Історія Академії гірничих наук України, яка базується в Кривому Розі

Історія Академії гірничих наук України, яка базується в Кривому Розі

У 2023 році Академії гірничих наук виповнюється 32 роки

Академія гірничих наук України — громадська наукова організація гірничо-металургійного профілю, яка об'єднує вчених і спеціалістів, трудові колективи підприємств та організацій.

Академію створили у лютому 1991 року в Кривому Розі. Станом на 2001 рік мала вісім спеціалізованих і чотирнадцять регіональних відділень, два наукових центри (Донбаський та Дніпропетровський) і один науково-технологічний центр «Підземіндустрія».

У них працюють понад 150 штатних і 200 позаштатних працівників, зокрема 134 доктори наук. Має 99 членів-кореспондентів та 47 дійсних членів. Усього за 10 років існування виконано понад 500 науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, сумарний економічний ефект від їх впровадження становить понад 1 мільярд гривень. За розробку та впровадження передової техніки і нових технологій 15 членів Академії одержали звання лауреатів Державної премії України в галузі науки і техніки.

З 2000 року при Академії Гірничих Наук України працює Українсько-Європейський центр підвищення кваліфікації працівників гірничої промисловості.

Академія гірничих наук України має видавництво «Мінерал», яке опублікувало понад 30 монографій і навчальних посібників. Видається журнал «Відомості Академії гірничих наук України». Перспективні плани академії передбачають створення відділення «Вища гірнича та металургійна освіта».

Енциклопедія сучасної України

Ідея створення такої громадської наукової організації належить Володимиру Бизову — доктору технічних наук, професор,  на той час  ректор КГРІ. Спочатку були спроби створити в Кривому Розі відділення Національої Академії Наук. 

26 лютого 1991 року в театрі імені Тараса Григоровича Шевченка Кривого Рогу, відбулись публічні установчі збори засновників. На зборах були діячі науки, освіти, гірничого, металургійного, нафтогового, газового, вугільного секторів економіки. Головна мета створення академії — підняття науково-технічного рівня виробництва, підвищення ефективності виробництва. Це був перший такий науковий майданчик на теренах України. 

За період діяльності Академії її вчені опублікували понад 3000 наукових робіт, зокрема 130 монографій, підручників і навчальних посібників, отримали більше ніж 500 патентів на винаходи. За розроблення і впровадження високоефективних технологій і передової техніки високого рівня 25 членів Академії гірничих наук України удостоєні Державної премії України в галузі науки і техніки, понад 20 науковцям присвоєні почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Відео на тему

Академік Бизов

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Поштова вулиця в Інгулецькому районі Кривого Рогу: довідка

Вулиця Поштова розташована в мікрорайоні Південного гірничо-збагачувального комбінату Інгулецького району. Забудова почалася в 1959 році й тривала до середини 60-х. Що ще про вулицю відомо в контексті історії Кривого Рогу — на history.1kr.ua

Деякі деталі боїв за Кривий Ріг: як і коли насправді визволили місто

До річниці визволення Кривого Рогу від нацистських загарбників 1kr.ua підготувала матеріал про Нікопольсько-Криворізьку наступальну операцію на основі матеріалів книги криворізького історика й краєзнавця Олександра Мельника

Без води, без заводів, але з театрами - як жили криворіжці під час окупації у 1941-1944 роках

Кривий Ріг був окупований німецькими військами 30 місяців — із 15 серпня 1941 року до кінця лютого 1944 року. У цей час криворіжці мали проблеми з водо- та електропостачанням, вивчали в школах німецьку мову (а спершу навіть «Заповіт» Шевченка), відновлювали знищені заводи, грали товариські футбольні матчі з румунськими, угорськими й німецькими вояками. Як змінилося місто, у якому на початок 1941 року проживали трохи більше 200 тисяч людей, і як німці керували життям місцевого населення — на history.1kr.ua