Студентство Криворізького педагогічного у 30-ті рр. ХХ ст.: кількісні та структурні характеристики

Реалізацією державної політики з подолання значних розбіжностей у кількості наявних та потрібних вчительських кадрів через збільшення мережі вишів та контингенту студентів характеризуються 30-ті роки минулого століття. Визначальним у цьому процесі стало засідання Ради Народних Комісарів УСРР 11 серпня 1930 р. в Харкові, де 15-м пунктом розглядалося питання «реорганізації мережі й системи педагогічної освіти». Результатом розгляду цього питання стало затвердження мережі педагогічних учбових закладів, до якої увійшов і новостворений Криворізький інститут профосвіти (КІПО) з факультетами загально-технічних наук і соціальних наук та згодом, у 1933/34 навчальному році, реорганізований у Криворізький педагогічний інститут (КПІ).

В нарисах до 50-, 60-, 70-річчя навчального закладу зазначається про 180 осіб, що склали перший набір до вишу, та документального підтвердження на сьогоднішній день такий контингент вступників не має.

Водночас у дослідженнях з історії інститутів педагогічного профілю радянської України у 1930-ті рр. зустрічаємо такі архівні дані: у 1933 році при плані набору 180 осіб до вишу було зараховано 150. Цифра 180 присутня і у статистиці щодо плану набору до Криворізького педінституту у 1937 та 1938 роках [3, с. 627].

Суттєві зміни у кількості студентів українських вишів у 30-ті роки минулого століття протягом навчального року визначалися низкою об’єктивних та суб’єктивних чинників, серед яких неуспішність, що мала особливо високі показники серед першокурсників через низький рівень базових знань. Впливали на кількісний склад контингенту студентів матеріально-побутові негаразди.

Іншою причиною відсіву з числа студентів стали соціальні катаклізми 1930-х років: Голодомор, репресії, початок ІІ світової війни. Отже, відсів студентів значно зріс у голодний 1932–1933 н. р., коли молодь змушена була думати не стільки про навчання, як про виживання, яке, на жаль, не всім вдавалося. За цими показниками Криворізький ІПО мав 24,8 %, що було десь посередині рейтингу, в якому більші показники – відсів майже половини діючого контингенту – мав Уманський ІСВ (42,9 %), трохи менше (в межах третини) – Дніпропетровський ІПО (37,2 %), Житомирський ІСВ (36,6 %), Херсонський (29,7 %), Чернігівський (29,3 %), Бердянський (26,2 %), Новомосковський (25 %). Нижчі показники відсіву студентів 1932/33 н. р. мали Сумський ІСВ (23,1 %), Зінов’євський (21,4 %), Мелітопольський (12 %) [7, арк. 108].

Наступного 1933–1934 н. р. ситуація в Криворізькому ІПО погіршилась: лише у квітні 1934 р. відсіялося 11,4 % студентів – майже половина чисельності за весь попередній навчальний рік. Наслідки голодного 1932–1933 року відбилися і на кількості абітурієнтів вступної кампанії 1933 року: у Криворізький педінститут на 180 місць подали лише 30 заяв. Подібний стан речей спостерігався і в інших ВНЗ: Лубенський – 180 і 40, Новомосковський – 180 і 35 тощо [3, с. 91].

Розбіжність у діях чи висловах з «генеральною лінією партії» позбавляла студентського та комсомольського квитка. На сьогодні відомі лише факти особистих трагедій студентів Криворізького педагогічного. Водночас загальна картина та чисельність жертв репресивної машини не встановлені.

Наступним етапом, який мав переважно негативний вплив на формування контингенту студентів, стали воєнні події, що розгорнулися в Європі восени 1939-го. Цей період характеризується такими категоріями формування студентського контингенту, як «додатковий набір», «вибувші в РСЧА», «дочасний випуск». З точки зору особливостей цього періоду, зауважимо саме на кількості мобілізованих у 1939/40 навчальному році: тільки по денному відділенні КПІ – 136 осіб, з них 97 – з фізико-математичного факультету, 37 – з мовно-літературного та 2 – з природничого [5, с. 63].

З огляду на те, що становлення вищої школи України у 1930-ті рр. відбувалося під значним впливом принципів партійно-класового пріоритету, то право першочергового зарахування до ВНЗ мали робітники та їхні діти, селяни (батраки, бідняки і середняки) та їхні діти. Вище згадувалось, що вступник до вишу, в т. ч. і КІПО, був зобов’язаний надати документи, що свідчать про соціальний стан та стаж роботи самого вступника та його батьків. Відбір кандидатів в навчальні заклади здійснювала безпосередньо приймальна комісія, керуючись пунктами Правил вступу до вузів та витримавши відповідну квоту: так, зокрема, у педвиші у 1930/1931 н. р. вона склала не менше 40 % індустріальних робітників і батраків та їхніх дітей; б) не менше 30 % селян-бідняків і середняків (в першу чергу колгоспників) та їхніх дітей), до 30 % службовців та дітей спеціалістів і службовців. На початок згаданого вище 1930/1931 н. р. у Криворізькому ІПО навчалися 35,6 % робітників, 32,5 % селян, 27,5 % службовців і учителів [6, арк. 14].

