«До сьогодні неповторна»: якою була криворізька журналістка Ольга Чистякова

«До сьогодні неповторна»: якою була криворізька журналістка Ольга Чистякова

Ольга Чистякова свого часу запала в серця багатьом криворіжцям завдяки таланту створювати телевізійні шедеври. Її краєзнавчі, історичні та культурні проєкти до сьогодні залишаються унікальними й неперевершеними.

Ольга Чистякова працювала журналісткою на комунальній телерадіокомпанії «Рудана», де створювала неповторні авторські проєкти. Це багатьом відомі програми «Криворізькі імена», «Міський роман», «Зоряні часи людства», «Криворізькі глави» та інші. Саме через ці проєкти Ольга прищеплювала криворіжцям любов до історії та культури рідного міста.

Ольги Чистякової не стало 25 серпня 2008 року. Талановита журналістка загинула в жахливій автомобільній аварії.

Із 2016 року й до сьогодні криворіжці борються за вшанування її пам’яті в топономічному просторі Кривого Рогу.

Дитинство та життя Ольги Чистякової


Ольга Чистякова народилася в 1959 році в Кривому Розі. У школі була відмінницею, біля якої завжди збиралися учні. Вона була яскрава і легка на якісь вигадки ще дитячих шкільних заходів. Грала на фортепіано, малювала, дуже багато читала і розповідала. Дівчина завжди була центром уваги для оточуючих.
Після школи Ольга пішла навчатися в музичне училище №2, потім у педагогічний інститут. Працювала викладачкою сольфеджіо, пізніше — заступницею директора з навчальної роботи Криворізької дитячої музичної школи №5. Згодом стала головною редакторкою авторських програм телебачення телерадіокомпанії «Рудана».

Марина Гере, менеджерка зі зв’язків з громадськістю ТРК «Рудана» та близька подруга Ольги, поділилася спогадами:

«Ми дружили з дитячого садочка. Я за нею досі сумую… І ні за ким так не сумувала, як за нею.

У школі вона була відмінницею, красунею, і ми всі біля неї завжди збиралися. Вона була яскрава і легка на якісь вигадки ще дитячих шкільних заходів. Оля грала на фортепіано, малювала, дуже багато читала і розповідала. Я з нею не тільки в садочку, а й в одному класі вчилася, то вона завжди була центром уваги для оточуючих.
Ми дружили сім’ями, і діти наші дружили. Її старша сестра зі своїм чоловіком дуже любили читати і цікавилися історією України. Вони привозили Олі унікальні книжки, які вона із запалом читала і переказувала нам
».
Коли Ольга ще навчалася в школі, то тяги до журналістики не мала. Це з’явилося тоді, коли вона вже стала викладати історію мистецтв у Криворізькій дитячій музичній школі №5.
«Вона так цікаво розповідала, що мій син із задоволенням ходив до неї на уроки, хоча в музичній школі не навчався», — каже Марина.

Однокласниця Чистякової стала працювати на «Рудані» і, послухавши уроки, які проводила Ольга в музичній школі, запросила її спробувати себе в журналістиці.

Робота на телебаченні та створення телевізійних проєктів

На «Рудані» Ольгу сприйняли одразу. Вона як талановита людина була талановита в усьому, і в спілкуванні з людьми теж. Усіх дивувала її властивість красиво говорити й захоплювати дітей і дорослих. У колективі її поважали. Вона могла сказати щось неприємне, але на неї ніколи не ображалися.


«Я можу без перебільшення сказати, що тут вона була улюбленицею. На всі свята на “Рудані” Оля завжди грала на роялі, а ми співали. А люди, які раніше ніяк не цікавилися історією чи мистецтвом, підсіли на її програми як на наркотик», — розповідає Марина Гере.

«Міський роман»

Одним із найвідоміших телепроєктів Ольги Чистякової був «Міський роман». Це була її власна ідея — зробити екскурс у минуле через газети «Червоний гірник». Ольга змогла не тільки зануритися в історію як журналістка, а й відшукати свідків подій та оживити паперові сторінки.
«“Міський роман” мав 12 серій за місяцями, і це найпопулярніший, напевно, проєкт для криворіжців, тому що “Рудана” його повторювала так багато разів, як жоден проєкт не могла повторити. Ми й досі чуємо від глядачів: “Чому ви не повторюєте його?”» — розповідає генеральна директорка телеканалу «Рудана» Анна Паукова.

