Історик англійської літератури і літературознавець Кирило Ровда володів англійською, французькою, німецькою, українською, болгарською, російською, польською та чеською мовами.
Кирило Ровда народився 27 лютого 1905 року у Кривому Розі, який тоді входив до Херсонської губернії у складі Російської імперії. Кирило народився у сім'ї литовців роду Ровдасі. Родина наприкінці XIX століття переїхала жити до Кривого Рогу.
Жив та працював на Дубовій Балці, закінчив початкову школу на Вечірньому Куті у Кривому Розі.
У 1915 році родина Ровд переселена до Томська. Працював на Кольчугінському руднику, член Революційного комуністичного союзу молоді рудника. Один з організаторів Соціалістичного союзу робітничої молоді в Кольчугиному (1917—1918 роках), потім — комсомольських, партійних та радянських органів влади у Томській губернії. Член РКП(б) із 1920 року.
З 1925 року працював літературним консультантом у газеті «Ленінградська правда». З 1927 року навчався у Ленінградському історико-філологічному інституті. У 1931 році закінчив Інститут червоної професури, в 1935 — Інституті російської літератури (Пушкінський Дім) Акамедії Наук СРСР в Ленінграді.
З 1933 працював аспірантом Інституту літератури Акамедії Наук СРСР під керівництвом академіка А.В.Луначарського, а після його смерті – професора В.К.Мюллера. Кирило Ровда — кандидат літературознавства з 1935 році, доцент. У 1935 році зарахований докторантом Академії Наук та призначений ученим секретарем Інституту літератури АН СРСР.
З 1935 до 1937 року читав курс зарубіжної літератури в Інституті іноземного туризму в Ленінграді.
Кирила Ровду репресували.
В його автобіографії, яка зберігається в архіві Криворізького Державного Педагогічного Університету імені Володимира Винниченка:
У 1936 році був виключений з партії за звинуваченням у зв'язках з ворогами народу (був членом парткому Академії Наук СРСР), знятий з роботи, відрахований з докторантури і в 1937 році , в адміністративному порядку висланий до Кзил-Орди (Казахстан), де спочатку працював не за фахом (Бухгалтером в психіатричної колонії)”.
Після звільнення Кирило Ровда викладав у Кзил-Ординському (1944-1947 роки) та Криворізькому (1947-1955 роки) педагогічних інститутах. З 1955 по 1959 роки працював у Кіровоградському державному педагогічному інституті. Після реабілітації у 1959 році повернувся в Ленінград на колишнє місце роботи. Став одним із найповажніших ленінградських професорів, шекспірознавцем, знавцем історії російсько-чеських літературних зв’язків.
Кирило Ровда помер у віці 90 років у листопаді 1995 року.
Комментування доступне тільки для авторизованих користувачів
31-07-2024 16:15
Марія ПунтусЩо було не так із площею Визволення в Кривому Розі: пояснення нових топонімів
Масове перейменування топонімів — не нове явище для Кривого Рогу. Протягом ХХ та ХХІ століття місто пережило декілька хвиль перейменувань. У Кривому Розі 26 липня 2024 року в рамках закону про деколонізацію нові назви отримали вулиця Співдружності, сквер «Чебурашка», площа Визволення та ще 132 топоніми. У Дніпропетровській області позбавились загалом ще 292 назв, пов’язаних із радянщиною або російською імперською політикою.
18-08-2021 15:36
Марія ПунтусКриворізькі сланці та як пов'язані Поль, Долгінцев і Деконська
Три знаменитих прізвища криворіжців: хто були один одному ці люди і до чого тут сланцеві скелі
05-10-2026 16:00
Єлизавета КовалюкЩо відомо про старе селище Новий Кривий Ріг: довідка
Новий Кривий Ріг — колишнє село на Криворіжжі, засноване у другій половині XIX століття. Його першими мешканцями стали безземельні селяни з навколишніх населених пунктів. За кілька десятиліть поселення значно розрослося: тут з’явилися школи, церква, торговельні заклади, а згодом село стало центром сільської ради. Що відомо про виникнення та розвиток старого Нового Кривого Рогу — на history.1kr.ua.
Увійти до облікового запису
на порталі
Пам’ятайте, що ввічливість — одна з ознак розумної людини.
Поважайте
інших
користувачів та дотримуйтесь Правил
порталу.
Також користуючись сайтом Ви погоджуєтесь із Політикою Конфіденціальності.
Необхідно заповнити