Які розваги мали криворіжці та німці під час окупації

Які розваги мали криворіжці та німці під час окупації
У культурному й освітньому житті Кривого Рогу доби окупації можна виділити два етапи. На першому етапі (осінь 1941 — зима 1942 років) вплив на життя міста мала патріотично налаштована частина криворізької інтелігенції з-поміж членів ОУН(б) або її симпатиків. Другий етап (середина 1942 — кінець 1943 років) характеризується продовженням репресій влади проти українських націоналістів, а також відвертим німецьким шовінізмом та антисемітизмом.

Театр

Окремо слід сказати про театральне життя та кіно у місті. В умовах війни вони були з одного боку, засобом пропаганди, а з іншого – відволікали місцеве населення від жахіть війни та окупації. Театр почав відновлюватись відразу після приходу в місто німців. Місцевий актор В. Стен, якого підтримав військовий комендант міста майор Реглер був ініціатором відновлення театру. До складу трупи входили актори-аматори, а згодом і актори Кіровоградського театру ім. І. Котляревського які випадково опинилися в місті. Так зрештою і виник Криворізький театр ім. І. Котляревського доби окупації. Першим директором театру був І. Аністрат. Саме під його керівництвом театр підготував свою першу виставу. 1 жовтня 1941 року на суд глядачів була представлена п’єса «Тарас Бульба». Після прем’єри в театрі створюється оркестр, хор та танцювальний колектив, а новим директором театру і одночасно диригентом хору став Е. Штейн. Наступною п’єсою був «Степовий гість» Б. Грінченка.

В роки окупації в репертуарі театру були виразно проукраїнські драматичні твори українських класиків: «Тарас Бульба», «Степовий гість», «Наталка-Полтавка», «Чайка», «Циганка Аза», «Катерина-мужичка», «Пошились в дурні», «Назар Стодоля», «Сорочинський ярмарок», «Осінній сон», «Мартин Боруля», «Мати наймичка», «Юрасева тітка», «Хмара», «Весілля», «Наймичка». Але це не єдиний акторський колектив який діяв в місті в роки окупації. Було у місті декілька і аматорських колективів.

Аматорські колективи

Одна з таких – аматорська трупа акторів Саксаганських копалень – 24 та 25 жовтня 1942 року поставила п’єсу М. Островського «Без вини винуваті». Під керівництвом режисера Ф. Крутіка над цим спектаклем працювали: О. Кручиніна, Т. Ігітханова, А. Зикін, Г. Пустовий, Борисенко, Іваненко та інші. Але «театральний ренесанс» тривав у місті відносно не довго. Вже 21 квітня 1943 року в газеті «Дзвін» було надруковано повідомлення про ліквідацію всіх театральних труп у місті. Театр все більше перетворювався на місце розваг для німців, а також на «майданчик» для проведення різноманітних пропагандистських заходів та концертів. Так, лише з березня по жовтень 1943 року в приміщенні театру було проведено 6 концертів.

Були в місті і декілька самодіяльних колективів. Так, протягом 1941-1943 років в місті діяли три капели бандуристів: капелу «Сурма» очолював Венедиктов, капелу кобзарів-бандуристів очолював Яків Назаренко, Довгинцівською капелою кобзарів-бандуристів керував Іван Баграновський. Ці колективи діяли під егідою «Просвіти» і виконували переважно українські народні пісні та думи. Доречи, Яків Назаренко був членом ОУН(Б) і цілком ймовірно, що через його капелу проводилась агітаційно-пропагандистська робота з місцевим населенням. Без сумніву, що репертуар капел сприяв проведенню націоналістичної роботи зі слухачами.

Музиканти німці та італійці

Долучались до музичного життя в Кривому Розі й представники німецьких та італійських військ, що були розквартировані  в місті. Так, в будівлі довоєнного Держбанку який знаходився на розі сучасних вулиць Карла Маркса та Леніна мешкали італійці. Вони виходили на вулицю і влаштовували концерти. Криворіжці слухали їх концерти зі скверу, що знаходиться біля кінотеатру імені Леніна.

Кіно

Не останнє місце у культурному житті міста займав кінематограф. На січень 1943 року у Кривому Розі працювало 19 кінотеатрів. Усі вони були підпорядковані криворізькій конторі «Українофільм». Така кількість кінотеатрів свідчить про зацікавленість містян кіномистецтвом. Перегляд кінофільмів був пов’язаний не тільки із задоволенням мистецьких потреб, а й з цілком прагматичним бажанням отримати нову інформацію, адже демонстрація художніх фільмів завжди супроводжувалась документальними хроніками німецького виробництва. Попри очевидну пропагандистську спрямованість таких, населення могло порівнювати подану гітлерівцями інформацію з інформацією, отриманою з інших джерел.

Список назв кінострічок який пропонувався криворіжцям взимку 1943 року дає уявлення про їх ідейне навантаження. Зокрема, глядачам пропонувались такі фільми німецького виробництва: «Блакитна сукня», «Танок навколо світу», «Зірка з Ріо», «Любов до матері», «Веселі волоцюги» тощо. Переважно це були кінофільми розважального жанру, не обтяжені ідеологічним змістом, що не вимагало від глядача потреби замислюватись над повсякденним життям, злиднями і «новим порядком». Усі вони були дубльовані, або в титрах подавався переклад російською мовою.

У матеріалі цитується книжка Кривий Ріг: лихоліття 1941–1945 рр. / В. В. Стецкевич, В. О. Шайкан, Р. П. Шляхтич, Ю. Ю. Фасольняк. – Кривий Ріг: Видавничий центр ДВНЗ «КНУ», 2015.

На обкладинці фото із книжки О. О. Мельника Криворожье в пламени войны (1941–1944). – Кривой Рог: Дионис, 2014. – 232 с.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Зруйнований бункер. 1944 рік

Кривий Ріг в окупації, осінь 1941року

Зруйнований центр міста (Нікопольсько-Криворізька наступальна операція)

Перехрестя вулиці Свято-Миколаївської та проспекту Поштового

Проспект Поштовий після визволення від німецької окупації

Відео на тему

Німецька хроніка під час Другої світової війни

Нікопольсько-Криворізька операція, 4 серія: Визволення

Нікопольсько-Криворізька операція, 2-а серія: "Голокост"

Кривий Ріг у 1941 році

«Втрачений ілюзіон. Частина 1 | Кривий Ріг» («Утраченный иллюзион. Часть 1 | Кривой Рог»)

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Павло Шевченко

Я переконаний, своїм духовним світлом він засвідчив своє безсмертя, – життя його триває й далі в його добрих справах. викладач КДПУ Микола Дудніков про Павла Шевченка

Володимир Михайличенко: найвідоміший шістдесятник Криворіжжя

Його поважали Павло Тичина й Олесь Гончар, а він присвячував поеми про Кривий Ріг Володимиру Сосюрі, був відважним громадянином, бунтарем і талановитим поетом. У матеріалі history.1kr.ua — про Володимира Михайличенка: того, кого совєти «скасовували», відмовлялись друкувати, намагались зобразити маргіналом, переслідував КДБ, але ми все одно про нього не забули.

Шахта Тернівська

Шахта Тернівська (до декомунізації - імені Леніна) - залізорудна шахта, яку здали в експлуатацію у 1963 році. Входила до складу рудоуправління імені Орджонікідзе, яке в 1969 році перейменували у рудоуправління імені Леніна, а 1 жовтня 1989 року ліквідували