«Криворізькі імена»

Не менш відомим проєктом були «Криворізькі імена» — програма про відомих людей Криворіжжя. Ольга Чистякова працювала над висвітленням таких постатей, як, приміром, Володимир Малахов, світовий балетмейстер родом із Кривого Рогу, або Ігор Ракітін, океанолог, який брав участь у дослідженні затонулого «Титаніка».

 

«Зоряні часи людства»

Одним із найулюбленіших в аудиторії став проєкт «Зоряні часи людства» про мистецтво та відомих митців.
Костянтин Романенко, у минулому режисер ТРК «Рудана», розказав про роботу з Ольгою Чистяковою саме над цим проєктом:
«Це був її особистий проєкт, який вона повністю сама створила. Робити це було справді важко за відсутності матеріалів. У нас були лише репродукції в книжках, картин не було. Тим не менш, вона приносила ці книжки, з яких я знімав.
З іншого боку, проєкт був простим. Ольга сідала на синій фон, потім ми підставляли певні ефекти і репродукції картин. Згодом я запропонував робити натурні зйомки, і для цього ми шукали певні локації. Часто знімали в майстернях художників.
Їй це легко вдавалося, і вона просто ставила рекорди. І це все було просто на моїх очах! Вона читала текст і тут же його запам’ятовувала. Мені було простіше знімати, коли вона не збивалася, а з іншого боку, мені на цей великий шматок тексту потрібно було придумати рухи камери.
Сценарії вона писала на кухні. Часто я приїжджав до неї, ми сідали на балконі, пили каву і пропрацьовували наступну програму: де та як проводити наступні зйомки
».
Найяскравішим спогадом, пов’язаним із Чистяковою, для Костянтина стала їхня спільна поїздка до Феодосії до тоді ще не окупованому Росією Криму, в галерею імені Айвазовського. Перед поїздкою Ольга дуже добре підготувалася. Вона досконало знала біографію художника та історію написання картин, а також разом із Костянтином вони продумали місця для зйомок.
Цікавою була історія в тому, що коли вони приїхали на запрошення феодосійського телебачення, їх просто не пустили в галерею. Про цю ситуацію ходять різні легенди, але Костянтин як учасник подій розказав, як це було насправді:
«Ми приїхали з дуже важкою апаратурою для зйомок. Але директорка галереї нас не пускала в галерею, кажучи: “Хто ви такі? Я вас не знаю!”
Як ми тільки не вмовляли її, просили, казали, що ми приїхали з самого Кривого Рогу. А вона все казала: “Та хто ви такі? До мене приїжджали з Москви, з Петербургу, і то я не завжди дозволяла знімати. А ви з якогось Кривого Рогу будете робити програму про самого Айвазовського?
”»
Два дні Ольга з режисером ходили до директорки галереї з проханнями дозволити знімати. І вже коли зрозуміли, що їм нічого не залишається, як їхати додому, Оля зробила жест, який врятував це відрядження.
Вона побачила, що в кабінеті директорки на полиці стоїть її авторська книжка. Ольга купила таку книжку і попросила директорку залишити автограф. Жінка підписала цю книжку і пом’якшила своє ставлення: «Ну спробуйте зняти, а я потім подивлюся». І тоді Ольга з Костянтином одразу почали знімати.
Айвазовський мав таку особливість: він сидів на балконі, дивився на море, а потім ішов у дальню майстерню, вікна якої не виходять на море, і там уже по пам’яті писав картини.
«Ми казали директорці, що нам потрібно потрапити на той балкон і в майстерню, на що отримали відповідь: “Ні! Ви просили зняти галерею — знімайте, а в майстерню я вас не впущу”. І ми знову її довго вмовляли, поки не отримали дозвіл. Так нам вдалося побувати в “святилищі” відомого митця», — розповів Костянтин.


