісили за шию, а під ноги підклали гарячу плиту для жаріння. Вона мовчала.