Наступна станція: Кривий Ріг-архітектурний. Хто, коли і що будував?

Щодня сотні криворіжців проходять повз величні будівлі проспекту Поштового, площі Поля, гуляють вуличками Соцміста та «кварталів», розглядають і захоплюються архітектурними елементами будівель. Неможливо не відчути зв‘язок між минулим та сучасністю, адже кожен з елементів є відображенням часу і суспільних уявлень про красу та функціональність.

Забудова Кривого Рогу почалась наприкінці XIX століття, і серед різноманіття архітектурних стилів, котрими рясніє місто, можна виокремити два: конструктивізм (1920-1930 роки) та неокласицизм, або так званий «сталінський ампір» (1950-ті роки). У другій половині XIX століття в місті набуває розквіту так званий «цегляний стиль», у фасадах споруд застосовувались елементи різних стилів, які залишались нетинькованими (не поштукатуреними) і фактура цегли узгоджувалась з ліпленням деталей. Більшість будівель  Кривого Рогу – яскраві представники стилю конструктивізму. Конструктивізм — авангардистський напрямок в архітектурі, який характеризується суворістю, стриманістю, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду. Сталінський неокласицизм, своєю чергою, монументальний стиль, що поєднує в собі архітектуру та живопис. 

Джерело фото: Історична енциклопедія Криворіжжя. Володимир Бухтіяров.

Немає певного стилю, який я б назвав типовим для Кривого Рогу. У Кривому Розі переважають промислові будівлі, такий стиль архітектури ми, архітектори, зазвичай називаємо радянським, але під час наших польових досліджень ми дійшли, можливо, несподіваного висновку, що Кривий Ріг – дуже колоритний. Він барвистий по-«земляному», – каже Фулко Трефферс, архітектор та урбаніст, містопланувальник, засновник Урбаністичної коаліції Ro3kvit.

«Обʼєкти, які були ним спроєктовані та зводились під його кураторством, і зараз створюють архітектурні акценти нашого міста»

І першим зі списку визначних архітекторів, які доклали руку до того, аби Кривий Ріг став таким колоритним, яким ми його бачимо зараз є Василь Суманєєв. Серед його робіт: неймовірного розмаху та краси човникова станція на березі річок Інгулець та Саксагань, архітектурні деталі для котрої розробив Юрій Сич, адміністративні будівлі «Дзержискруды» у Центрально-Міському районі та «Ленинруды» на Ставках, готель «Металург» та житловий будинок навпроти, будівля інституту «Кривбасспроект», відомчий житловий будинок на площі Визволення, реконструкція кінотеатру Леніна (нині не працює), клуб Дзержинського рудоуправління, житлові будинки на вулиці Карла Маркса (після декомунізації — проспект Поштовий), десятки палаців культури та багато іншого. За його проєктами будувались об‘єкти не тільки культурної, а й промислової сфери – шахти Гвардійська (нині Козацька) та імені Леніна (нині Тернівська), збагачувальна фабрика ВАТ “ІнГЗК”. Шлях Василя Івановича був тернистим, від проєктувальника до керівника групи, а згодом головного архітектора інституту «Кривбасспроекту» він йшов 14 років. З 2016 року за його заслуги перед містом одна з вулиць Центрально-Міського району має  його ім‘я.

«Обʼєкти, які були ним спроєктовані та зводились під його кураторством, і зараз створюють архітектурні акценти нашого міста. Свої проєкти Василь Іванович розробляв переважно у класичному стилі, і саме ці обʼєкти стали для нас яскравою ілюстрацією архітектурної класики того періоду… Я впевнений, що класичний стиль архітектури, властивий руці Суманєєва, ніколи не втратить актуальності. Адже і нині, коли увійшов у моду хай-тек, в сучасному будівництві не обійтись без класики з її незрівнянними пропорціями», — каже Ігор Лисенко, начальник управління містобудування та архітектури міськвиконкому, для газети «Червоний Гірник» жовтень 2007 року.

Груповий знімок працівників інституту «Кривбасспроект» фото 1995 року (Суманєєв сидить другий зліва). Книга Анатолія Сайковського «Кривий Ріг очима архітектора»

Творчий доробок архітектора Василя Суманєєва. Книга Анатолія Сайковського «Кривий Ріг очима архітектора»

Це був неймовірного розмаху проєкт, який вдалось реалізувати на 3% від запланованого

З вулицею, а точніше, районом на долю якого припало найбільше архітектурних мрій та планів, пов‘язані архітектори Володимир Заболотний та Йосиф Каракіс.

