Історія Гданцівського парку

Історія Гданцівського парку

У 1936 році в Кривому Розі з’явився парк, який назвали Комсомольським. Криворізька молодь створила його на правому березі річки Інгулець, а на лівому березі вже з 1927 року розташувався парк імені Федора Мершавцева (до декомунізації — імені газети "Правда").

Обидва парки мали велику різноманітність цінних порід дерев і чагарників. Тепер де-юре обидва називаються парк імені Федора Мершавцева, але в народі досі той, що на правому березі, називають Гданцівським або ж і Комсомольським. Нині криворіжці гуляють вже реконструйованим парком.

Тут росла японська софора і червоний і болотний дуби, бальзамічні, пірамідальні тополі, американські і зелені ясена, липи, каштани,верби, акація, ільм, горобина, граби. З чагарників висаджували тамариксом, бузок, західну і східну туї, самшит. Влітку тут цвіли квіти, багаторічні, з безперервним цвітінням. Парки прикрашали клумби з килимових однорічних квітів.

Відповідав за будівництво і вів подальші роботи по догляду за рослинами Іван Микитович Ткаченко, а допомагав йому бригадир Ісаєнко. Їх зусиллями в парку спорудили оранжереї і парники. Ткаченка репресували у 1937 році, а потім випустили на свободу. Він на роботу в парк не повернувся, але очолив розсадник на Карачунах. Під його керівництвом тут вирощували плодові і декоративні дерева для потреб всього Кривбасу.

Кривий Ріг у 1961 році, річка Інгулець. Фото А. Запарі

Війна принесла багато шкоди парку: для спорудження переправ вирубували дуби, паркові алеї перерізали танкові гусениці. У Комсомольському парку німці зрізали всі ясени, яких колись посадили майже 300.

У тридцятих роках і пізніше, в парку працювали квіткарка Марія Шевченко, ботанік Федір Кочерга, агроном Петро Кузин, садівник Шабаш.

Міст, що сполучав Гданцівський парк із парком імені Федора Мершавцева (нині зруйнований). Джерело: Андрій Косторенко для фейсбук-групи "Криворізька старовина"

У парку імені газети "Правда" спорудили естраду, літній театр, читальний та ігровий зали, великий танцювальний майданчик, фонтани з великим басейном.
 

У матеріалі використане цитування статті Віктора Сиволапа

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Бібліотека, палац культури, за ним парк

Кінотеатр «Перемога»

Шталаг 338, Гданцівка, 1942 рік

Човнова станція

Гданцівський чавуноливарний завод і рудники Акціонерного товариства криворізьких залізних руд.

Відео на тему

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Гданцівка СТАРІ ФОТО

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Парк імені газети "Правда" / імені Федора Мершавцева СТАРІ ФОТО

Жила-була Гданцівка: відео про історію мікрорайону

Історія Південного газозбагачувального комбінату

Проєкт Ігоря Рукавіцина «Заочна екскурсія». Парк Зимовського.

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Астрономічна освіта в Кривому Розі: від минулого до сучасності (1960-ті — 2000-ні рр.)

Астрономічний комплекс Криворізького державного педагогічного університету вже понад пів століття залишається одним із головних осередків популяризації астрономії у Кривому Розі. За цей час тут діяли обсерваторія, планетарій і астрономічний гурток, проводилися спостереження рідкісних небесних явищ, а сьогодні комплекс продовжує розвиватися завдяки сучасним телескопам і науково-просвітницьким заходам для школярів, студентів і всіх охочих. Авторка статті: Світлана Мальченко

Про що "розповідають" останки німців із Батуринської та Фрунзе

У 2010 році на судово-медичне обстеження надійшло три мішки з останками невідомих людей. Дослідження встановило, що, найімовірніше, у 1940-х роках останки належали п’ятьом особам чоловічої статі.

Що відомо про кургани біля Недайводи та історію цього села на Криворіжжі

Біля села Недайвода Криворізького району археологи знайшли стародавні кургани, кам’яні святилища, скіфські поховання та сліди культур, яким тисячі років. А у спогадах місцевих жителів збереглися історії про війну, концтабори та життя села у XX столітті. Що відомо про історію Недайводи — на history.1kr.ua