Найпопулярніші дореволюційні фотографи і фотостудії: старі фото жителів Кривого Рогу
Професійних фотографів, які робили до 1917 року робили світлини для містян, можна було зустріти у таких закладах: “Центральна фотографія С. А. Каца”, “Фотографія Ш.Я. Підгаєцького”, “Універсальна фотографія П.І. Ходака”, “Художня фотографія М.М. Лисовецького”, “Фотографія Дубсона і Файнштейна”, “Фотографія Б.З. Бергункер”, “Фотография Я. Витлина” і “Фотоательє Рембрандъ”.
Фотографи розміщали свої майстерні переважно в центрі містечка на вулиці Поштова. З 90-х років XIX століття зйомка у фотоательє, завдяки своїй доступності, ставала дуже популярною розвагою у середніх за достатком шарів населення. Фотографувались усі: діти, дорослі, містяни, селяни, робітники рудників, військові.
Частіше за все зустрічались видані місцевими фотографами портретні і кабінетні фотографії, а також художні салонні фотографії жителів містечка Кривий Ріг, які виконувались на спеціальних картонних паспарту (аркуш із тонкого картону чи щільного паперу) з відтиском і найменування фотографії, а також на фотопапері з розграфленою адресною стороною. Фотографії були різноманітні: індивідуальні, сімейні, групові, жанрові. Можна було зустріти і групові фото робітників рудників і промислових підприємств.
З часом містяни стали заводити фотоальбоми. Було модно збирати фотографії і листівки “за темами”. Разом зі змістом фотографій змінювалась і їхня форма. Виникали нові стандарти фотопортретів, вони клеїлись на цупкий картон, який прикрашали. Бланки давали фотографії витончений вигляд і слугували для її збереження.
Виготовлення фото наприкінці XIX століття було мистецтвом декількох майстрів: фотографа, літографа і художника. Для захисту від вицвітання і забруднення бланки СНАБЖАЛИ “фартуком” або “етикетом” - листом тонкого паперу, іноді з рекламним текстом фірми, який приклеювався зверху до зворотньої сторони і перекидувався на лицеву.
XIX століття — це час, коли фотографії робили способом використання сухих желатинових пластин. Криворізькі фотографічні заклади використовували вітчизняні, а також більш якісні іноземні пластини марок “Електра Експрес” фабрики Р. Келер и К, “Перемога” Е. Занковської та інших.
Обладнання для фотографа було громіздким і важким, якість знімків залежала від багатьох факторів: погоди, якості пластин і терпіння тих, хто фотографувався: їм доводилось довгий час залишатись нерухомими перед об’єктивом фотоапарата. Фотограф використовував при зйомці спеціальні желатинові пластини, з яких зображення вже у лабораторії переносилось на папір.
Відкрити студії у містечку було дорогим задоволенням - вартість однієї лише стаціонарної камери варіювалась від 300 до 1100 рублів, а треба ще було купити обладнання і матеріали.
З найбільш ранніх фотографій жителів містечка Кривий Ріг зустрічаються роботи Симхи А. Каца. Його фото зустрічались до 20-х років XX століття.
Фото Сімхи Каца
Найвідомішими фотографами були Пінхас Ходак і Шмуель Підгаєцький.
Фото Пінхаса Ходака
Фото Шмуеля Підгаєцького
В матеріалі використане цитування з книги Ігоря Рукавіцина "Історичний путівник проспектом Поштовий (1917-2017)", а також фото з фейсбук-групи "Криворізька старовина"
Комментування доступне тільки для авторизованих користувачів
02-05-2026 09:00
Єлизавета КовалюкВід підручника до легенди: як Кривий Ріг повертає власну історію
Найвідоміша легенда Кривого Рогу — про Рудану — виявилася вигадкою, створеною лише у 1968 році, а підприємець Колачевський, чиє ім’я носить найдовша вулиця міста, для багатьох криворіжців досі залишається маловідомою постаттю. Про це, а також про походження міських міфів, забуті імена та суперечливі сторінки минулого говорили під час щорічних історико-краєзнавчих читань у Криворізькому педагогічному університеті, де дослідники презентували свої нові розвідки та дискутували про переосмислення локальної історії. Що насправді стоїть за відомими міськими легендами, чому історичні постаті залишаються в тіні та як Кривий Ріг переосмислює власне минуле — читайте в матеріалі «Першого Криворізького».