Соціалістичне місто, або більш звичне для слуху криворіжців – Соцмісто, розроблялось за єдиним комплексним планом одразу в десятках міст колишнього Радянського Союзу. Тих, що мали промисловий потенціал – заводи, шахти та підприємства. Розробляли, аби працівники вищеперерахованих установ жили і працювали «поруч з домом».  Але Соцмісто Кривого Рогу мало одну суттєву відмінність. Його будували як маркер нової радянської ідеології – місто майбутнього, місто тих, хто будує комунізм. Нове місто проєктувалось як адміністративно-діловий центр, в якому мали сконцентруватись організації, що обслуговували весь Криворізький залізорудний басейн. А також: академмістечко, оперний та драматичний театри, ВНЗ, готельний комплекс.

Нове соціалістичне місто було розраховане на 250 000 жителів. Це був неймовірного розмаху проєкт, який вдалось реалізувати на 3% від запланованого. Станом на тепер ми маємо 14 житлових будинків з мінімальним набором обʼєктів соціально-побутової сфери. Володимир Заболотний спроєктував перший прототип міста, за котрий отримав нагороду — 2-ге місце в архітектурному конкурсі Радянського Союзу, а допрацював та реалізував Соцмісто в тому вигляді, як ми бачимо його сьогодні — Йосиф Каракіс. Проєкт змінювали 6 разів. В Кривому Розі навіть організували виставку з обʼємним макетом прототипу району, яка не знайшла відгуку ні серед робітників - потенційних жителів району, ні серед керуючих ланок міста. Соцмісто мало змагатись за фінансування будівництва з промисловим гігантом, і цю перемогу йому, на жаль, не вдалось здобути. 

«Статус районного центру практично не дозволяв впроваджувати індивідуальних авторських проєктів. Більшість проєктів, реалізованих нині в Кривому Розі — типові проєкти, розроблені для Москви. Єдине але: в нас все спрощувалось, аби здешевити. Будівлі робили нижчими, заміняли матеріали на дешевші, нехтували архітектурними деталями, які притаманні стилям. Створювали серійні будинки, яким присвоювали номер — типова забудова», — каже Олександр Мельник, історик, археолог та краєзнавець.

«Чи буде «друге дихання архітектури» в Кривому Розі»

Чи зараз типова забудова актуальна для міста? Чи взагалі архітектурна діяльність та будівництво актуальні для Кривого Рогу?
Ми розпитали Фулко Трефферса, архітектора та урбаніста, засновника Урбаністичної коаліцї Ro3kvit, який відвідав Кривий Ріг з метою дослідження міста та подальшою розробкою довгострокових рекомендацій для міста. 

«Чи буде «друге дихання архітектури» в Кривому Розі — дуже залежатиме від розвитку війни. Вже наявні будівлі потребують належного догляду та вчасного відновлення. Усе це стосується якості життя, комфорту та відчуття дому, передусім. Наші рекомендації не дадуть точного уявлення, як виглядатиме Кривий Ріг у майбутньому, але дадуть розуміння, на чому зосередитися в обставинах, в яких ми зараз живемо. Зараз основними викликами є опалення і питне водопостачання, це питання дотичне до архітектури. Як побудувати нові станції, де їх розмістити, як вони будуть інтегровані в ландшафт? Ще один архітектурний виклик, який я бачу — як дати нове життя наявним забудовам, паркам і скверам? Яка естетика відображає майбутнє України та майбутнє Кривого Рогу? Попереду ще багато розмов, замальовок і візуалізацій. Але я би точно хотів поговорити з містянами про це, коли ми закінчимо дослідження!»

Фулко Трефферс під час візиту в Кривий Ріг

В практиці Європи, а тепер і України, ми маємо реальні приклади відновлення, так званої реновації, промислових виробництв: арт-завод «Механіка», платформа «Промприлад», які дають друге життя занедбаним промисловим будівлям. Перетворюють старі підприємства на нові сучасні простори для громади. Чи зможе Кривий Ріг перейняти досвід Івано-Франківська і успішно інтегрувати його, чи зможе місто знайти своє місце у  архітектурному розвитку України? 

«Місто типово індустріальне, характерне великими відстанями. Радує око житлова забудова мікрорайонів Сонячного, Зарічного й інших. Багато зроблено для озеленення. Імпонує ряд презентабельних фасадів торгових обʼєктів і офісів на різних вулицях… Мені до вподоби реконструкція Центрально-Міського ринку, ряду архітектурних памʼяток цього району. Цю лінію на бережне осучаснення старовини й появу новітніх гарних споруд будемо продовжувати», — Олег Гаврилов, головний архітектор Кривого Рогу, для газети «Червоний Гірник» жовтень 2000 року.

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.  Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю "Першого Криворізького" і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.