Кирило Ровда: криворізький педінститут, література, репресії

Кирило Ровда: криворізький педінститут, література, репресії

У 2023 році виповнюється 118 років з дня народження Кирила Ровди — літературознавця і доктора філологічних наук

Історик англійської літератури і літературознавець Кирило Ровда володів англійською, французькою, німецькою, українською, болгарською, російською, польською та чеською мовами. 

Кирило Ровда народився 27 лютого 1905 року у Кривому Розі, який тоді входив до Херсонської губернії у складі Російської імперії. Кирило народився у сім'ї литовців роду Ровдасі. Родина наприкінці XIX століття переїхала жити до Кривого Рогу.

Жив та працював на Дубовій Балці, закінчив початкову школу на Вечірньому Куті у Кривому Розі.

У 1915 році родина Ровд переселена до Томська. Працював на Кольчугінському руднику, член Революційного комуністичного союзу молоді рудника. Один з організаторів Соціалістичного союзу робітничої молоді в Кольчугиному (1917—1918 роках), потім — комсомольських, партійних та радянських органів влади у Томській губернії. Член РКП(б) із 1920 року.

З 1925 року працював літературним консультантом у газеті «Ленінградська правда». З 1927 року навчався у Ленінградському історико-філологічному інституті. У 1931 році закінчив Інститут червоної професури, в 1935 — Інституті російської літератури (Пушкінський Дім) Акамедії Наук СРСР в Ленінграді.

З 1933 працював аспірантом Інституту літератури Акамедії Наук СРСР під керівництвом академіка А.В.Луначарського, а після його смерті – професора В.К.Мюллера. Кирило Ровда — кандидат літературознавства з 1935 році, доцент. У 1935 році зарахований докторантом Академії Наук та призначений ученим секретарем Інституту літератури АН СРСР.

З 1935 до 1937 року читав курс зарубіжної літератури в Інституті іноземного туризму в Ленінграді.

Кирила Ровду репресували. 

В його автобіографії, яка зберігається в архіві Криворізького Державного Педагогічного Університету імені Володимира Винниченка:

У 1936 році був виключений з партії за звинуваченням у зв'язках з ворогами народу (був членом парткому Академії Наук СРСР), знятий з роботи, відрахований з докторантури і в 1937 році , в адміністративному порядку висланий до Кзил-Орди (Казахстан), де спочатку працював не за фахом (Бухгалтером в психіатричної колонії)”.

Після звільнення Кирило Ровда викладав у Кзил-Ординському (1944-1947 роки) та Криворізькому (1947-1955 роки) педагогічних інститутах. З 1955 по 1959  роки працював у Кіровоградському державному педагогічному інституті. Після реабілітації у 1959 році повернувся в Ленінград на колишнє місце роботи. Став одним із найповажніших ленінградських професорів, шекспірознавцем, знавцем історії російсько-чеських літературних зв’язків. 

Кирило Ровда помер у віці 90 років у листопаді 1995 року. 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Вечірній Кут, залізниця

Залізничний міст через Дубову Балку, початок ХХ століття

Вечірній Кут

Вечірній Кут, колії

Залізнична станція "Вечірній Кут", 1893

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Перший кінотеатр Кривого Рогу: історія кінотеатру імені Леніна

Зараз криворіжці не дуже розбалувані різноманіттям кінотеатрів у місті, але так було не завжди. Раніше у місті працювали понад 15 кінотеатрів. Сьогодні більшість з них у критичному стані або взагалі зникли з міських вулиць. Але лише кількадесят років тому містяни й містянки любили проводити вечори в затишних кінозалах. Перший кінотеатр у місті побудували у 1931 році

Повстанське Криворіжжя: як боролися з червоним терором у 1919–1923 роках

Змінивши плуг на зброю, на початку XX століття криворіжці повстали проти більшовиків. Примусова колективізація на Дніпропетровщині стала приводом до збройного опору селян, що потім переріс у боротьбу за незалежність України

Тітушки, ніч у виконкомі та ультиматум владі: історія криворізького Майдану

«Ви з Заходу до нас приїхали?» — «Ні. Ми з Кривого Рогу». У листопаді 2013 року серед заводів і шахт Кривого Рогу з’явилася іскра, яка запалила вогонь у серцях містян.