Режим «Чорних дощок» на Криворіжжі

З-поміж репресивних заходів, застосованих владою під час хлібозаготівельної кампанії 1932/33 р., режим «чорних дощок», мабуть, найвідоміший і, як здається на перший погляд, найбільш досліджений. «Чорнодощечну» екзекуцію українського села висвітлюють провідні вітчизняні й зарубіжні науковці, що займаються проблематикою Голодомору: В. Марочко [8, с. 27–32], С. Кульчицький [7, с. 277–278], І. Зеленін [6, с. 90]. Своєрідним підсумком наукового доробку в цій царині стала монографія Г. Папакіна «“Чорні дошки”: антиселянські репресії (1932–1933)» [9]. На цьому тлі, як не парадоксально, малодослідженим залишається регіональний аспект проблеми. Тому метою статті є висвітлення «чорнодощечного» режиму, запровадженого у Криворізькому районі під час хлібозаготівельної кампанії 1932/33 р.: масштабів, застосованих репресивних заходів, наслідків.

«Чорнодощечний» метод впливу на «саботажників хлібозаготівлі» був запроваджений постановою політбюро ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р. Згідно з нею, колгоспи, що потрапляли на «чорну дошку», опинялися в стані своєрідної економічної блокади – у них припинялася кооперативна, державна й колгоспна торгівля, а з крамниць вивозилися всі товари; з колгоспів, колгоспників і одноосібників стягувалися всі раніше видані кредити та інші фінансові позики, водночас у колективних об’єднаннях проводилася чистка від «контрреволюційних елементів». Занесення колгоспів на «чорну дошку» здійснювалося за рішенням облвиконкомів, які зобов’язувалися негайно повідомляти про це ЦК [2, с. 392].

Попри те, що постанова ЦК КП(б)У й ідентична до неї за змістом інструкція РНК УСРР від 20 листопада 1932 р. дозволяли заносити на «чорну дошку» тільки окремі колгоспи, облвиконкоми застосували цей захід щодо сільрад, сіл, одноосібників і навіть цілих районів. РНК і Наркомзем УСРР розцінювали такі дії обласного керівництва як перегини, але іншої думки дотримувалося партійне керівництво республіки, яке своїм рішенням від 29 листопада 1932 р. фактично підтримало ініціативні облвиконкоми, санкціонувавши занесення на «чорну дошку» сіл і районів з попереднього дозволу ЦК [11, арк. 2].

Перші села і колгоспи Криворізького району були занесені на «чорну дошку» ще до запровадження цього заходу на всеукраїнському рівні. 15 листопада 1932 р. бюро Криворізького міськкому КП(б)У ухвалило постанову «Про крамопостачання сіл та колгоспів у зв’язку з хлібозаготівлями», якою «за відвертий зрив виконання планів хлібозаготівлі» на «чорну дошку» було занесено 21 колгосп і 11 сільрад, серед яких були колгоспи «Труд і культура» (20,6% виконання) та «Червоний трактор» (42%) Свердловської сільради, «Ударник» (29,1%) Новоукраїнської, «Зоря» (37,6%) Олександродарської, «Червоноармієць» (33,6%) та «Широке поле» (32,4%) Христофорівської. До них мали застосувати товарну блокаду: «припинити продаж будь-якого краму на терені цих сільрад і колгоспів» та «вивезти з крамниць системи споживкооперації та державної торгівлі весь наявний крам». Крам мали «перекинути до тих колгоспів та сіл, які чесно і сумлінно виконують свої зобов’язання з хлібозаготівлі перед державою» [12, арк. 106, 107, 108].

