Візирка: історія унікального природного заказника Криворіжжя

Тихе життя місцевого степового поселення закінчилось ще наприкінці ХІХ століття з відкриттям на його теренах багатих покладів залізної руди. Замість рівного рельєфу внаслідок залізної лихоманки з’явились гори відвалів, заглибини шахт, озера затоплених кар’єрів. 

Візирка — приклад відродження техногенного середовища. 

«Візирка, ландшафтний заказник, створений в районі міста Інгулець за ініціативою Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату, Дніпропетровського університету проблем природокористування та екології Національної Академії Наук України в березні 2001 року. Площа 121,1 гектарів, розташований на відпрацьованих землях. Основна частина – кар’єри, відвали.

Гірничорудне минуле заказника

У південній частині Криворіжжя розташовувалися земельні володіння поміщика, колишнього офіцера лейб-гвардійського уланського полку В.П. Добровольського. 4 тисячі десятин землі в мальовничій долині річки Інгулець в околицях Кривого Рогу царський уряд пожалував йому за участь у російсько-турецьких війнах. Поміщик заснував на своїх землях село Зелене й оселив у ньому два десятки родин кріпаків, вихідців із Олександрійського повіту.

У 1846 році В.П. Добровольський звів будинок для власної родини, який, до речі, зберігся донині. Економія займалася суто сільськогосподарським виробництвом, допоки на цих землях не виявили покладів руди. «Залізна лихоманка» не оминула й Добровольського з синами – наприкінці ХІХ століття частину їхніх землеволодінь стали орендувати різні акціонерні товариства з видобутку руди.

У 1899 році молодший син Василя Добровольського Андрій у селі Зеленому відкрив рудник Малодобровольський. До складу його входила шахта «Візирка», яка отримала назву завдяки прямолінійному розташуванню залізорудного пласта з півночі на південь. На шахті видобували багаті руди зі вмістом заліза до 66%. 

За час свого існування шахта двічі була затоплена – в часи громадянської війни та в серпні 1941 року перед наступом німецьких військ на Криворіжжя. В 1946 році видобуток руди  відновлено, а вже в 1954-му вона втратила своє практичне значення і слугувала допоміжною. З 1961 року руди стали розроблятися кар’єрним способом.

Кар’єри «Візирка», глибиною 40–70 метрів остаточно були розроблені у 1964, 1968 та 1978 роках і частково заповнилися водою, припинилась і відсипка відвалів. Люди та техніка пішли і залили за собою безжиттєвий постіндустріальний простір з перепадом рельєфу близько 200 метрів!

За минулі чотири десятиріччя у «Візирці» багато чого змінилося. Схили старих кар’єрів поросли чагарниками та деревами, затоплені кар’єри стали озерами з кришталево-блакитною водою. Утворився штучний гірсько-озерний ландшафт зі своєю екосистемою й унікальними виходами стародавніх гірських порід, в яких залишилися відбитки викопних молюсків, типових для епохи верхнього сармату. Це незаперечний доказ того, що Сарматське море досягало території сучасного Криворіжжя. 

Візирка приваблювала науковців ще з кінця ХІХ століття: в 1869 році її досліджував відомий гірничий інженер, професор геології Санкт-Петербурзького гірничого інституту М.П. Барбот де Марні, 1881-го – геолог, гірничий інженер В.О. Домгер, на початку ХХ століття – відомий дослідник Криворіжжя А.А. Фаас, пізніше – український палеонтолог-стратиграф Д.Є. Макаренко та професор Л.С. Білокрис. 

Зелені шати «Візирки» налічують близько сотні видів типових для степової зони рослин. Найбільшою цінністю заказника є дикорослі види трав'янистих рослин, які розселилися по відвалах самостійно. Тут ростуть трави – шавлія сухостепова, костриця валійська, деревій звичайний, полин австрійський, молочай степовий, кульбаба пізня та інші, а також дерева – маслинка вузьколиста, дикі груші та яблуні, акація, клен, тополя, ясен. Трапляються терен степовий, шипшина, глід. Навесні розцвітають первоцвіти, влітку зачаровує своїми хвилями срібляста ковила. Серед всієї зеленої краси чимало рідкісних видів, занесених до Червоної книги й інших природоохоронних списків. 

Непорушна тиша заказника привернула до себе чимало звірини, яка почуває себе тут у цілковитій безпеці. Це і лисиці звичайні, ласки, зайці, їжаки, хом’яки, миші, навіть дикі кабани. Фахівці нарахували 27 видів птахів – яструби, сови, дятли, синиці, фазани тощо та 542 види комах. Серед плазунів – ящірка прудка, водяний вуж, полоз жовточеревий (червонокнижний вид), степова гадюка. Біля води живуть зелені ропухи й озерні жаби. 

Насолодитися краєвидами туристи та місцеві жителі можуть з обладнаного оглядового майданчика, який швидко перетворився на популярну локацію для фотографування. 

Тут пролягали маршрути одного з етапів бігової трейлової ліги Kryvbas Stone Trails – марафон «Black Stones Trail», який стартував з піщаного пляжу «Візирки». В забігу брали участь близько 1500 атлетів із різних куточків України.

Заказник має свій символ – на одному з пагорбів природної оази з’явилася скульптура орла загальною висотою 6 метрів. 

У матеріалі використане цитування з порталу «Дніпро культура».