Від чумацького шляху до міської вулиці: історія вулиці Українська

Вулиці є важливими елементами міського простору, що відображають історичний розвиток населених пунктів і зберігають сліди різних епох. Кривий Ріг має тривалу історію, що сягає козацької доби, упродовж якої формувалася і його вулична мережа, частково на основі торговельних і поштових шляхів. Однією з найстаріших є вулиця Українська, історія якої бере початок ще від чумацьких доріг.

Актуальність дослідження полягає у вивченні процесів формування вуличної мережі міста як складової його історичного розвитку. Метою роботи є дослідження історії формування та розвитку вулиці Українська у місті Кривому Розі, визначення її ролі у структурі міста та аналіз основних етапів її становлення.

Вулиця розташована у Центрально-Міському районі та простягається у напрямку житлового селища Карнаватка. Початок вулиці розташований на перетині з вулицею Вулиця Іноземних добровольців, а кінець — на перетині з вулицею Вулиця Свято-Миколаївська.

Історія вулиці сягає ще XVIII століття. Після укладення мирної угоди 1775 року для забезпечення зв’язку між російськими гарнізонами на південних територіях було організовано систему поштових перегонів, одним із маршрутів якої став Кизикерменський шлях із станціями в районі сучасного Кривого Рогу та Інгульця [10, с. 258]. Далі він проходив від села Широке і пролягав уздовж Інгульця через територію сучасного Кривого Рогу та далі збігався з напрямком нинішніх вулиць Української і Кременчуцької, серед яких Українська відігравала роль основного маршруту [2, с. 6].

Зв’язок із Кизикерменським шляхом підтверджується збереженими фрагментами брукованої дороги на її території [3]. Таким чином, давній торговельний маршрут значною мірою визначив розвиток вулиці та формування міського простору Кривого Рогу.

Подальший розвиток вулиці відбувався в процесі становлення міста. За картографічними даними, Кривий Ріг перебував у складі Херсонського повіту на місці злиття річок Інгулець і Саксагань [12].

Перші споруди з’явилися поблизу сучасної вулиці Свято-Миколаївської, де в 1828 році було зведено перший кам’яний міст через річку Саксагань [8], [5]. У 1829 році Кривий Ріг було реорганізовано у військове поселення, що вплинуло на характер забудови та планування вулиць. Також у 1841 році розроблено проєкт регулярного планування населеного пункту, який, однак, не був втілений у життя [10, с. 260–261].

На мапі 1853 року вже чітко видно контури вулиці Українська, які майже повністю повторюють сучасний маршрут та свідчать про стабільність планування й історичну цілісність міського простору [11].

Після ліквідації військових поселень у 1859 році нараховувалося 554 двори, де проживало 3664 мешканці, здебільшого державні селяни. Поруч із сільським господарством почали розвиватися ремесла: бондарство, гончарство, швейне виробництво, млинарство [6]. Ці процеси формували соціально-економічну основу для подальшого розвитку вулиць, зокрема Української.

Починаючи з 1886 року, церква Різдва Пресвятої Богородиці функціонувала як окремий храм, відіграючи важливу роль у духовному житті місцевого населення [1, с. 6–7]. У 1888 році на вулиці Українська в селищі Карнаватка завершено будівництво церкви Покрови Пресвятої Богородиці, і в тому ж році її освячено. Діючу в ті часи церкву можна побачити на мапі «Криворізький рудний район» 1904 року [13].

Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття вулиця Українська залишалася важливою складовою міської інфраструктури. За спогадами Серафіма Тананка, вона разом із вулицями Поштова, Гірничих інженерів і проспектом Центральним виконувала роль ключового транспортного зв’язку між різними частинами міста, а також сполучала його центр із Гданцівкою та Карнаваткою [9, с. 105–106]. Як і більшість тогочасних вулиць, вона була немощеною, без тротуарів і озеленення, що відображало рівень благоустрою робітничого містечка.

