Фольгована народна ікона ХХ століття (з фондової колекції Криворізького історико-краєзнавчого музею)

Релігія довгий час відігравала провідну роль в українському суспільстві. Саме православ’я та мова були головними факторами самоідентифікації нашого народу, який не мав власної державності впродовж багатьох століть. Але з приходом комуністичного режиму все це почало руйнуватися. Антирелігійна політика більшовицької влади призвела до багатьох заборон і насадження атеїстичних настроїв. Та все ж українське селянство довгий час намагалося боротися проти антицерковної політики більшовизму. Одним із проявів опору стало активне поширення народних саморобних ікон, що потайки створювалися і продовжували зберігати багатовікові релігійні та культурні традиції українського народу.

Тож актуальність нашої роботи полягає у висвітленні малодослідженої теми саморобних народних ікон у період активного впровадження антирелігійної політики СРСР.

Мета нашої роботи — дослідити особливості фольгованих народних ікон початку ХХ ст. на основі фондової колекції Криворізького історико-краєзнавчого музею.

Виходячи з поставленої мети, ми визначили перед собою такі завдання: вивчити передумови й причини виникнення та поширення фольгованих саморобних ікон, дослідити особливості їх створення.

На території України ікони з’явилися разом із прийняттям християнства, походили вони з Візантії й були дуже дорогими. Більш масового характеру іконописання набуло в XI ст., коли з’явилися місцеві майстри, проте процес їх створення залишався досить довготривалим та вартісним [1]. Тож традиції створення саморобних народних ікон були пов’язані з їх дорожнечею і недоступністю для більшості населення України, яке переважно становили селяни, що не могли дозволити собі придбати ікону, створену професійним іконописцем.

Саморобні народні ікони — це неканонічні аматорські образи, створені непрофесійними майстрами з підручних матеріалів. Вони є особливим духовно-сакральним явищем зі своєрідним фольклорно-християнським характером іконографії [5].

Ікони 20–30-х років ХХ ст. відрізнялися від решти саморобних ікон тим, що на початку ХХ ст. з’явився кольоровий друк, тож поширення набули друковані вироби [6]. Вони були дешевими, швидкими у виробництві та доступними. Хоч самі іконографічні зображення цих ікон були менш яскравими й малодеталізованими, проте головною їх окрасою були пишні фольговані оклади, які нерідко додатково прикрашалися саморобними штучними квітами.

Антирелігійна політика комуністичного режиму, починаючи з 1920-х років, розгорнула діяльність із ліквідації релігійних святинь. Зокрема, проводилася активна кампанія зі зняття дзвонів для переплавлення їх на кольоровий метал та вилучення церковних цінностей [2].

У 1932 р. «Безбожна п’ятирічка» ознаменувала нові, сильніші хвилі релігійних репресій. Ікони вилучалися навіть із жилих будинків, а тих, хто намагався їх сховати, — репресували. Тож період СРСР для саморобних ікон був складним: атеїстична пропаганда нового режиму сприяла зменшенню попиту та кількості майстрів; жорстокі репресії та контроль призвели до того, що фольговані ікони почали виготовляти таємно; матеріали для їх виготовлення знайти стало ще складніше. Усе це призвело до поступового зникнення традицій створення народних ікон.

Після Другої світової війни, у 1950–1960-х роках, антирелігійна політика більшовиків слабшає, й починається фабричний друк ікон, які були доступними й дешевими, через що народні фольговані ікони стають ще більш рідкісними.

Проте зараз, у період активного відродження і популяризації забутої культури й традицій нашого народу, такий тип сакральних образів стає більш відомим, зокрема завдяки релігієзнавиці та засновниці музею української ікони з фольги Ірині Баковецькій-Рачковській, яка зібрала та дослідила понад 200 зразків унікальних фольгованих саморобних ікон, продовжуючи їх популяризацію [4].

У фондовій колекції Криворізького історико-краєзнавчого музею зберігається близько 9 фольгованих ікон, з них 4 — саме першої третини ХХ ст. Зокрема, «Господь Вседержитель», Божої Матері «Одигітрія» та вінчальна ікона Божої Матері та Ісуса Христа, які будуть розглянуті нами у цій роботі. Ці експонати були передані жителями Карнаватки до відновленої Покровської церкви наприкінці 1980-х років, а на початку 2014 року — до Криворізького музею.