До речі, програма про картини Айвазовського була вперше зроблена за допомогою лінійного монтажу. Це був найсучасніший на той момент монтаж, який використали на «Рудані»: робилися перезапис відеоматеріалу декількох відеоджерел на відеозаписуючий прилад, вирізання непотрібних і «склеювання» потрібних відеосцен, а також додавання різних ефектів.
Також Ольга з Костянтином робили програму «Авоська» про різні товари, їх цікавість, вартість і доступність. А паралельно журналістка допомагала в зйомках програми «Візит», виїжджаючи до гідних людей для того, щоб зробити про них розповідь.
Режисер Валерій Ляшенко, який тоді працював на «Рудані» з Чистяковою, згадує журналістку з великою повагою:
«Оля була однією з топових особистостей, тому вона й стала головною редакторкою авторських програм. І вже багато корисних та важливих речей змогла реалізувати, керуючи групою людей».
Вони познайомилися на програмі «Візит». Ольга робила все дуже цікаво та професійно, і Валерій як режисер підходив до роботи з матеріалами з такою ж відповідальністю й повагою.
«Я й досі вважаю, що ті програми, які робила Оля, мали виходити на центральних телеканалах, тому що так, як робила матеріал вона, не робив ніхто», — каже Валерій.

«Криворізькі глави»


Ольга прийшла до режисера з ідеєю, від якої в неї горіли очі.

Журналістка захотіла зробити програму «Криворізькі глави», у якій би розповідалося про всіх людей, які очолювали Кривий Ріг у різні часи.
Це було перед черговими виборами мера Кривого Рогу, і в команди були надзвичайно короткі терміни.
«У нас було всього місяці 3–4 до моменту виборів, і зробити більше десятка історій за цей час було дуже складно.
Цей проєкт занурював глядачів у контекст минулих десятиріч і мав величезну доказову базу. Ми закінчили проєкт із величезним успіхом
», — каже режисер Валерій Ляшенко.

«Жила-була Гданцівка»

Чистякова дуже любила Центрально-Міський район, у якому жила. «Це було її місце сили. Вона там народилася, навчалася, там її діти народилися», — згадує колега і подруга Марина Гере.
Напевно, тому журналістка стала вести історичний проєкт «Жила-була Гданцівка», у якому розповідала про особливість та унікальність цієї частини району.
Генеральна директорка «Рудани» Анна Паукова про це сказала так: «Є таке поняття, як “магія” в професії, і Ольга нею володіла. Була майстром телевізійного пейзажу і натюрморту. Вона робила все, щоб людина, яка просто проходить повз телевізор і майже не цікавиться історією Гданцівки, звернула увагу, почала занурюватися і слухати краєзнавчу історичну програму. Вона вміла так викласти історичні факти, щоб вони стали розважальним контентом, якого хочуть бачити більше».

Якою Ольга була в очах своїх колег

Анна Паукова, генеральна директорка ТРК «Рудана»
«Я називаю Ольгу Чистякову своєю телевізійною мамою. Саме вона з 2004 року вела мене від проєкту “Міркувалки”, з якого для мене все почалося. Не багато років ми пропрацювали разом до її трагічної загибелі, але я встигла навчитися від неї головного — ставлення до роботи.
Дуже фахово в неї виходили авторські інтерв’ю з різними людьми, і вона навчила мене фундаментальних основ: як брати інтерв’ю, як зробити так, щоб людина розкрилась.
Ольга свого часу довірила мені інтерв’ю з Іриною Білик — це для мене на той час було як політ у космос. Вона спілкувалася з багатьма зірками і робила дуже глибокі інтерв’ю, ніколи не принижуючись до рівня жовтої преси. Зараз криворіжці питають, чому на “Рудані” не роблять такі ж проєкти, які були в Ольги. Журналісти створювали схожі формати, але людина є індивідуальною і повторити її не можна, хоча й намагаємося в якихось деталях».

Костянтин Романенко, у минулому режисер «Рудани»

«Про те, що Оля була своєрідною та унікальною людиною, може сказати кожен, хто з нею хоч раз зустрічався. Вона своїм спокоєм і розпланованістю заспокоювала людей навколо себе. Було одне задоволення з нею працювати».

Валерій Ляшенко, у минулому режисер «Рудани»

«Можна сказати, що Ольга написала першу і єдину повну історію Кривого Рогу через історію сьогодення та через визначних людей.
Для мене вона залишилася в пам’яті дуже світлою людиною, дуже творчою та працелюбною. Вона щиро любила ту справу, якою займалася, тому в неї все виходило.
Дуже шкода, що вона загинула так рано. Вона могла ще багато зробити для цього міста».