За результатами діяльності комісії з перевірки «морально-політичного стану та настрою студентів» КІПО у травні 1932 р. висновки містили задовільну оцінку, яка ґрунтувалася переважно на факті комплектації контингенту студентів на 50 % з колишніх робітників [2, с. 377].

Зауважимо, що вже в середині 1930-х рр. владна політика щодо пролетаризації вищої школи була переглянута. Як наслідок, до вишів зараховували всіх громадян без обмеження, пов’язаного з їх соціальним походженням чи батьків, за умови успішно складених вступних іспитів та проходження за конкурсом. У 1937 році (подібні спроби спостерігалися ще у 1932 р.) була запроваджена єдина система вступних випробувань: російська мова (письмовий твір), граматика, література, екзамен з мови, якою ведеться викладання, політграмота, математика, фізика, хімія, іноземна мова (англійська, німецька, французька). Існували і умови, за яких вступники звільнялися від складання конкурсних іспитів, – як-от власники золотих та срібних медалей і, навіть, право бути зарахованим одразу на III курс, якщо є стаж роботи у семирічній школі не менше 3-х років.

Портрет студентства КІПО початку 1930-х рр. доповнюють віднайдені дані щодо їх вікового складу: на 20 жовтня 1931 р. 155 студентам виповнилося 19–23 роки, 165 – 24–30 років, 3 особи були у віці від 30 до 35 років [6, арк. 14].

З кінця 1920-х років керівними органами вищої освіти була проголошена ідея щодо необхідності щорічного збільшення відсотка жінок у загальній кількості вступників. При цьому директивно за жінками закріплювалось право переваги при призначенні стипендії за умови однакової успішності претендентів [4, с. 56]. Та, незважаючи на задіяні механізми, у 1930-х рр. у педагогічних вишах більшість залишалась за чоловіками. Криворізький ІПО не став винятком – так, у жовтні 1931 р. 70 % від загальної кількості студентів складали чоловіки.

І завершальним штрихом до портрета студентства Криворізького педагогічного перших років функціонування є віднайдена інформація щодо національного складу. Вона стала приємною несподіванкою з огляду на те, що тривалий час населення нашого міста, як і регіону, було російськомовним. Втім архівні джерела засвідчують, що у 1931–1932 н. р. у Криворізькому ІПО навчалися 88,8 % українців, 3,7 % росіян, 5,6 % євреїв. За цими показниками виш займав другу позицію в рейтингу, поступившись лише Сумському ІСВ [6, арк. 14].

Географія походження контингенту студентів була обмежена законодавчо через існуючий ще наприкінці 1920-х рр. «принцип районування» наборів до вишів. Так, факультет професійної освіти Дніпропетровського ІНО, факультет професійної освіти та факультет політичної освіти Харківського ІНО, Херсонський ІНО передбачали процес формування контингенту студентів за рахунок, в т. ч. і Криворізького району комплектування [3, с. 619].

Вербування абітурієнтів на промислових підприємствах Кривого Рогу відбувалося і представниками Запорізького педінституту. Разом з місцевими та промисловими підприємствами Маріуполя, Орєхова кількість завербованих складала третину від загальної кількості вступників.

Достеменно, найпотужніші контингенти студентів мали педвиші Харкова, Києва, Дніпропетровська і Одеси, де відповідно конкурс при вступі був більший. Це повністю пояснює наявність в архівах заяви [1] на вступ до Криворізького педагогічного за результатами вступних іспитів до Київського педіну, що не дали можливість там пройти по конкурсу.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Заява на вступ Боровика Петра Яковича від 29 серпня 1940 р. Фонди музею історії КДПУ: Контингент студентів КІПО-КПІ. 1930–1941. б/н.

2. Мельник О., Балабанов С. Історична енциклопедія Криворіжжя. Т. 1. Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007.

3. Комарніцький О. Б. Студентство педагогічних навчальних закладів радянської України в умовах формування тоталітарної системи (20–30-ті рр. ХХ ст.): дис. на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 історія України. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2017.

4. Культурне будівництво в Українській РСР, 1928 – черв. 1941: зб. документів і матеріалів. Київ: Наукова думка, 1986. С. 56.

5. Товстоляк Н. З історії Криворізького державного педагогічного університету у 1939–1940 рр. Криворіжжя: погляд у минуле...: Матеріали X Історико-краєзнавчих читань / Ред. кол.: Н. Печеніна (голова), В. Фінічева (упорядник), В. Яшин. Кривий Ріг: КДПУ, 2024.

6. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 10. Спр. 909.

7. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 11. Спр. 148.

Джерело: Кафедра історії Криворізького державного педагогічного університету. Вікторія ФІНІЧЕВА, краєзнавиця. КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... ХІІ Історико-краєзнавчі читання (Кривий Ріг, 23 квітня 2026 рік)