Станція Довгинцеве. Це останній населений пункт перед Кривим Рогом. На коліях стоять вагони з німецькими написами. Біля одного з вагонів валяється дитячий черевик. Ще кілька днів тому німці зганяли сюди мирних жителів. Жінки, які стоять тут-таки на станції, розповідають про одну з багатьох трагедій, які вони пережили за ці роки. Останнім часом німці гнали на каторгу не лише молодих людей, а й старих та дітей. Ворог не щадив нікого.
Кривий Ріг постає перед нами в клубах чорного диму. Догорають підірвані німцями будівлі. Показалися дві високі труби й корпуси Криворіжбуду. Поруч височіє коксохімкомбінат. Вулиці безлюдні, чути віддалений гуркіт гармат. Минуло лише кілька годин відтоді, як на цих вулицях точився бій.
Рудник Артема. Назустріч нам виходять виснажені люди. Вони мружаться, очі в них сльозяться. Два тижні вони не бачили сонячного світла, ховаючись у шахтах від німців. Перед відступом німці намагалися поголовно вигнати з міста все населення. Люди поховалися в шахтах. Німці обстрілювали їх, закидали ручними гранатами, але ніхто не вийшов, а спуститися вниз німці не наважувалися. Там, унизу, перебували старі шахтарі. Не так-то легко було з ними боротися. Тоді німці замінували виходи з шахт, але старі криворіжці все-таки вибралися на поверхню.
Іван Дмитрович Артеменко переховувався в шахтах зі своїми двома синами. Йому вдалося врятуватися, але брата Артеменка, Олександра, німці розстріляли в шахті Валявка. Ця шахта стала місцем страти багатьох радянських громадян. У ній розстріляно близько 17 тисяч осіб. Усі вони поховані на дні Валявки. Біля хлібозаводу розташовувалося гестапо. Звідси вулицями гнали тисячі людей до Валявки, де здійснювалися розстріли.
Ми проїжджаємо Громовською вулицею, звертаємо на вулицю Маркса. Тут найвиразніше видно сліди німецьких руйнувань. Багато будинків ще продовжують диміти. Пушкінська вулиця. Німці підірвали тут гірничий інститут, відомий на всю Україну. Військове містечко. У ньому розташовувався табір військовополонених. Високий насип, під яким німці майже щодня розстрілювали полонених.
Вулицями ведуть групу німецьких солдатів, які ховалися в руїнах будинків. На Пушкінській вулиці ми нарахували півтори сотні трупів ворожих солдатів. Вони лежать у різних позах, у різних місцях.
Зараз містом рухаються війська. Викликають усмішку музиканти з білими трубами, які пройшли повз нас. У місті, де ще не вщух гуркіт гармат, залунала радянська музика.

Джерело фото та підпис до нього: Андрей Горбатов для фейсбук-спільноти «Криворізька старовина»
Комментування доступне тільки для авторизованих користувачів
25-10-2021 19:00
Юрій Сич: криворізький архітектор і митець
Юрій Петрович Сич - криворізький архітектор, графік, дизайнер, художник.
21-05-2026 17:00
Єлизавета КовалюкЩо відомо про кургани біля Недайводи та історію цього села на Криворіжжі
Біля села Недайвода Криворізького району археологи знайшли стародавні кургани, кам’яні святилища, скіфські поховання та сліди культур, яким тисячі років. А у спогадах місцевих жителів збереглися історії про війну, концтабори та життя села у XX столітті. Що відомо про історію Недайводи — на history.1kr.ua
Увійти до облікового запису
на порталі
Пам’ятайте, що ввічливість — одна з ознак розумної людини.
Поважайте
інших
користувачів та дотримуйтесь Правил
порталу.
Також користуючись сайтом Ви погоджуєтесь із Політикою Конфіденціальності.
Необхідно заповнити