Спроби вшанування пам’яті в топонімічному просторі Кривого Рогу


Із 2016 року тривають спроби присвоїти ім’я журналістки одній із вулиць нашого міста. Зараз друзі, знайомі, колишні колеги та просто небайдужі криворіжці борються за перейменування на честь Ольги Чистякової парку імені Юрія Гагаріна в Центрально-Міському районі.
Ольга Костіна, співзасновниця ініціативної групи «Рівні у Кривому», долучилася до цієї боротьби та прокоментувала ситуацію так:
«Нашій ініціативній групі було очевидно, що цю людину дуже несправедливо забуто і не вшановано в жодному топонімі. Для мене був шанс зупинитися і зрозуміти потужність Ольги Чистякової, оскільки я сподіваюся, що вшанування її в назві парку Гагаріна буде абсолютно доречним методом виправлення несправедливості і методом обізнаності для широких верств населення стосовно локальних видатних діячок».
У процесі перейменування важливо повертати локальну історію, у якій, на жаль, жінки лишаються забутими. «Рівні у Кривому» закликають усіх долучитися до процесу перейменування, який уже розпочато на сайті Центрального-Міського виконкому, зайти і проголосувати саме за парк імені Ольги Чистякової.
Ольга Гончар, головна редакторка онлайн-медіа «Експерт-КР», 9 березня 2024 року стала учасницею акції «Місто Героїв» і виступила з промовою за вшанування пам’яті Чистякової в назві парку.
«Ольга залишила по собі таку теплу пам’ять, що присвоїти її ім’я парку — цього не буде забагато. Я щаслива, адже зараз є впевнена надія, що ми зможемо нарешті дати ім’я Олі топоніму Кривого Рогу», — прокоментувала головна редакторка.
Із 6 березня триває громадське онлайн-опитування щодо перейменування парку імені Юрія Гагаріна в Центрально-Міському районі.

Цю інформацію було опубліковано на фейсбук-сторінці голови Центрально-Міської районної ради Катерини Белоусової. Громадське онлайн-опитування триватиме до 20 березня
Ольга Гончар розповіла присутнім на акції, що ще у 2016 році на громадських обговореннях у двох районах було проголосовано, щоб одна із вулиць називалася на честь Ольги Чистякової. Але тоді міська влада вирішила не проводити самостійно перейменування і передала ці повноваження в область. Там цю пропозицію проігнорували.

У січні 2024 року одну з найстаріших вулиць Кривого Рогу, вулицю Каракозова, пропонували перейменувати на честь Чистякової. Але попри всі зусилля громадськості цього не зробили.
«Я сподіваюся, що в цьому році буде вирішена ця несправедливість і парку імені Юрія Гагаріна буде присвоєно ім’я Ольги Чистякової. Вона цього дуже заслуговує», — каже Ольга Гончар.
 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

В обчислювальному центрі "Криворіжсталі"

Відео на тему

"Міський роман" з Ольгою Чистяковою ("Городской Роман. Июнь | Кривой Рог")

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Жіноча перспектива криворізького мистецтва, або Хто створив герб Кривого Рогу

На імена криворізьких художників можна натрапити доволі часто: поціновувачі мистецтва, вірогідно, знають про Авраменка й Васякіна, Синицю й Сича. Але чи багато з вас чули про жінок, що теж значною мірою вплинули на формування художнього світу Криворіжжя? Чи знають любі читачі й читачки про пані, яка брала участь у створенні герба міста, чи про ту, що є новаторкою в галузі роботи зі склом? Як ні, то цей матеріал проллє світло на п’ятьох мисткинь в історії нашого краю

Ах ти ж, нечиста квасоля: як лаялися криворіжці кінця XIX – початку XX сторіччя

Як наші пращури ще два століття тому ображали одне одного, називаючи москалями, та чому охрестити когось Мазепа було ще тією лайкою ?

Історія шахти «Покровська» Кривого Рогу

Шахту «Покровська» (до перейменування у 2022 року — «Жовтнева») введено в дію у 1957 році. До цього року основу рудника імені Комінтерна складала стара шахта імені Комінтерна.