Вони мають масивні дерев’яні рамки-короби, розміри яких у середньому становлять 35 × 30 × 7 см. Усередині, під склом, розміщені іконографічні зображення та оклади. Лики святих представлені у вигляді чорно-білої фотографії дійсно існуючої ікони, їхні розміри в середньому становлять 15 × 12 см.

Найбільш визначною частиною цих ікон є пишні оклади, створені з фольги. Її знаходили й передавали один одному потайки, використовували фольгу з пакетів з-під молока та цукерок. Оклади прикрашали рельєфним орнаментом, що створювався за допомогою підручних матеріалів, наприклад, цвяхів: їхніми шапочками видавлювали різноманітні декоративні елементи, найчастіше рослинного характеру, потім їх вирізали ножицями й приклеювали зверху, додаючи об’єму окладу [3].

За приклад можна взяти ікону Божої Матері «Одигітрія», у якої оклад прикрашений рослинним орнаментом. У кутах ікони розміщені об’ємні квіти з рельєфними пелюстками, із прожилками та напівсферичними елементами. Особливістю окладу саме цієї ікони є фарбований орнамент: тиснені контури квітів розміщені зверху, знизу та по обидва боки від іконографічного зображення; пелюстки зафарбовані відтінками рожевого кольору, серединки квітів — жовті, а листя — зелене.

Не менш цікавий оклад має й друга ікона Богоматері «Одигітрія»: по кутах також розміщені квіткоподібні елементи з опуклими дрібними пелюстками, на яких можна помітити нерівності — сліди від шапочок цвяхів. Простір окладу між кутами заповнений дрібними рельєфними орнаментами квітів, ягід та кружечків.

Далі оклади склеювали та скріплювали цвяхами, тому на них помітні залишки клею та іржі.

Окрім уже зазначеного пишного фольгованого окладу, до ікон додавалися й інші декоративні елементи, наприклад, саморобні квіти або фольговані свічки (які використовувалися у вінчальних іконах). Каркас квітів виготовлявся з дроту, а самі вони — з різноманітних матеріалів: паперу, воску, листя кукурудзи, манної крупи тощо.

Ікона Божої Матері «Одигітрія» оздоблена пишним вінком квітів, що розміщується навколо іконографічного зображення знизу й по боках. Квіти у вигляді конвалій, троянд, нарцисів тощо виготовлені з кольорового паперу, їхні серединки зроблено з тирси.

В іншій іконі Богородиці квіти виготовлені не тільки з паперу, а й із воску, серединки прикрашені манною крупою, а листя зроблене з листя кукурудзи.

Ще одним прикладом використання цього матеріалу в декорі окладів є ікона «Господь Вседержитель», де ягоди були виготовлені з воску, який з часом частково розплавився.

Штучні свічки можна побачити на вінчальній іконі Богородиці та Ісуса Христа. Вони об’ємні, мають імітацію полум’я та свічника, фарбовані, розміщені по обидва боки від зображення святих на підставці з дроту, тому складається враження, що вони ніби зависли у повітрі.

Отже, саморобні ікони є витворами народного мистецтва, які зберігають у собі культуру й традиції нашої нації. Вони є відображенням усіх випробувань, через які довелося пройти нашим предкам.

ЛІТЕРАТУРА

1. Александрович В. Ікони, українські ікони. Енциклопедія історії України: у 10 т. / за ред. В. Смолія (гол.) та ін. Київ: Наукова думка, 2005. Т. 3. 672 с.

2. Балдинюк О. Роль Спілки безвірників України в антирелігійній пропаганді (20–30-ті роки ХХ століття). Україна в гуманітарних і соціально-економічних вимірах: праці ІІ Всеукраїнської наук. конф., 24–25 березня 2017 р. Дніпро: ДНУ, 2017. С. 26–28.

3. Данилишина О., Савчук Ю. Планують облаштувати домашній музей: родина з Рівненщини колекціонує ікони з фольги.

4. Закревський В. Понад 200 унікальних ікон у домашньому музеї рівнянки.

5. Коваленко Ю. Ікона на склі: перлина народного мистецтва.

6. Ткаченко С. Народна ікона на склі: самобутнє українське мистецтво.

Джерело: Ніна Вінтоняк, зберігач фондів І категорії; КЗК «Міський історико-краєзнавчий музей» КМР. КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... ХІ-ті Історико-краєзнавчі читання (Кривий Ріг, 24 квітня 2025 рік)