«Чорнодощечний» режим застосовувався до колективних об’єднань або за пропозицією райвиконкомів, міськкомів, райкомів КП(б)У, або за ініціативою Дніпропетровського обкому та облвиконкому. Так, на початку січня 1933 р. у Криворізькому районі на «чорній дошці» перебувало дев’ять колгоспів. При цьому рішенням Криворізького міськкому КП(б)У з подальшим затвердженням обласних організацій були занесені на «чорну дошку» сім колгоспів: «Червона поляна» та «Червона Україна» Явдотівської сільради, ім. Ворошилова Шестірнянської сільради, «Широке поле» Христофорівської сільради, «Труд і культура» Свердловської сільради, «Червоний маяк» і «Жовтень» Андріївської сільради. Ще у двох колективних об’єднаннях (ім. Чубаря Широківської сільради і «Комунар» Новоукраїнської сільради) «чорнодощечний» режим був запроваджений Дніпропетровським облвиконкомом та обкомом КП(б)У за власною ініціативою [4, арк. 68].

Спочатку на «чорну дошку» заносили колективні об’єднання з найнижчими показниками виконання хлібозаготівлі, але наприкінці грудня 1932 р. обласна влада Дніпропетровщини під тиском сталінського емісара П. Постишева змінила підхід до визначення об’єктів репресій: на «чорну дошку» почали заносити великі колгоспи зі значними заготівельними планами, які складали вагому частину районного та обласного плану хлібозаготівлі.

Однією із причин, яка примусила партійне керівництво відкоригувати практику занесення на «чорну дошку», стала поїздка П. Постишева на Криворіжжя, під час якої він особисто відвідав колгоспи ім. Ворошилова та «Червона Україна». Кремлівський емісар побачив, що це бідняцькі колективні об’єднання, організовані з переселенців, які переїхали з інших сіл Криворізького району. Лише у 1928–1929 рр. в цих колгоспах почали будувати господарські приміщення. А в колгоспі ім. Ворошилова частина колгоспників жила в землянках [4, арк. 68]. Тому в доповідній записці до Й. Сталіна від 4 січня 1933 р. П. Постишев фактично визнав недоцільність занесення колективних об’єднань на «чорну дошку», «виходячи суто зі статистичних показників виконання цими колгоспами плану» [1, с. 330]. Кремлівський емісар вказував, що застосування «чорнодощечних» заходів до бідняцьких колгоспів призводило виключно до їхнього «розгрому», не забезпечуючи виконання хлібозаготівлі. Щодо занесення на «чорну дошку» колективних об’єднань «Червона Україна» та ім. Ворошилова Криворізького району, то П. Постишев уже звично пояснив цей прорахунок умисними діями «куркулів» і «петлюрівців», які, використовуючи некомпетентність районного керівництва, «підсовували нашим дурням такі колгоспи» [1, с. 305].

Г. Папакін припускається помилки, стверджуючи, що «навіть у випадках, коли кремлівські емісари (Л. Каганович, П. Постишев) визнавали недоцільним або помилковим застосування репресій проти певних сіл/колгоспів, вони не наважувалися скасувати відповідні рішення обкомів чи райкомів КП(б)У. Невідомо про жодний випадок відміни в області ухвал районної влади із застосуванням режиму “чорної дошки”, хоча це було явним порушенням установленого порядку» [9, с. 211]. Пояснити це можна тим, що досліднику не вдалося виявити відповідні архівні документи. У випадку з колгоспами «Червона Україна» та ім. Ворошилова Криворізького району це рішення було скасоване. 31 грудня 1932 р. Дніпропетровський обком КП(б)У за участю П. Постишева та С. Косіора ухвалив постанову, яка санкціонувала зняття з «чорної дошки» цих колективних об’єднань «як неправильно занесених». Обласну контрольну комісію зобов’язали покарати тих криворізьких партійців, «які подали ці колгоспи для занесення на “чорну дошку”» [3, арк. 87].

Наступного дня після ухвалення цієї постанови Криворізький міськком КП(б)У запропонував першому секретарю Дніпропетровського обкому КП(б)У В. Строганову зняти з «чорної дошки» ще два переселенські колгоспи: «Червона поляна» Явдотівської сільради та «Труд і культура» Свердловської сільради, а також звернув увагу на недоцільність застосування «чорнодощечного режиму» до колгоспу «Комунар» Новоукраїнської сільради, в якому залишилося 12 селянських господарств – самі жінки, діти, старі, оскільки всі працездатні чоловіки виїхали на виробництво [4, ark. 69].

