Історія криворізької вулиці Свято-Миколаївська

Історія криворізької вулиці Свято-Миколаївська

Вулиця Свято-Миколаївська - одна із найстаріших вулиць Кривого Рогу. Свято-Миколаївська змінювала назву декілька разів. Спершу вона була Миколаївська, за радянської влади її перейменували на Леніна

Назва вулиці походить від церкви святого Миколая Чудотворця, яка знаходилася на перехресті Поштового проспекту і Миколаївської вулиці. У цій церкві зберігалася ікона Чудотворця у великій срібній оправі. У 1922 році її конфіскували радянські військові. 

У 1852 році Кривий Ріг був полковим селом. На вулиці побудували 12 будинків для офіцерів, 27 — для службових нижніх чинів, ковальську, слюсарну і кравецьку майстерні. 

У 1901 році тут відкрилося відділення “Азовсько-Донського комерційного банку” (сучасна Свято-Миколаївська, будинок 43). 

Вулиця Леніна/Свято-Миколаївська, 1930-ті. Сквер та будівля державного банку.

Центром суспільного життя на Миколаївській став будинок Нагойного (№64), де сьогодні знаходиться військова прокуратура Криворізького гарнізону. У цій будівлі було Суспільне зібрання, по сусідству з яким відкрили літній театр. При Суспільному зібранні працювали бібліотека, більярд, концертна зала. На вулиці знаходилося 2 готелі - “Центральні номери” і “Комерційні номери”. Тут був також єдиний у місті магазин єврейської книги Левіна.

Будинок Нагойного

Всього на вулиці було 48 різних контор і торгівельних закладів: хлібопекарні, хімчистки, пральні, магазини з оцтом і фруктами, магазини вибухових речовин і похоронна контора Фрунера. 

Перший у містечку рентген-кабінет відкрили у будинку №76. На відміну від “модної” Поштової, Миколаївська була орієнтована на сферу побуту. Революційні виступи і маніфестації проходили саме на Миколаївській, у той час, як на Поштовій все лишалося спокійним. 

У 1924 році вулицю перейменували на Леніна. У 1927 році у 59 будинку побудували перший у місті 3,5-поверховий будинок, у якому були централізовані водопровід, опалення і електрика.

У 1934 році тут пустили перший трамвай.

Під час нацистської окупації вулицю перейменували на Парадну. Згодом - знову Леніна. Після декомунізації вулиці повернуто історичну назву.

Будинок на Миколаївській вулиці. 1988-й рік. Малюнок Ю.П.Сича.

У матеріалі використане цитування з книги «Кривой Рогъ в открытках, документах, фотографиях». И.А. Рукавицын. 2012. і фото з групи "Криворізька старовина"

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Свято-Миколаївська вулиця (до 2016 — вулиця Леніна)

Вхід у парк Мершавцева, 1950-т роки

Площа Визволення

"Старе місто": екскурсія з Олександром Мельником й Іриною Стеблиною

Перехрестя вулиці Свято-Миколаївської та проспекту Поштового

Відео на тему

Як змінились Карачуни у Кривому Розі

Як змінився піонерський табір «Ласточка» на Карачунах

Жила-була Гданцівка: відео про історію мікрорайону

Як змінився Проріз у Кривому Розі

Як змінилась вулиця Церковна у Кривому Розі

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

«До сьогодні неповторна»: якою була криворізька журналістка Ольга Чистякова

Ольга Чистякова свого часу запала в серця багатьом криворіжцям завдяки таланту створювати телевізійні шедеври. Її краєзнавчі, історичні та культурні проєкти до сьогодні залишаються унікальними й неперевершеними.

Історія кінотеатру "Сучасник"

Кінотеатр “Сучасник”у Кривому Розі збудували у 1970 році. Цей кінотеатр знаходився на проспекті Гагаріна на 97 кварталі. Згодом там з’явилась однойменна зупинка. Свою функцію як кінотеатр він виконував до 2006 року, наприкінці 2020 будівлю зруйновано.

Криворізька газетна періодика 1920–1930-х рр. (з фондів Книжкової палати України)

Дослідження присвячене криворізькій газетній періодиці 1920–1930-х років, що зберігається у фондах Книжкової палати України, та її значенню як цінного джерела з історії міста й Кривбасу. Авторка статті: Лариса Дояр