Усі архітектори й архітекторки, які будували Кривий Ріг (список доповнюється)

Володимир Васильович Самодрига (20 січня 1899, Катеринослав — 18 травня 1981, Дніпропетровськ) — український архітектор, який закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут у 1929 році. Був учнем видатного архітектора Олександра Львовича Красносельського. У 1946 році Самодрига розробив проєкт п’ятиповерхових житлових будинків для Соцміста в Кривому Розі, які були реалізовані у 1948 році.

Борис Іванович Приймак (29 травня (11 червня) 1909, Новочеркаськ — 17 лютого 1996, Київ) — український архітектор та педагог, головний архітектор Києва (1955–1973), професор. У 1933–1936 роках працював старшим архітектором у Харківському відділенні «Діпроміста», де брав участь у розробці проєктів планування та реконструкції міст, включаючи Кривий Ріг.

Ольга Сергіївна Лозинська (10 (23) серпня 1909, Одеса, — 11 червня 1978) — українська архітекторка, яка у 1931–1944 роках працювала в проєктних установах Москви, а з 1944 року — в Київському проєктному інституті «Міськбудпроект». Вона є авторкою проєктів планування забудови Кривого Рогу, а також робітничих селищ у Запоріжжі, Макіївці, Олександрії та Богуславі у 1930–1940-х роках.

Володимир Гнатович Заболотний (1898–1962) — видатний український архітектор, автор будинку Верховної Ради в Києві. У 1934 році він розробив генеральний план і проєкт детального планування та забудови адміністративного центру Кривого Рогу.

Олександр Львович Ейнгорн (24 грудня 1888, Маріуполь — грудень 1939, Харків) — український радянський архітектор і педагог, професор з 1934 року. Серед його реалізованих проєктів —  житлова забудова Кривого Рогу, а також Запоріжжя та Краматорська.

Оксана Андріївна Коренчук (9 грудня 1926 — 7 жовтня 2013) — авторка проєктів житлових будинків, кварталів та мікрорайонів у Маріуполі та Кривому Розі. Серед її робіт у Кривому Розі — забудова житлового кварталу № 346 у Соцмісті (1953), інтер’єри готелю «Кривбас» (1962–1963) та забудова житлових мікрорайонів № 1 і 2 рудників ім. Орджонікідзе (1963).

Олег Олексійович Савельєв (15 вересня 1937, Саратов — 13 листопада 1993, Саратов) — радянський архітектор, який у 1968–1976 роках був головним архітектором Кривого Рогу. Серед його проєктів у місті — монумент на площі Захисників України (1972) та пам'ятник на честь 128 робітників і службовців рудоуправління ім. Кірова, загиблих у роки Другої світової війни.

Анатолій Іполітович Сайковський (27 серпня 1934, Кам'янське) — архітектор, який у 1980-х роках працював над створенням композиції «Квітка Кривбасу» у Саксаганському районі. Будівництво тривало з весни до осені 1984 року. З 1984 по 1992 рік був головним архітектором Кривого Рогу та начальником архітектурно-планового управління. Під його керівництвом велась забудова мікрорайонів Зарічний, Східний, а також будівництво швидкісного трамвая.

Данило Ілліч Богорад (1902–1967) — економіст та економгеограф, який займався питаннями містобудування. Він очолював розробку планування промислових районів, у тому числі Кривого Рогу, та впроваджував концепцію комплексного планування регіонів.

Віктор Карпович Троценко (13 травня 1888– 4 червня 1978) — український архітектор, який спроєктував будинок-комуну для молодих металургів у Кривому Розі. У 1930–1931 роках працював над забудовою Соцміста, створюючи житлові та громадські будівлі для працівників металургійного заводу.

Юрій Петрович Сич — архітектор, який після Другої світової війни працював над планом відновлення Кривого Рогу. Він також очолював відділ технічної естетики у НДПІ «Рудмаш» і займався проєктуванням як міської інфраструктури, так і промислових машин.