Через зміну підходу до визначення об’єктів «чорнодощечної» репресії 23 грудня 1932 р. бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У ухвалило рішення, яке вимагало виокремити «40–50 колгоспів із серйозним планом хлібозаготівлі, найвідсталіших, які саботують хлібоздачу державі, розбазарили і розкрали хліб». У рішенні особливо наголошувалося на необхідності «дійсно серйозного застосування всіх репресій» до цих колгоспів, «у першу чергу, стягнення всіх дострокових платежів: сільгоспподатку, м’ясозаготівлі, страховки і старої заборгованості» [10, с. 149].

Під час стягнення грошової заборгованості передбачалося застосувати принцип колективної відповідальності: її мали розподілити між усіма господарствами колгоспників для того, щоб вилучити негайно. Передусім планувалося занести на «чорну дошку» колгоспи Генічеського, Криворізького, Магдалинівського та Апостолівського районів, які в постанові бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У визначалися як найвідсталіші, але і найважливіші для забезпечення виконання хлібозаготівлі [1, с. 291].

Одним із засобів покарання «чорнодощечних» колгоспів були натуральні штрафи. Станом на 10 грудня 1932 р. до колгоспів «Реконструкція», «Світовий велетень», «Червона Україна», «3-й вирішальний», «Перше травня», «Серп та молот», «Червоноармієць», «Ударник», «Труд та культура», «Червоний маяк» Криворізького району було застосовано м’ясні штрафи «у розмірі 15% місячного плану м’ясозаготівлі як усуспільненої худоби, так і худоби колгоспників» [12, арк. 128].

Ще одним заходом впливу на «чорнодощечні» колгоспи було дострокове стягнення заборгованості. «Фінвідділ міськради і контора Держбанку мали достроково стягнути всю заборгованість як за податками, так і за кредитами» з колгоспів «Червоний шлях», ім. Ворошилова, «Жовтень», «Червона поляна», «Комунар», «Широке поле». Проте стягнення кредитів з колгоспів ускладнювала повна відсутність коштів на їхніх рахунках – контокорентах. Тому на 10 грудня 1932 р. кредити на суму 6970 руб. 83 коп. вдалося стягнути лише з трьох колгоспів. Криворізький міськком КП(б)У навіть звернувся до Дніпропетровського обкому за роз’ясненнями, «що робити з цими колгоспами, чи можна розпродати їхній реманент та коней» [12, арк. 130].

Натуральне штрафування та дострокове стягнення кредитів застосовувалося не лише до «чорнодощечних» колгоспів, а й до їхніх членів. Колгоспники таких колективних об’єднань на Криворіжжі мали сплатити 26 078 руб., але на 16 січня 1933 р. з них вдалося стягнути лише 20 775 руб., що складало 79,6% [4, арк. 62].

У «чорнодощечних» селах проводилася чистка колгоспів, партосередків, вилучення за лінією ДПУ «контрреволюційних елементів». Так, наприкінці грудня 1932 р. було репресовано керівництво колгоспу ім. Ворошилова Шестірнянської сільради. Їх звинуватили в агітації проти виконання плану хлібозаготівлі та приховуванні збіжжя. Вони нібито спеціально «хліб пускали в полову і солому, в послід, і в кращому разі прибуткували як послід зерно, яке на 90% було доброякісним». Дніпропетровський облсуд засудив заступника голови колгоспу А. Яценка та голову ревкомісії Савосту до розстрілу, голову колгоспу М. Зінченка, рахівника Сафрошенка, комірника Угніча, вагаря І. Нелупенка, рядового члена колгоспу, «куркуля» Друзька – до 10 років позбавлення волі, вагаря І. Кукушу – до 5 років. Аналіз ухвалених вироків дозволяє зробити висновок, що міра покарання залежала від соціального статусу репресованих. Так, засудженого до розстрілу А. Яценка в документах характеризують як «сина куркуля», Савосту – як «колишнього стражника, махновця», а М. Зінченка, якого мали ув’язнити на 10 років, названо бідняком [5, арк. 36].

