Становлення і організація земської акушерської допомоги у північній частині Криворіжжя протягом другої половини ХІХ – на початку ХХ ст.

В умовах реформування сучасної системи охорони здоров’я досвід земств останнім часом привертає увагу багатьох дослідників. У контексті регіональних розвідок все більший інтерес викликає дослідження процесу становлення різних складових спеціалізованих медичних знань. Повивальне мистецтво, як одне з таких, в якості клінічної наукової дисципліни почало виділятися ще у ХVІІІ ст., проте на Криворіжжі підвалини для його виокремлення були закладені на ранньому етапі функціонування органів самоврядування протягом 60–70-х рр. ХІХ ст. Вивчення практики акушерства, зокрема у північній частині Кривого Рогу, підготовки професійних кадрів та поліпшення обслуговування породілей має сьогодні неабияке значення для комплексного розуміння багатоаспектної історії медицини краю.

Дана проблема вже перебувала в полі зору місцевих краєзнавців та істориків. Зокрема, Т. Войтовицька у своїй статті «Перша акушерська допомога у земських лікарнях» [1] та О. Мельник й І. Стеблина у монографії «Тернівська земля – перлина Криворіжжя» висвітлили основні моменти становлення медицини в регіоні [4]. Однак ґрунтовні роботи з приводу матеріального забезпечення повитух та їхньої ролі в удосконаленні медичної освіти в краї поки що відсутні. Тому метою статті є спроба проаналізувати розвиток і організацію діяльності земського акушерства на прикладі Веселотернівської та Лозуватської волостей Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. Хронологічні рамки розвідки охоплюють період з другої половини ХІХ до початку ХХ ст.

Джерельною базою дослідження послугували журнали та додатки до постанов чергових і надзвичайних засідань Верхньодніпровського земства за період з 1866 по 1914 рр., в яких неодноразово обговорювалися питання організації системи охорони здоров’я [7–20]. Важливий інформативний масив складають повітові збірники медицини, в яких наводиться чимало статистичних даних і детальна інформація стосовно особового складу медперсоналу [2; 3]. Не менш важливими є звіти, котрі надають зразки договорів із повитухами та умови їхньої роботи [5; 6].

У середині ХІХ ст. населення північної частини Кривбасу не було забезпечено раціональною акушерською допомогою. Родопоміч надавали лише знахарки й «бабки», які не мали до медицини жодного відношення, і часто заподіювали шкоду породіллям та немовлятам. Тому нагальна необхідність у розв’язанні цієї проблеми визнавалася земськими діячами вже на другому засіданні чергового зібрання 20 жовтня 1866 р. З цією метою у повіт запросили повивальну бабку, яка окрім своїх прямих обов’язків, повинна була прийняти на навчання декілька учениць [18, с. 26].

У 1874 р. земство відкрило вакансії для двох акушерок в повіті. 15 жовтня Верхньодніпровська управа уклала угоду з двома фахівчинями, котрі приймалися на службу з 1 січня 1875 р. Територія 2-ї дільниці, куди входило північне Криворіжжя, закріплювалася за Амалією Левін, яка закінчила курси при Київському повивальному інституті. До її обов’язків входило відвідування сіл та надання послуг акушерки пацієнткам, ведення журналу, звітування перед управою про кожен випадок своєї діяльності. Крім того, вона зобов’язувалася прийняти в кожній волості по одній жінці для навчання повивальному мистецтву. Однак цим ученицям не дозволялося займатися практикою без її особистого нагляду і керівництва. Офіційне місце проживання працівниці призначалося в м. Алферове. Управа платила 220 руб. на рік та забезпечувала безоплатний проїзд на земських конях. Також їй видавалися безкоштовно медикаменти. На неї покладалися і функції річної віспощепійки на 8 волостей, серед яких були Веселотернівська і Лозуватська. Земство платило по 12 копійок за щеплення віспи кожній дитині [6, с. 52, с. 241–243].

У 1875 р. північні райони Кривбасу ввійшли до складу 4-ї медичної дільниці, яка закріплялася за Софіївською лікарнею. Земці ухвалили рішення залишити лише одну акушерку на цілий повіт – пані Амалію Левін, місце перебування якої призначалося при лікарні в с. Саксагань [12, с. 259–261]. У 1876 р. відновлено посаду другої повитухи при Попельнастівській клініці. А. Левін продовжила обслуговувати свою половину території, а саме Саксаганську й Софіївську дільниці [19, с. 31].

