Скільки років Кривому Рогу: публікація з газети «Заграва», 1996 рік

Скільки ж років Кривому Рогу?..

В 1973 році, коли я побачив на проспекті Металургів плакат “1775–1975”, то ніяк не міг зрозуміти, що ж він означав. Та невдовзі і в “Червоному гірнику” зчинилася справжня “буча” щодо 200-річчя Кривого Рога. Надуманість та штучність цього ювілею ніколи не викликали у мене жодного сумніву, бо мої предки жили в цій місцевості щонайменше років 400–500. В усякому разі, задовго до так званого “освоєння” нашого степу катерининськими посіпаками. В одній із розповідей ішлося про те, що частина земель біля хутору Каші (зараз Базарово, Криворізький район) була віддана Катериною ІІ якомусь російському офіцерові і, коли мої предки відстоювали у суді права на розмежування земель, то як доказ вони наводили алею дубів, яким було вже не одне століття. Кривий Ріг і Мусіївка (не Моісєєвка!) в багатьох переказах згадувалися як великі козацькі поселення. Знайти цьому підтвердження зараз важко, тим паче, що проімперські “дослідники” в цьому не зацікавлені. Коли в 1908 році мій батько тікав з Кривого Рога від неволі, куди його, як чеховського Ваньку Жукова, “віддали в науку”, то він бачив, як річка Інгулець в Мусіївці розмивала старовинне кладовище і з крутого берега виглядали дубові домовини. На тім місці зверху навіть слідів цвинтаря не було. Це доводить, що ті місця були заселені задовго до зруйнування Катериною Запорозької Січі. В 1956 році я поцікавився в БСЕ про Кривий Ріг і там прочитав, що місто виникло, як козацьке поселення, близько 350 років тому. На обкладинці книжки Боплана “Опис України” надрукована карта автора, де на злитті Інгульця і Саксагані позначене досить велике поселення.

Звичайно, для замовників “ювілею” це не докази, але і посилання на В. Зуєва, петербурзького професора, нічого не доводять. По-перше, В. Зуєв прибув із Нікополя і майже відразу відбув на південь, пробувши на поштовій станції не більше декількох годин.

Тобто, він міг і не помітити досить великого населеного пункту, розташованого дещо далі від поштової станції на берегах Саксагані і у балках, що на неї виходили. Тим більше, він не мав права відмічати все те, що не відповідало російській теорії “Дикого Поля”, і все ж він помітив глину, яку місцеві жителі брали для фарбування печей і хат. Не думаю, що поштова станція і будинок маркшейдера були “хатами” і мали сільські печі. Тобто, В. Зуєв нічогісінько не доводив, бо писав зовсім про інше.

Залишається головне питання: кому потрібний був ювілей міста в 1975 році? Відповідь треба шукати в протоколах міському КПРС початку 70-х років. Якраз тоді почався шалений наступ на все українське в Україні і “ювілеї” Кривого Рога, Дніпропетровська та інших міст були “ланками” цього наступу. А історична правда нікого не цікавила. Просто, окремі факти пристосовувались до певної доктрини. А “кореспондентів” для цієї справи у нас завжди було досить. Звичайно, у часи, коли навіть відверті комуністи заграють з Богом, можна було б підійти до цієї справи по-християнськи: “Хто з вас без гріха, хай кине камінь першим”. Але ж треба пам’ятати і сказане далі: “Іди і не гріши”. А наші “кореспонденти” продовжують грішити і збираються в 2000-ому році відзначати 225-річчя Кривого Рога. Це буде ніщо інше, як антиукраїнська акція, бо це буде ювілей знищення останнього залишку України в Україні — Запорозької Січі. Та це і не дивно для міста, де вже в часи незалежності назвали бульвар іменем Кірова, який до України і Кривого Рога не мав жодного відношення і, навпаки, був відомим діячем Імперії Зла, за незалежність від якої Україна боролась протягом століть.

Іван Кашель,
колишній інженер КМК.

Львів, Каменяр, 1990.

Газета «Заграва», №63, 1996 рік.
Допис (лист) Івана Кашеля.                                                                                    

Джерело: Ольга Гончар для фейсбук-спільноти «Криворізька старовина»