Як виглядала Гданцівка у різні роки

Як виглядала Гданцівка у різні роки

Чи знали ви, що Гданцівка увійшла до складу Кривого Рогу лише в 30-х роках минулого століття? Кривий Ріг у перші десятиліття свого існування обмежувався кількома вулицями сучасного Центрально-Міського району. До того історична місцевість жила своїм окремим життям: на Гданцівці була доволі численна польська громада, збудували перший чавуноливарний завод, і тут, у робітничому селищі, розвивалась європейська культура

У матеріалі використовуються фото з фейсбук-групи «Криворізька старовина»

Раніше Гданцівка не входила до складу Кривого Рогу, а належала до Олександрійського повіту Херсонської губернії, тоді як Кривий Ріг — до Херсонського повіту цієї губернії.

Вулиці тут були схожі на венеційські канали, бо були залиті рідким хлюпаючим мулом. Коней часто не можна було вести риссю, бо вони підіймали фонтан з липкого бруду. Довгі чоботи чи спеціальні калоші, які доходили до середини литки, часто виявлялись закороткими. Бідні євреї з Кривого Рогу за невелику плату опікувалися “перегонкою” перехожих з одного боку вулиці на інший.

<…> З магазинів особливо виділявся продуктовий магазин Лібермана. Чого тільки тут не було: добірна горбуша, сьомга, осетер, а в зимовий період з північних морів сюди привозили бочки, наповнені ікрою різних сортів.

Мова йде про 1905 рік.
 

Гданцівка у фотоальбомі XIX століття

Вид на доменну піч Гданцівського металургійного заводу під час плавки металу, 1912 рік.

Дата будівництва Гданцівського чавуноливарного заводу припала на рік смерті Олександра Поля — 1890-й. Завод збудували швидко, за два роки. Тут діяли три доменні печі, а зміна тривала 16 годин. 

Для потреб робітників неподалік заводу збудували 40 житлових будинків по вісім квартир у кожному, а також лікарню на 19 ліжок. У робочому селищі відкрили школу, аптеку, магазини, чайну, баню. Був також призаводський готель.
 

Фотографії Мартіна Шимановського та його родини. Поляки привезли на Гданцівку свої культурні традиції, наприклад ранкове чаювання в парку і фотосесії, зокрема на кар’єрах. Поляки, які жили на Гданцівці, проводили бали, відкрили перший католицький храм. І перший пам’ятник Олександру Полю в Кривому Розі встановили 1896 року саме коштом польської спільноти.

1933 рік, відкриття стадіону заводу "Коммуніст"

Гданцівка. Відновлення житлового будинку №2 (1940-го року побудови) на розі вулиць Урицького (Старовокзальна) і Комуністичної (Мартіна Шимановського). Червень 1944 року. З фондів Криворізький Історико-Краєзнавчий музей

1 вересня 1945 року. 1 клас СШ №10 на Гданцевці. Серед дітей у верхньому ряду друга праворуч - у майбутньому зубна лікарка 1 стоматології на пл.Визволення Мосейчук Віра Трохимівна. На звороті фото невпевненою дитячою рукою написаний рік-1945 і прізвища учнів. Здебільшого діти 1937-1938 р.народження. Ще один знімок - від 15.04.1948 року -той самий клас і та сама перша вчителька майже через три роки, тепер уже 3 клас ЗОШ№10 (Кривий Ріг, Гданцевка).

"Нова вулиця на околиці міста в селищі Гданцівка". 1951-й рік. Фото В.Сомова.

Гданцівка. Палац культури заводу "Комуніст". Фото 1959 року. З фондів Криворізького історико-краєзнавчого музею.

Гданцівка. Фото плавального басейну. На сьогоднішній день це будівля церкви.

Гданцівка. Будівля дитячих ясел заводу "Комуніст" на вулиці Рилєєва, 4а. Тепер тут тенісний клуб "Золотий кубок". Фото 1950-х або 60-х років.

