Вулиця Леніна (нині Свято-Миколаївська) крізь роки: як змінювалась ця вулиця

Вулиця Леніна (нині Свято-Миколаївська) крізь роки: як змінювалась ця вулиця

Історія цієї вулиці у світлинах. Старі й сучасні фотографії допомагають побачити, якою була вулиця в різні періоди. Фото і підписи до них взяті у групі «Криворізька старовина».

Старе місто. Дореволюційні будинки на вулиці Леніна. Фото 1960-х років. Із фондів Криворізького історико-краєзнавчого музею.

Вид власного будинку відділення Азовсько-Донського Комерційного Банку у Кривому Розі. Листівка Підгаєцького за 1912 рік. Зараз будинок перебудований, у первозданному вигляді не зберігся. Знаходиться на вулиці Леніна. Знімок із експозиції Криворізького історико-краєзнавчого музею.

Кривий Ріг, вулиця Леніна, літо 1946 року. На задньому плані будівля міськради (нині – Центрально-Міський районний виконком).

22 лютого 1944 року. Кривий Ріг у перші години після звільнення від німецької окупації. У кадрі – вулиця Леніна, вид від Каунаської.

Із фондів Криворізький Історико-Краєзнавчий музей.

Місто, вулиця Леніна. Дореволюційний будинок №51 на розі Янова (на задньому плані видно будинок №2). У 1960-х роках у ньому знаходилося міське управління міліції. Будинок знесено до 1988 (89) року. Автор фото: Н.Д. Козленка, знято 1985 року. Із фондів Криворізького історико-краєзнавчого музею.

Місто, вулиця Леніна (Свято-Миколаївська). Вид на торговий комплекс "Саксагань" та будинки №26, №28. Фото 1982-1983 років.

Місто. Міська дошка пошани. Знаходилася біля братської могили у сквері на розі проспекту К.Маркса та вулиці Леніна. Фото ліворуч – 1960 рік. Автор: Володимир Моргун. Фото праворуч – 1957 рік. Фонди "Кривбаспроекту".

Місто. Дореволюційний будинок на вулиці Леніна (Свято-Миколаївська), №60. Червень 1987 року. Зробив панораму із двох знімків.

Свято-Миколаївська 59 (до 2016 — вулиця Леніна). 1941р.

Старе місто. Два дореволюційні будинки по вулиці Леніна, №37 та №39. Обидва не збереглися. На місці 39-го зараз АТБ. Фото 1985 року. Автор: Н.Д. Козленко.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Рудник ім. ХХ Партз'їзду. Вулиця Ватутіна. 1950-ті роки

Обл.відділ по справам архітектури – Протоколи тех.ради за 1962 рік

Фрунзе, 1954 рік

Житлові будинки кварталу №77, фото 22 вересня 1950 року

Вулиця XX Партз'їзду (Миколи Зінчевського), 1960-ті роки

Відео на тему

Пуск найбільшої доменної печі на Криворізькому металургійному комбінаті, 1958

Як змінились Ставки і 20-й квартал Кривого Рогу | 1kr.ua

Геолог Едуард Фукс — найвідоміший криворізький репресований геолог і фотограф

Клуб штангістів Криворізького гірничорудного інституту, 1960-ті роки

«До жнив готові», 1951 рік

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Як криворіжцям відшукати минуле в архівах

«Історію пишуть переможці» — відомий вираз, який іноді приписують Вінстону Черчиллю. Працівники державних архівів можуть з ним посперечатись.

Наступна станція: Кривий Ріг-архітектурний. Хто, коли і що будував?

Хто ті архітектори й архітекторки, які доклали руку до створення добре знайомих нам будівель, на яку вулицю Кривого Рогу припало найбільше архітектурних мрій та амбіцій, і чи має Кривий Ріг архітектурне майбутнє – читайте у новому матеріалі проєкту «Голоси Міста»

Скіф із Широкого (до 150-річчя з дня народження В. О. Біднова)

Василь Біднов (1874–1935) — уродженець містечка Широке на Криворіжжі, видатний український історик, дослідник Запорозької Січі, історик церкви, педагог і громадський діяч. Упродовж життя він присвятив себе вивченню української історії, розвитку національної освіти та діяльності «Просвіти», став професором Кам'янець-Подільського державного українського університету й Українського вільного університету в Празі. Наукова спадщина Василя Біднова зробила вагомий внесок у дослідження історії українського козацтва, православної церкви та національного відродження, а його праці й сьогодні залишаються важливим джерелом для української історичної науки. Автор статті: Андрій Чубенко