Історія кінотеатру "Сучасник"

Замовниками будівництва об’єкту були представники міської влади, будівля одразу задумувалась як кінотеатр. Зсередини “Сучасник” почали оздоблювати того ж року, а зовнішнє оздоблення — завершили у 1975-му, до 200-річчя Кривого Рогу. У техніці сграфіто прикрасили будівлю троє криворізьких художників — Володимир Заставський, Георгій Хрієнко та Петро Ситник. 

Микола Сергійович, колишній електрик і будівник, оздоблюв багато будівель у нашому місці, серед них: міськвиконком, житлові будинки на Соцмісті і на вулиці Героїв АТО (до декомунізації - Димитрова), у житлових масивах ПівдГЗК і НКГЗК. Він працював під час оздоблення кінотеатру “Сучасник” у 1970-1972 роках. Микола Сергійович поділився спогадами про роботу на цьому об’єкті.

- На місці майбутнього кінотеатру довго було пусте місце, там нічого не будували. Коли збудували саме приміщення, на стіні утворилася тріщина зі стелі до землі. Мабуть, будівники тоді економили цемент. Після цього за будівлею деякий час спостерігали. Переконавшись, що вона не руйнується, вирішили оздоблювати зсередини. Для цього найняли “Трест” - КриворіжАглоБуд. Я тоді працював із командою хлопців, з якими навчався у будівельному училищі на трампарку. Взагалі оздоблювачів було до ста: монтажники, сантехніки, ті, хто робили вентиляцію із підвалу, слюсарі, теслярі, столяри, маляри, електромонтажники. Хлопці із Дніпра монтували кіноапаратуру.

Микола Сергійович також розказав і про технічні особливості оздоблення кінотеатру:

- Треба було зробити електроенергію і встановити кондиціонери. Стелі робили хвилями, щоб у кінотеатрі був гарний звук. Монтажники варили взимку, було холодно, адже зала дуже велика. Там були газові калорифери і ми топили, як могли. А що робити - партія сказала - значить, зима-не зима, треба робити. Такий час був. 

На питання, чи не забирали собі додому щось криворізькі будівники, колишній електрик посміхається:

- Може, фарбу. У нас без цього ніяк. Як Брєжнєв казав: “А хто у нас живе на одну зарплату?”

Микола Сергійович розповідає, що начальство часто навідувалось на об’єкт:

- Не пам’ятаю: чи то перший секретар компартії, чи то міський голова тоді часто приїздив. Давав разгон усім. - посміхається колишній електрик. - Я тоді знав усі ходи і лазєйки. Пам’ятаю, вони зверху проводять оперативку, а я знизу під підлогою слухаю. Ох і матюкались вони там! Уже коли оздоблення закінчували, наші начальники хотіли відзвітувати владі і показати кіно. Я тоді прожектори поставив у залі, а сам поїхав на інший об’єкт. Велосипедом на роботу їздив. Так коли їм треба було вже кіно запускати для влади, вони не змогли вимкнути прожектори. А мобілок же не було тоді, щоб подзвонити, то кіно вони тоді і не подивились.

12 липня 1972 року відбулося відкриття “Сучасника”. Микола Сергійович згадує:

- Тоді всім будівельникам безоплатно показували кольорове кіно. Це був документальний фільм про військовий конфлікт із китайцями, дуже цікаво було. Перед відкриттям, пам’ятаю, поставили зручні крісла, привезли екран дуже дорогий, і міліція із вівчаркою сторожила його. А ще тоді на вулиці спека була, а у приміщення заходиш, - і прохолода. Тоді кондіціонери тільки з’явилися, і у “Сучаснику” їх встановили. У кінотеатр завжди дуже великі черги були.

Перед відкриттям кінотеатру у міської влади і пожежника виникнув конфлікт. 

Коли об’єкт мали здати в експлуатацію, один із пожежників, які проводили ревізію, відмовлявся підписувати акт. Всередині всіх стін робився дерев'яний каркас і звукопоглинаюча плитка. Дерево за вимогами треба будо просочити протипожежним розчином, а робітники цього не зробили.

- Хтось із міської влади тоді приїхав і каже пожежнику: “Де ти був, коли роботу робили? Чому не контролював?” Коли уже відвідувачів пускали і кіно показували, привезли у бетонах якийсь розчин. Після сеансів будівельники вмикали компресор, залазили між стінами і обробляли дерев'яний каркас. Це все вночі було. Пожежник-таки підписав усі акти.

 Кінотеатр “Сучасник” довгий час вважався, певно, найгарнішим у Кривому Розі. Тетяна, донька Миколи Васильовича, каже:

- Я пам’ятаю, як ми їздили туди з нкгзк. Це завжди була подія, і постійно черги. Я відчувала: їдемо “у місто”.

ІСТОРІЯ ПЕРЕХОДУ З КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ПРИВАТНУ

У 90-х будівля перейшла у приватну власність, колишнім директором на базі кінотеатру було створено підприємство «Культурний Центр« Современник ». Тут з'явилися дискотека, бар і ресторан, але продовжували крутити фільми, а криворіжці збиралися на концертах заїжджих знаменитостей.

Як кінотеатр “Сучасник” перестав функціонувати у 2006 році. У приміщенні працювали кальянні, більярдні, казино, букмекерські контори та ресторани.

У 2014 році будівлю кінотеатру було закладено. Пізніше навіть платники податків подали позов на компанію, щоб стягнути з власників 1 мільйон 701 тисячу 758 гривень 92 копійки податкового боргу.

У 2017 році заговорили про продаж “Сучасника”. Будівлю з двома кінозалами на 1200 місць продали за 200 тисяч доларів. (відео Експерт-КР). 28 грудня 2018 року у будівлі обвалився дах. 

1 лютого 2019 року зайнявся другий зал в колишньому кінотеатрі «Сучасник». Це була перша пожежа в історії колишнього кінотеатру. У першому залі тоді обвалилася покрівля, і він був повністю зруйнований. Тоді криворізькі рятувальники більше двох годин намагалися згасити пожежу. 5 листопада 2020 року, коли будівлю почали розбирати, вочевидь, нові власники, у “Сучаснику” знову сталася пожежа. Тоді більше доби у будівлі горіло сміття. 

- Дуже шкода було. Я там таке освітлення зробив…, - зітхає Микола Сергійович.

Зараз будівля на проспекті Гагаріна, 46 належить, за інформацією аналітичної платформи Youcontrol, ТОВ “АРМСТІЛЛ”. 

Використані джерела:
За інформацією аналітичної платформи Youcontrol, ТОВ “АРМСТІЛЛ”.