Гданцівка, вулиця Комуністична (Мартіна Шимановського). Продовольчий магазин №24, побудований заводом "Комуніст". Фото Ігнатова В.В. 1950-х років. З фондів Криворізький Історико-Краєзнавчий музей

Гданцівка. Будівництво житлового будинку №1 по вулиці Комуністичній (нині - Мартіна Шимановського) для працівників заводу гірничого машинобудування "Комуніст". Фото 1951 року з фондів Криворізького історико-краєзнавчого музею.

Гданцівка. Житлові будинки заводу "Комуніст" по вулиці Комуністичній. Фото 22 вересня 1950 року.

Гданцівка. Вид на нові житлові будинки по вулиці Умніковій (Йорданська). Травень 1950 року. 

Гданцівка, вулиця Комуністична (сучасна Мартіна Шимановського). Вид у бік головного підприємства селища - заводу "Комуніст". Фото 1950-х років.

Гданцівка. Парадний вхід у Комсомольський парк (нині - Гданцевський), початок 1960-х років. Закладений 1935 року силами комсомольців Кривого Рогу. З 1961 року став частиною парку ім. газети "Правда". У 2017 році почалася реконструкція, закритий для відвідування.

Вулиця Шимановського, середина 1960-х.

Гданцівка. Біля будівлі ПТУ №8. Фото 1967 року. Автор: Ф. Соколовський.

Комуністична вулиця (зараз Мартіна Шимановського). 1968 рік.

Гданцівка. В одному з цехів заводу гірничого обладнання «Комуніст». Фото 1970-х років.

Гданцівка. Будівля колишньої електростанції Гданцевського чавуноливарного заводу. У радянські роки - інструментальний склад заводу "Комуніст". Фото 1971 року. З фондів Криворізького історико-краєзнавчого музею.

1969-1973 роки. 

Учні школи №5 на скелях МОДРу, на задньому плані Гданцівка, 1971 рік

Гданцівка, фото 1970-х.

Гданцівка. Вид на пам’ятник Богдану Хмельницькому. Фото 1980-х років.

Гданцівка. Кінець 1980-х або початок 1990-х. Освячення заводу гірничого машинобудування "Комуніст". Напевно, ніхто з присутніх не міг навіть уявити, що буде з їхнім заводом у недалекому майбутньому. З 2014 по 2016 роки - період тотального знищення унікального підприємства. Фото з архівів заводу, автор: Н.Д. Козленко.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Гірницька їдальня, 1954 рік

Суха Балка, сучасна вулиця Ракітіна

Новий палац культури рудника Більшовик

Студенський оркестр на вулиці Пушкіна

Мартин Шимановський

Відео на тему

Про культурне життя Кривого Рогу у 90-х роках XX століття

Кривий Ріг у 1970-1980-ті

Концтабори і вбивства євреїв під час окупації | 1kr.ua

Кривий Ріг у 1995 році

Як у Кривому Розі приватизовували магазини, фотоательє і великі підприємства у 90-х

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Безбожне Криворіжжя: як більшовики намагались забрати в містян віру

Комуністи будували атеїстичну державу на крові. Більшість церковних служителів репресували, церкви закривали й руйнували. На Великдень палили «опудала» священників, дітей було бажано не називати «церковними» іменами, тож імен Віра, Надія, Любов і Софія майже не було, натомість на «червоних хрестинах» дівчата отримували імена Даздраперма («Да здравствует Первое мая!»), Ізаіда («Иди за Ильичём, детка»). У 1934 році в Кривому Розі офіційно не залишилось церков — їх знесли, закрили або перетворили на навчальні заклади.

Нінель Мухачова: історія життя криворізької архітекторки

Біографія жінки, за проєктами якої будували низку вулиць Кривого Рогу

Іван Авраменко: художник-соцреаліст

На честь цього митця названа вулиця у Саксаганському районі Кривого Рогу