Професор кількох інститутів, ботанік у херсонській "Асканії" Йосип Пачоський

Професор кількох інститутів, ботанік у херсонській "Асканії" Йосип Пачоський

Вулиця Йосипа Пачоського (колишня Аврори) знаходиться у житломасиві Південного Гірничозбагачувального комбінату в Інгулецькому районі Кривого Рогу. Її забудова почалася у 1959 році

Пачоський був пристрасним дослідником флори Криворіжжя

Пачоський Йосип (або Юзеф, Йосиф) народився у шляхетській сім’ї в 1864 році у селі Білгородка у Волинській губернії, тепер Ізяславського району Хмельницької області. Навчався у Рівненському реальному училищі (нині Рівненський обласний краєзнавчий музей), пізніше – в Уманському училищі землеробства й садівництва. У 1894 році закінчив Київський університет.

Йосип Пачоський був ученим-ботаніком, зоологом. У 1888 – 1894 році працював лаборантом у ботанічному саду Київського університету. Він брав участь у ботанічних експедиціях до причорноморських степів, нижніх течій Дону та Дунаю, Криму, Кавказу, Калмицького краю.

З 1918 року був професором ботаніки Херсонського політехнічного інституту.

Пізніше, у 1922–1923 роках, працював завідувачем ботанічного відділу заповідника «Асканія-Нова»

Саме Йосипу Пачоському заповідник завдячує своїм існуванням. 

За його порадою володар земель, де потім утворився заповідник, а до того був пустий степ, барон Фальц-Фейн у 1898 році залишив незайманими дві ділянки цієї землі.

У 1923 році Йосип Пачоський виїхав займатися наукою до Польщі. 

У 1923 – 1928 роках Пачоський був першим директором і керівником науково-дослідної роботи заповідника «Біловезька пуща». 

У 61 рік став професором кафедри систематики й географії рослин
 природничо-історичного факультету Познанського університету. З того часу вже постійно проживав у Познані, Польща. 

Бал студентів Познанського університету, по середині в першому ряду Йосипи Пачоський. Фото: Хроніки Любарта

Пропрацювавши шість років, пішов на пенсію. Жив у місті Сєрослав в Польщі.

Йосип Пачоський продовжував свою наукову діяльність, працював у галузі флористики, систематики та географії рослин. У 1938 році отримав звання заслуженого професора Познанського університету. Помер у Польщі в 1942 році від паралічу серця; похований поблизу міста Сєрослав, а з 1959 року його прах перепоховано у місті Познань. 

Пам'ятний знак Пачоському в Біловезькому національному парку. Фото: Хроніки Любарта

Головне фото взяте із сайту Ботанічний блог Дениса Давидова

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Учасниці художньої самодіяльності Південного гірничозбагачувального комбінату

Крамниця № 29, ПівдГЗК, 1978-й рік

Житломасив Південного гірничозбагачувального комбінату, друга половина 1950-х

Дирижабль для підсвічування кар'єру Інгулецького ГЗК, 1965

Проспект Південний

Відео на тему

Історія Південного газозбагачувального комбінату

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | ЮГОК/ПівдГЗК, випуск 2 СТАРІ ФОТО

Історія старого цивільного кладовища у селі Шестірня на Криворіжжі

Як змінився житломасив Південного ГЗК

Кривий Ріг, парк героїв, мітинг, котокафе

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Повстанське Криворіжжя: як боролися з червоним терором у 1919–1923 роках

Змінивши плуг на зброю, на початку XX століття криворіжці повстали проти більшовиків. Примусова колективізація на Дніпропетровщині стала приводом до збройного опору селян, що потім переріс у боротьбу за незалежність України

«Перше залізо видобували на Криворіжжі кіммерійці, а політичну історію розпочали скіфи»

Головне з лекції про античність від кандидата філософських наук Ігоря Панафідіна

Маєток родини поляків Войневичів, залізниця XIX століття і зв'язок Кривого Рогу з Європою: історія Шмаківського рудника

Кар’єри, закладені ще у 1880-х роках, старі залізничні колії та цегляні будинки інженерів досі приховані серед дворів Саксаганського району Кривого Рогу. Саме тут працював Шмаківський рудник — один із перших промислових майданчиків міста, навколо якого і виросли житлові квартали. Що залишилося від рудника, як промисловий об’єкт вплинув на розвиток району і чому ця історія зникає з міської пам’яті — читайте в матеріалі «Першого Криворізького».