Одним із способів покарання населення «чорнодощечних» сіл стала депортація селянських господарств. 29 грудня 1932 р. політбюро ЦК КП(б)У ухвалило рішення депортувати за межі Дніпропетровщини 700 господарств із 20–25 сіл і 700 осіб «злісних елементів і куркулів (без сімей)» [2, с. 529]. А постанова Дніпропетровського облвиконкому від 5 січня 1933 р. визначила ці 27 сіл і кількість господарств, які мали вислати з них.

Депортацію переважно проводили із сіл з «чорнодощечними» колгоспами. Так, із Шестірнянської, Лозуватської, Софієво-Гейківської, Тернуватської, Новокурської, Андріївської та Запорізької сільрад Криворізького району вислали 40 голів селянських родин, із с. Широке – 50 господарств [4, арк. 58].

Зазначимо, що колгоспи ім. Чубаря Широківської сільради, «Червоний маяк» і «Жовтень» Андріївської, «2-й вирішальний» Новокурської та «Перше травня» Шестірнянської були занесені на «чорну дошку». Показово, що серед висланих із с. Широкого Криворізького району селянських господарств було 16 родин колгоспників і більше половини депортованих – 23 родини – за соціальним становищем влада визнала середняцькими. Це дало привід мешканцям с. Широкого стверджувати, що ця депортація стала закономірним продовженням політики розкуркулення. Приміром, середняк Чернявський заявив: «Тепер хай біднота поміркує, що вислали куркулів, а зараз почали висилати бідноту» [4, арк. 60].

Підсумовуючи, зазначимо, що головним наслідком «чорнодощечного» режиму, запровадженого в селах Криворізького району, стали масовий голод і велика смертність населення.

ДЖЕРЕЛА та ЛІТЕРАТУРА:

1. Голод в СССР. 1929–1934: в 3 т. / отв. сост. В. В. Кондарашин. Москва, 2012. Т. 2: Июль 1932 – июль 1933. 912 с.

2. Голодомор 1932 –1933 років в Україні: документи і матеріали / НАН України; Інститут історії України / упоряд. Р. Я. Пиріг. Київ, 2007. 1128 c.

3. Державний архів Дніпропетровської області (ДАДО). Ф. Р-1520. Оп. 3. Спр. 9. 799 арк.

4. ДАДО. Ф. П-19. Оп. 1. Спр. 195. 75 арк.

5. ДАДО. Ф. П-19. Оп. 1. Спр. 485. 197 арк.

6. Зеленин И. Сталинская «революция сверху» после «великого перелома». 1930–1939: политика, осуществление, результаты. Москва, 2006. 315 с.

7. Кульчицький С. Голодомор 1932–1933 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення. Київ, 2008. 424 с.

8. Марочко В. Голодомор 1932–1933 рр. Київ, 2007. 64 с.

9. Папакін Г. «Чорні дошки»: антиселянські репресії (1932–1933). Київ, 2013. 422 с.

10. Розкуркулення, колективізація, Голодомор на Дніпропетровщині (1929 – 1933 роки): Зб. документів / Упоряд.: Є. Бородін, О. Касьянов, Н. Киструська та ін. Дніпропетровськ, 2008. 498 с.

11. Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГО України). Ф. 1. Оп. 6. Спр. 238. 209 арк.

12. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 5824. 210 арк.

Джерело: Наталя Романець, докторка історичних наук, професорка кафедри історії; Криворізький державний педагогічний університет. КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... Х-ті Історико-краєзнавчі читання (Кривий Ріг, 25 квітня 2024 рік)