Стара водокачка, тунель, чавуноливарний завод: найцікавіші локації Гданцівки в Кривому Розі

Як зазначає краєзнавець Едуард Дворчук, зі слів якого написаний цей матеріал і з яким history.1kr.ua зробили відео про Гданцівку для спецпроєкту 250 КРоків, «усе, що є на Гданцівці, усе, що тут було, пов’язане з цим заводом». Саме промислове підприємство сформувало структуру поселення, визначило його соціальну та архітектурну топографію.
Адміністративне приміщення заводу
Неподалік головної прохідної заводу досі збереглась будівля, яка попри занедбаний стан є унікальним архітектурним свідком епохи. Зведена приблизно в 1890–1892 роках, вона може вважатись однією з найстаріших споруд Гданцівки.
Помилково вважається, нібито це був будинок Мартіна Шимановського — гірничого інженера, першого директора Гданцівського чавуноливарного заводу, на честь якого тепер названа колишня вулиця Комуністична. Проте дослідники встановили, що йдеться не про житло Шимановського, а саме про адміністративну будівлю підприємства. Вона виконана з вапняку, червоної цегли та місцевого кварциту, має масивні товсті стіни та виразні архітектурні елементи фасаду — русти, ліпнину, фронтони.
Під спорудою дослідники виявили два льохи, що занурюються глибоко під землю. Їхнє призначення залишається дискусійним: можливо, це були сховища для харчів або господарських запасів.
У радянські часи будівля мала нове призначення — тут розташовувався туберкульозний диспансер, який діяв до початку 2000-х років. Поруч функціонував дитячий садок, нині обидві споруди занепадають.
Мацей Роговський і польська сторінка історії Гданцівки
Друга ключова постать історії Гданцівки — Маце́й Роговський, наступник Шимановського на посаді директора заводу. Він керував підприємством аж до революції 1917 року, поки не емігрував до Польщі.
Його родинний будинок зберігся частково. У Кривому Розі на Гданцівці жив і Роман Роговський, син Мацея, автор книги спогадів, у якій описані дитячі роки на Гданцівці. Копію книги вдалося знайти й оцифрувати завдяки криворізькій гідесі Олені Лєдовській.
Зі спогадів Романа дізнаємося, що в оселі Роговських бували видатні діячі того часу, серед них — Кароль Шимановський, знаний польський композитор. Збереглися згадки про домашні концерти та вечори, що перетворювали Гданцівку на осередок культурного життя місцевої польської громади.
Вулиця Болгарська та житлова забудова кінця XIX — початку ХХ століття

Ще однією пам’яткою історичної архітектури є вулиця Болгарська, забудована переважно в кінці XIX — на початку XX століття.
Особливої уваги заслуговує будинок №13 — двоповерхова споруда, перший поверх якої виконано з червоної цегли, а другий — зі шлакоцементних блоків, імовірно, добудований пізніше.
Водокачка — інженерна перлина XIX століття
Руїни гданцівської водокачки, збудованої наприкінці XIX століття, вражають навіть сьогодні. Основним матеріалом став місцевий кварцит, конструктивна система — арочна, з масивними гранітними блоками.
Первісно водокачка складалася з двох симетричних частин — південної та північної, проте остання повністю зруйнована. Усередині розташовувались резервуари для води, що подавалася з річки Інгулець. Вода використовувалась не лише для потреб заводу, а й для господарських потреб мешканців навколишніх поселень.

Міст Белелюбського на Гданцівці
Поруч із водокачкою містився машинний зал із паровими турбінами, які виробляли електроенергію для заводу. Ці об’єкти зафіксовані на історичних світлинах Еммануїла Плецера 1899 року. Сьогодні споруда майже зруйнована та засипана побутовим сміттям. Краєзнавець Едуард Дворчук закликає мешканців району:
«Не смітіть, будь ласка, зберігайте свою історію!»

Інженерні винаходи: підйомна машина та водопропускна труба
Біля водокачки діяла підйомна машина, яка транспортувала залізну руду рудників Криворізького акціонерного товариства. Вагонетки з рудою піднімалися схилом, а спуск порожніх вагонів відбувався під власною вагою.
Ще один унікальний об’єкт — водопропускна труба, зведена в 1884 році в межах Катерининської залізниці. Вона виконувала функцію дренажного тунелю, що пропускав потоки води під залізничним насипом. Споруда вирізняється матеріалом — поєднанням вапняку та кварциту, що нетипово для залізничних інженерних об’єктів того періоду. Вражають і її масштаби: висота склепіння, товщина стін, ступінчастий каскад усередині, що знижував швидкість потоку.
Сьогодні цей об’єкт має вигляд загадкового історичного тунелю, але насправді є видатною пам’яткою інженерної архітектури ХІХ століття.