Остаточне формування як єдиної міської артерії відбулося у 1930-х роках, коли було з’єднано два осередки забудови, інтегрувавши передмістя в загальноміську структуру.

Формування соціальної інфраструктури вулиці Українська пов’язане з розвитком освітніх закладів. У 1935 році за рішенням міської влади було розпочато будівництво школи № 28. За спогадами вчителя фізики Івана Вікторовича Ліщини, зведення школи відбувалося без застосування механізованої техніки та ґрунтувалося переважно на ручній праці. Урочисте відкриття навчального закладу відбулося 1 вересня 1936 року [4].

У 1938 році на вулиці відкрито школу, яка нині має назву Криворізька гімназія №60. Вона стала важливим осередком навчання і виховання молодого покоління [7]. У роки Друга світова війна будівлю школи було використано як німецький шпиталь, а під час відступу військ вона зазнала руйнувань і була спалена. Відновлення закладу відбулося у 1950 році, коли школа знову почала функціонувати та прийняла перших учнів.

За свідченнями місцевих жителів, неподалік від Криворізької гімназії № 60 функціонували промислові об’єкти, зокрема меблева фабрика та підприємство «Поліграфіст», що свідчить про розвиток виробничої інфраструктури в межах вулиці. Згодом назва одного з підприємств була закріплена в міському просторі — її отримала зупинка громадського транспорту «Поліграфіст», що відображає вплив промислових об’єктів на формування локальної топоніміки.

Узагальнюючи, вулиця Українська є важливим елементом історичного простору міста Кривий Ріг. Її формування бере початок від давніх чумацьких шляхів, зокрема Кизикерменського тракту, який визначив напрямок розвитку цієї території. Упродовж століть вона пройшла шлях від торговельного маршруту до сформованої міської артерії, зберігши історичну тяглість.

Водночас сучасні події засвідчують вразливість міського середовища: 31 липня 2023 року внаслідок ракетного удару було пошкоджено житлову забудову, що підкреслює загрозу втрати історичної пам’яті.

Література

1. Божко А. Храм Рождества Пресвятой Богородицы (1886–2012): Исторический очерк. Кривой Рог, 2012. 84 с.

2. Варгатюк П. Криворіжжя: путівник. Дніпропетровськ, 1969. 154 с.

3. Горобносов В. Кривий Ріг: вулиця Українська — залишки Кизикерменського шляху 1770-ти: інформація з інтернету [Електронний ресурс]. 01.03.2025.
   Facebook-допис В’ячеслава Горбоносова

4. Інформаційна довідка КЗШ №28.
   КЗШ №28 — інформаційна довідка

5. Історична довідка: «Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради».
   Офіційний сайт виконкому

6. Кривий Ріг: родовід міста з залізним характером. ДніпроКультура.
   ДніпроКультура

7. Криворізька гімназія №60. Історична довідка.
   Гімназія №60

8. Скелі МОДРу, Кривий Ріг. HedgeHog Stories.
   HedgeHog Stories

9. Стеблина І. Населення Кривого Рогу на початку ХХ ст. за спогадами С. С. Тананка. «Криворіжжя: погляд у минуле...» ІХ історико-краєзнавчі читання. Кривий Ріг: КДПУ, 2023. С. 102–108.

10. Тямін М. Етапи містобудівного розвитку м. Кривий Ріг. Праці Центру пам’яткознавства. Вип. 16. Київ, 2009. С. 255–268.

11. OldMaps.com.ua. Історична карта Криворіжжя 1853 р.
    OldMaps 1853

12. OldMaps.com.ua. Історична карта Криворіжжя 1820 р.
    OldMaps 1820

13. OldMaps.com.ua. Історична карта Криворіжжя 1904 р.
    OldMaps 1904

Джерело: Кафедра історії Криворізького державного педагогічного університету. Анна Падалка, студентка IV курсу ОП «Історія та громадянська освіта». КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... ХІІ Історико-краєзнавчі читання (Кривий Ріг, 23 квітня 2026 рік)