Велика хоральна синагога у Кривому Розі

Велика хоральна синагога у Кривому Розі

Криворізька велика хоральна синагога — двоповерхова мурована будівля, збудована у 1899 році

Синагога розташовувалася на розі вулиць Синагогальної (раніше — Каунаська) та Миколаївської (нині це Свято-Миколаївська вулиця, до декомунізації — Леніна ). Будівництво синагоги збіглося з бурхливим розвитком міста, і відбулося після скасування заборони будувати двоповерхові будинки у 1850 році. 

Вартість будівництва: приблизно 300 тисяч рублів сріблом (фасад) та 200 тисяч — оздоблення. Ці кошти збирала уся громада міста. Внутрішнє оздоблення синагоги було дуже величне й багате.

Банева споруда була збудована у стилі пізнього бароко. Вулицю, повз яку проходила синагога, почали називати «Шигл-гас». Популярним став місцевий хор. Синагога стала центром єврейського культурного та соціального життя. 

22 квітня 1928 року Головна хоральна синагога була трансформована в Будинок єврейської культури. Тут проводилися вечори-зустрічі з діячами єврейської культури, виступали колективи художньої самодіяльності, демонстрували фільми. При закладі діяв відомий єврейський драматичний гурток.

У 1936 році будівля колишньої синагоги була передана Криворізькому аероклубу.

Окупаційна нацистська влада 13—14 жовтня 1941 року оголосила про збір єврейського населення біля руїн синагоги. Ці події відомі як «Чорногорська трагедія».

Після війни будівля синагоги була зруйнована. На її фундаменті нині стоїть житловий будинок № 3.

Синагогальна вулиця стала Спортивною, а згодом — Каунаською. До 1941 року продовжувала функціонувати Мала синагога, що розташовувалася поруч.

Джерело: Вера Рослікова для Криворізької старовини

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Свято-Миколаївська вулиця (до 2016 — вулиця Леніна)

Карта Криворіжжя, 1941-1942 роки

Середня школа у Кривому Розі

Шахта ім. С. Орджонікідзе, 1948 рік

Середня школа № 25, 1940-ві роки

Відео на тему

Як змінилась вулиця Героїв АТО у Кривому Розі? | 1kr.ua

«Втрачений ілюзіон. Частина 1 | Кривий Ріг» («Утраченный иллюзион. Часть 1 | Кривой Рог»)

Вони вбили всіх євреїв у моєму селі, — сторічна жителька Кривого Рогу про Голокост

Нікопольсько-Криворізька операція, 2-а серія: "Голокост"

Концтабори і вбивства євреїв під час окупації | 1kr.ua

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Безбожне Криворіжжя: як більшовики намагались забрати в містян віру

Комуністи будували атеїстичну державу на крові. Більшість церковних служителів репресували, церкви закривали й руйнували. На Великдень палили «опудала» священників, дітей було бажано не називати «церковними» іменами, тож імен Віра, Надія, Любов і Софія майже не було, натомість на «червоних хрестинах» дівчата отримували імена Даздраперма («Да здравствует Первое мая!»), Ізаіда («Иди за Ильичём, детка»). У 1934 році в Кривому Розі офіційно не залишилось церков — їх знесли, закрили або перетворили на навчальні заклади.

Що таке доменна піч №9 у Кривому Розі: довідка

ДП-9, 1973 рік: довідка

Погріб Сергія Колачевського: залишки садиби, склеп і два льохи мецената й рудопромисловця

Постать Сергія Миколайовича Колачевського займає особливе місце в історії Криворіжжя. Він був не лише промисловцем і власником рудника, а й меценатом та громадським діячем, чия діяльність мала не лише локальне значення.