Професор кількох інститутів, ботанік у херсонській "Асканії" Йосип Пачоський

Професор кількох інститутів, ботанік у херсонській "Асканії" Йосип Пачоський

Вулиця Йосипа Пачоського (колишня Аврори) знаходиться у житломасиві Південного Гірничозбагачувального комбінату в Інгулецькому районі Кривого Рогу. Її забудова почалася у 1959 році

Пачоський був пристрасним дослідником флори Криворіжжя

Пачоський Йосип (або Юзеф, Йосиф) народився у шляхетській сім’ї в 1864 році у селі Білгородка у Волинській губернії, тепер Ізяславського району Хмельницької області. Навчався у Рівненському реальному училищі (нині Рівненський обласний краєзнавчий музей), пізніше – в Уманському училищі землеробства й садівництва. У 1894 році закінчив Київський університет.

Йосип Пачоський був ученим-ботаніком, зоологом. У 1888 – 1894 році працював лаборантом у ботанічному саду Київського університету. Він брав участь у ботанічних експедиціях до причорноморських степів, нижніх течій Дону та Дунаю, Криму, Кавказу, Калмицького краю.

З 1918 року був професором ботаніки Херсонського політехнічного інституту.

Пізніше, у 1922–1923 роках, працював завідувачем ботанічного відділу заповідника «Асканія-Нова»

Саме Йосипу Пачоському заповідник завдячує своїм існуванням. 

За його порадою володар земель, де потім утворився заповідник, а до того був пустий степ, барон Фальц-Фейн у 1898 році залишив незайманими дві ділянки цієї землі.

У 1923 році Йосип Пачоський виїхав займатися наукою до Польщі. 

У 1923 – 1928 роках Пачоський був першим директором і керівником науково-дослідної роботи заповідника «Біловезька пуща». 

У 61 рік став професором кафедри систематики й географії рослин
 природничо-історичного факультету Познанського університету. З того часу вже постійно проживав у Познані, Польща. 

Бал студентів Познанського університету, по середині в першому ряду Йосипи Пачоський. Фото: Хроніки Любарта

Пропрацювавши шість років, пішов на пенсію. Жив у місті Сєрослав в Польщі.

Йосип Пачоський продовжував свою наукову діяльність, працював у галузі флористики, систематики та географії рослин. У 1938 році отримав звання заслуженого професора Познанського університету. Помер у Польщі в 1942 році від паралічу серця; похований поблизу міста Сєрослав, а з 1959 року його прах перепоховано у місті Познань. 

Пам'ятний знак Пачоському в Біловезькому національному парку. Фото: Хроніки Любарта

Головне фото взяте із сайту Ботанічний блог Дениса Давидова

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Проспект Південний

Житломасив Південного гірничозбагачувального комбінату, друга половина 1950-х

Вигляд Поштової взимку

Будівництво ПК Південного комбінату

Палац культури ПівдГЗК

Відео на тему

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | ЮГОК/ПівдГЗК, випуск 2 СТАРІ ФОТО

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | ЮГОК / ПівдГЗК СТАРІ ФОТО

Історія старого цивільного кладовища у селі Шестірня на Криворіжжі

Кривий Ріг, парк героїв, мітинг, котокафе

Історія Південного газозбагачувального комбінату

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Топ цікавих фактів про гімн Кривого Рогу | 25 років з дня написання

Гімн Кривого Рогу, відомий як «Кривий Ріг — моє місто», є символом гордості та єдності мешканців цього індустріального міста. Його створення пов'язане зі святкуванням 225-річчя міста у 2000 році.​

Історія Довгинцівського району Кривого Рогу

Ще на початку ХІХ століття у розпорядження капітана Долгінцева надали досить велику ділянку землі неподалік Кривого Рогу, який на той час був військовим поселенням, а з 1857 року - містечком. Населений пункт, де оселився капітан Долгінцев та його кріпосні, розрісся у село, яке називали Катеринівкою. Але з часом прізвище генерала стало і власною назвою поселення, яке назвали Долгінцевим (у радянскі часи закріпилась назва Довгинцеве)

«До сьогодні неповторна»: якою була криворізька журналістка Ольга Чистякова

Ольга Чистякова свого часу запала в серця багатьом криворіжцям завдяки таланту створювати телевізійні шедеври. Її краєзнавчі, історичні та культурні проєкти до сьогодні залишаються унікальними й неперевершеними.