Лікар Софіївської лікарні О. Мрозовський, при якій не було повивальної бабки, заявляв у повітову управу про необхідність мати при цьому медзакладі окрему акушерку. Зі звіту пані А. Левін помітно, що з-поміж 68 пацієнтів лише 4 припадали на 4-ту дільницю, а звідси прямий висновок, що мешканці Софіївського округу не користувалися в повному обсязі її допомогою. На засіданні зібрання 8 жовтня 1879 р. земці ухвалили рішення запросити двох співробітниць в Софіївку та Попельнасте з щорічною зарплатнею кожній по 200 руб. [17, с. 92–93]. У 1880 р. лише десять пацієнток у Веселих Тернах скористалися професійною родопоміччю [4, с. 139].

У 1882 р. акушерською допомогою на 4-й дільниці завідувала пані Сухінова. У північній частині Криворіжжя її послугами скористалися 60 осіб. Окрім того, вона зробила щеплення проти віспи 248 дітям у Веселотернівській волості [5, с. 155, с. 162–166]. У 1885 р., внаслідок скорочення бюджету на медицину, посади повитух ліквідовані. Активно за їхнє скасування виступали сільські гласні [14, с. 29]. Проте у 1886 р. їх відновили знову [15, с. 28, с. 135]. Згідно з проєктом штату лікарень Верхньодніпровського повіту 1893 р. акушерка Софіївської клініки, яка обслуговувала північну частину Кривбасу, отримувала платню 250 руб. [16, с. 190–191].

У 1894 р. зазначена територія увійшла до складу 4-ї Ганнівської роз’їзної медичної дільниці [10, с. 45, с. 277]. На VІІ Губернському з’їзді земських лікарів 3 вересня 1898 р. розглядалося клопотання про негайну потребу в акушерці-фельдшериці для цієї дільниці, де населення майже не користувалося допомогою при пологах. На засіданні чергового повітового зібрання 1898 р. земці постановили запровадити посаду повитухи в населеному пункті й асигнували на її утримання 250 руб. [11, с. 39].

У 1906 р. посаду акушерки в Софіївці займала пані Губська. Протягом 1906–1907 рр. справа віспощеплення в повіті покладалася виключно на фельдшерський і акушерський персонал. У 1903 р. по Софіївській дільниці надано кваліфіковану медичну допомогу при 50 пологах, що склало 10,2% від усіх в повіті. У 1906 р. їй належала вже першість у родопомочі – 136 (20%), як і наступного року – 185 (22,4%). У 1907 р. одна повитуха в середньому обслуговувала 17 000 населення і площу в 436 кв. верст. Для розвитку акушерської справи в повіті за постановою земського зібрання 1906 р. запросили трьох акушерок з місцем проживання у віддалених від лікарських практик поселеннях, серед яких перебувала і Лозуватка, з оплатою 300 руб. на рік і 75 руб. на оплату квартири. Гуляйпільський пункт через обмежену діяльність повивальної бабки й відсутність потреби закрився у 1908 р. і його перенесли до Веселих Тернів [20, с. 32, с. 34, с. 40–41].

У 1909 р. чергове земське зібрання постановило прийняти пропозицію С. Гротто-Слепиківської про відкриття пологового притулку в Андріївці Ордо-Василівської волості й асигнувало на зарплатню завідувачці 300 руб., решту суми на обладнання й утримання закладу взяли на себе С. і Б. Гротто-Слепиківські та М. Ланшин. Фельдшерський пункт і пологовий притулок на 2 ліжка почали функціонувати з 24 лютого 1910 р. Їх безпосередньо очолювала фельдшериця-акушерка під наглядом лікаря Саксаганської лікарні І. Рябова. За 6 місяців діяльності прийнято 2299 амбулаторних недужих, які відвідали заклад 2903 рази. Віспа щеплена 492 особам. Родопоміч здійснена в 19 випадках. У притулку лежало 14 жінок. Обслуговувалися й мешканки Веселотернівської волості, зокрема 89 жінок з Покровки та 58 – з Олексіївки [7, с. 367, с. 370].

1 січня 1911 р. відкрилася Веселотернівська лікарська дільниця площею 774 кв. версти, що включала 28 населених пунктів, де проживало 28 969 осіб [7, с. 340]. Її обслуговувала акушерка О. Ієвлєва, яка закінчила курси при Харківському університеті, й розпочала роботу в повіті 28 жовтня 1908 р. На Лозуватському пункті допомогу при пологах надавала І. Чорнобаєва, яка закінчила Харківське повивальне училище, і працювала з 12 серпня 1906 р. Протягом 1911 р. їхні послуги надані 115 пацієнткам [2, с. 16, с. 22].

У 1913 р. замість О. Ієвлєвої, яка покинула службу 1 березня, з 5 квітня запрошена В. Косенко [3, с. 374]. При Веселотернівській лікарні, відкритій у 1914 р., працювала одна повитуха та одна фельдшериця-акушерка [9, с. 615]. У 1913 р. медичним персоналом дільниці надано родопоміч 164 пацієнткам, на 17 більше в порівнянні з 1912 р. Число допомог при пологах у Веселотернівській дільниці складало 11,5% від усіх у повіті. Спостерігалося збільшення їхньої кількості в порівнянні з минулим роком на 11,5%. Послугами лікаря скористалися лише у 17 випадках, повитух – у 147 [3, с. 47, с. 51].

