Історія Академії гірничих наук України, яка базується в Кривому Розі

Історія Академії гірничих наук України, яка базується в Кривому Розі

У 2023 році Академії гірничих наук виповнюється 32 роки

Академія гірничих наук України — громадська наукова організація гірничо-металургійного профілю, яка об'єднує вчених і спеціалістів, трудові колективи підприємств та організацій.

Академію створили у лютому 1991 року в Кривому Розі. Станом на 2001 рік мала вісім спеціалізованих і чотирнадцять регіональних відділень, два наукових центри (Донбаський та Дніпропетровський) і один науково-технологічний центр «Підземіндустрія».

У них працюють понад 150 штатних і 200 позаштатних працівників, зокрема 134 доктори наук. Має 99 членів-кореспондентів та 47 дійсних членів. Усього за 10 років існування виконано понад 500 науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, сумарний економічний ефект від їх впровадження становить понад 1 мільярд гривень. За розробку та впровадження передової техніки і нових технологій 15 членів Академії одержали звання лауреатів Державної премії України в галузі науки і техніки.

З 2000 року при Академії Гірничих Наук України працює Українсько-Європейський центр підвищення кваліфікації працівників гірничої промисловості.

Академія гірничих наук України має видавництво «Мінерал», яке опублікувало понад 30 монографій і навчальних посібників. Видається журнал «Відомості Академії гірничих наук України». Перспективні плани академії передбачають створення відділення «Вища гірнича та металургійна освіта».

Енциклопедія сучасної України

Ідея створення такої громадської наукової організації належить Володимиру Бизову — доктору технічних наук, професор,  на той час  ректор КГРІ. Спочатку були спроби створити в Кривому Розі відділення Національої Академії Наук. 

26 лютого 1991 року в театрі імені Тараса Григоровича Шевченка Кривого Рогу, відбулись публічні установчі збори засновників. На зборах були діячі науки, освіти, гірничого, металургійного, нафтогового, газового, вугільного секторів економіки. Головна мета створення академії — підняття науково-технічного рівня виробництва, підвищення ефективності виробництва. Це був перший такий науковий майданчик на теренах України. 

За період діяльності Академії її вчені опублікували понад 3000 наукових робіт, зокрема 130 монографій, підручників і навчальних посібників, отримали більше ніж 500 патентів на винаходи. За розроблення і впровадження високоефективних технологій і передової техніки високого рівня 25 членів Академії гірничих наук України удостоєні Державної премії України в галузі науки і техніки, понад 20 науковцям присвоєні почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Відео на тему

Академік Бизов

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Деякі деталі боїв за Кривий Ріг: як і коли насправді визволили місто

До річниці визволення Кривого Рогу від нацистських загарбників 1kr.ua підготувала матеріал про Нікопольсько-Криворізьку наступальну операцію на основі матеріалів книги криворізького історика й краєзнавця Олександра Мельника

Кривий Ріг у роки Першої світової війни: як військовополонені видобували руду і водночас виборювали незалежність України

Кривий Ріг не був епіцентром воєнних дій під час Першої світової. Як за сучасної війни з Росією, так і тоді, у Кривому Розі погіршилась економічна ситуація, припинили роботу деякі підприємства, а чоловіків мобілізували до армії. Щоправда, зараз Україна має власну державу і розуміє, з ким і навіщо воює. А тоді, понад 100 років тому, українцям із боку Австро-Угорщини доводилось воювати проти українців у складі армії Російської імперії

Які розваги мали криворіжці та німці під час окупації

У культурному й освітньому житті Кривого Рогу доби окупації можна виділити два етапи. На першому етапі (осінь 1941 — зима 1942 років) вплив на життя міста мала патріотично налаштована частина криворізької інтелігенції з-поміж членів ОУН(б) або її симпатиків. Другий етап (середина 1942 — кінець 1943 років) характеризується продовженням репресій влади проти українських націоналістів, а також відвертим німецьким шовінізмом та антисемітизмом.