Нінель Мухачова — архітекторка, яка є співавторкою будівель Дзержинськруди та Ленінруди. Вона також розробила проєкти забудови вулиці Мартина Шимановського та інших житлових масивів міста.

Йосип Каракіс (1902–1988) — архітектор, який у 1933–1936 роках разом із П. Юрченком, проєктував та будував Соцмісто у Кривому Розі, реконструював житлові будинки та створював інші інфраструктурні об'єкти.

Леонід Романович Ветвицький — працював головним архітектором Кривого Рогу наприкінці 1940-х – 1950-х років. Брав участь у плануванні міської забудови після війни.

Іван Іванович Малозьомов (1899–1954) — архітектор, який керував створенням генерального плану Кривого Рогу у 1936 році. Його роботи також включали планування міст Запоріжжя, Маріуполя та Києва.

Олександр Малишенко (1905–1979) — архітектор, який працював у Харкові та Києві, займався реконструкцією старого Кривого Рогу у 1930 році та розробляв проєкти для міст України.

Григорій Павлович Крутенко (1929–2002) — архітектор, який працював у Київському інституті містобудування та займався проєктуванням Кривого Рогу, Миколаєва, Львова та інших міст. Очолював групу, яка займалась плануванням вахтових містечок для працівників ЧАЕС після аварії.

Василь Суманєєв — один із найвідоміших архітекторів Кривого Рогу, який створив багато знакових споруд міста. Його роботами є човнова станція на березі річок Інгулець та Саксагань, адміністративні будівлі «Дзержинськруди» та «Ленінруди», готель «Металург», будівля інституту «Кривбаспроект», житловий будинок на площі Визволення та реконструкція кінотеатру Леніна. У 1957 році він разом із Нінель Мухачовою спроєктував адміністративний будинок об’єднань «Кривбасшахтопроходка» та «Південруда».

Іван Миколайович Гаврилов (1939–?) — український архітектор, який займав посаду головного архітектора Кривого Рогу у 1970–1981 роках. Він керував реконструкцією площі Визволення (1972), розробляв генеральний план Ювілейного парку (1974) та займався детальним плануванням міської забудови (1978).

Євгенія Григорівна Пістрякова (1927–2020) — архітекторка та художниця, яка працювала у Кривбаспроекті. Вона створила надшахтну будівлю шахти «Гігант Глибока», будівлю кінотеатру імені Леніна, пішохідний підвісний міст через річку Інгулець, санаторно-оздоровчий комплекс у Криму. Після виходу на пенсію займалася живописом, мала кілька виставок в Україні, Ізраїлі та США. Міст на Гданцівку проєктувала архітекторка Пестрякова, конструктором був Пілінський. 

Давид Абрамович Лівшиц (1923–2017) — архітектор, який працював у Кривбаспроекті, був автором багатьох значущих будівель міста, зокрема: будівлі Кривбаспроекту, корпусу Гірничого інституту на вулиці Гірничих інженерів, готелю «Дружба», будівлі МРЕО, житлових будинків на площі Володимира Великого. Після еміграції в Ізраїль продовжив займатися живописом і скульптурою.

Голіков Борис Іванович (14.08.1924-14.06.1999) — архітектор, у 1980-ті роки заступник голови виконкому Криворізької міської ради. Член спілки архітекторів Кривого Рогу. Будував житлові масиви Південного та Новокриворізького гірничо-збагачувальних комбінатів, цирк, домобудівельний комбінат, першу чергу швидкісного трамваю. (Джерело інформації: газета «Червоний гірник», №88-89 від 17 червня 1999 року).

Якщо у вас є важлива інформація про вищезгаданих людей або про тих, кого ми не згадали, пишіть нам у чат-бот. Ми радо опрацюємо інформацію і додамо її у публікацію. Досліджуймо історію міста разом!

Використані джерела:
Джерело обкладинки: З фотоальбому "Кривий Ріг", видавництво "Мистецтво", 1989 р. (фото Михайла Голяка)