Величезна територія з численною людністю продовжувала залишатися позбавленою доступної акушерської допомоги. У 1914 р. з її складу вийшла вся Лозуватська волость та частина Веселотернівської, всього 9 поселень з 17 000 жителів, утворивши однойменний медичний округ [8, с. 113, с. 614]. Новоутворену структурну одиницю продовжила обслуговувати І. Макуха-Чорнобаєва [3, с. 371].

Отже, навіть попри зменшення території, яку обслуговували повитухи, надання акушерської допомоги в регіоні відбувалося вкрай незадовільно. Крім того, що система медицини створювалася в складних економічних умовах формування земського апарату, до чинників гальмування слід віднести також традиційну запущеність справи, низький рівень освіти та культури населення, відсутність пологових відділень при лікарнях, значні відстані та забобони. Це, своєю чергою, призводило до недовіри з боку місцевих жителів, шкоди здоров’ю породілей та смертей. З цих причин акушерство стало однією з царин в системі охорони здоров’я в краї, що на початок ХХ ст. набула дуже слабкого розвитку.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:

1. Влайку-Войтовицкая Т. Первая акушерская помощь в земских больницах. Звезда-4. 2000. № 11. Тернівський філіал КЗК «Міський історико-краєзнавчий музей» КМР. б/н. 1 арк.

2. Земская медицина в Верхнеднепровском уезде за 1911 год. Верхнеднепровск, 1913. 302 с.

3. Земская медицина в Верхнеднепровскомъ уезде за 1913 год. Верхнеднепровск, 1915. 409 с.

4. Мельник О., Стеблина І. Тернівська земля – перлина Криворіжжя (1750–1950). Кривий Ріг, 2019. 436 с.

5. Отчет Верхнеднепровской Уездной Земской Управы Верхнеднепровскому 18 очередному Уездному собранию за 1882 г. Екатеринослав, 1883. 378 с.

6. Отчет Верхнеднепровской уездной земской управы земскому собранию за 1874 и І пол. 1875 г. Кременчуг, 1875. 256 с.

7. Постановления Верхнеднепровского 45/XX очередного уездного земского собрания 17–23 октября 1910 г. Верхнеднепровск, 1910. 931 с.

8. Постановления Верхнеднепровского 48/XXІІІ очередного уездного земского собрания 25–31 октября 1913 г. Верхнеднепровск, 1913. 1158 с.

9. Постановления Верхнеднепровского 49/XXІV очередного уездного земского собрания 23–27 октября 1914 г. Верхнеднепровск, 1915. 811 с.

10. Постановления Верхнеднепровского IV очередного уездного земского собрания 8–13 октября 1894 г. Верхнеднепровск, 1895. 309 с.

11. Постановления Верхнеднепровского VIII очередного уездного земского собрания 20–24 октября 1898 г. Верхнеднепровск, 1899. 375 с.

12. Постановления Верхнеднепровского X очередного уездного земского собрания с 17 по 25 сентября 1875 г. Екатеринослав, 1876. 338 с.

13. Постановления Верхнеднепровского XVIII чрезвычайного уездного земского собрания 14 мая 1888 г. Верхнеднепровск, 1888. 45 с.

14. Постановления Верхнеднепровского XX очередного уездного земского собрания 19–23 сентября 1885 г. Верхнеднепровск, 1886. 210 с.

15. Постановления Верхнеднепровского XXI очередного уездного земского собрания 18–22 октября 1886 г. Верхнеднепровск, 1887. 229 с.

16. Постановления Верхнеднепровского ІІІ очередного уездного земского собрания 9–14 октября 1893 г. Верхнеднепровск, 1894. 285 с.

17. Постановления Верхнеднепровского уездного земского собрания XIV очередного 8–13 октября 1879 г. Кременчуг, 1880. 183 с.

18. Постановления Верхнеднепровского уездного земского собрания с 19 по 28 октября 1866 г. Екатеринослав, 1867. 67 с.

19. Постановления Верхнеднепровского ХІ очередного уездного земского собрания 17–21 сентября 1876 г. Кременчуг, 1876. 211 с.

20. Труды Х губернского съезда земских врачей и представителей земских учреждений Екатеринославской губернии 4–13 марта 1910 г. Екатеринослав, 1910. 205 с.

Джерело: Тарабара О. М., науковий співробітник; КЗК «Міський історико-краєзнавчий музей» КМР (Тернівський філіал). КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... VIII - мі Історико-краєзнавчі читання ТОМ 2(Кривий Ріг, 14 квітня 2022 рік)