Історія створення й розвитку Криворізької міської ради

 Як з’явилась будівля міськради, відбувалась боротьба за владу й чи раділи криворіжці результатам виборів бодай колись за понад 100 років — у матеріалі history.1kr.ua

Криворізька міська рада — це представницький орган місцевого самоврядування, а саме виборний орган, складений із депутатів, які представляють інтереси мешканців Кривого Рогу та приймають від їхнього імені рішення.

Криворізька міська рада, 1980 рік. Джерело: Криворізький історико-краєзнавчий музей

Початок діяльності міської ради в Кривому Розі

Діяльність міської ради почалась із моменту надання Кривому Рогу статусу міста в 1919 році. Як відомо зі статті на сайті Криворізького історико-краєзнавчого музею , на той час було утворено Криворізький повіт із 35-ма волостями, що увійшов до складу Катеринославської губернії. На той момент у місті діяв орган Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі — УРСР) — революційний комітет (далі — ревком) у складі трьох осіб, який функціонував за законами воєнного часу, тобто методом терору, і зосередив у своїх руках усю повноту влади. Перший пріоритет ревкому звучав як «відновлення радянської демократії».

Цікавий факт: у лютому 1920 року в межах «відновлення радянської демократії» вибори пройшли в більшості міст півдня України, але Кривий Ріг став винятком — у звʼязку з великим розмахом повстанського руху на території міста провести вибори не вдалося.

У книжці Олександра Мельника «Антибільшовицький рух опору на Криворіжжі (1919–1923)» події 1920 року описані так:

«Початок січня 1920 року: на Криворіжжі ситуацію контролювали махновські повстанські загони.

27 січня 1920 року: до штабу С. Петлюри надійшла телеграма про самоліквідацію 5-го полку отамана Р. Самокиша. Частина військових підрозділів перебувала на станції Миколокозельськ.

12 лютого 1920 року: отримано наказ Nº40 Катеринославської губернської військової комісії: вести нещадну війну з махновцями і доповісти про заходи щодо їхнього знищення.

Середина лютого 1920 року: органи НК виявили в повіті підпільну організацію, яка готувала антирадянське збройне повстання.

28 лютого 1920 року: введено посаду начальника тилу Криворізького району для боротьби з повстанством.

5 березня 1920 року: повстанський загін Мелашка зайняв Кривий Ріг. Один з підрозділів під командуванням колишнього штабс-капітана Шаповала захопив центр міста, звільнив заарештованих повстанців. Під час перестрілки вбито начальника слідчого відділу М. Янова. З казначейства вилучено 13 млн руб. та інші цінності. Ліквідація загону Шаповала тривала 2 тижні.

5 березня — 1 квітня 1920 року: у Кривому Розі заарештовано більше сотні повстанців-махновців, 70 з них були розстріляні».

Більшовицький терор проти повстанців продовжувався ще 7 місяців, а після провести вибори таки вдалося.

З 4 по 7 вересня 1920 року пройшли перші в історії Кривого Рогу вибори до міської ради. До її складу увійшли 150 депутатів, із них тільки 50 були більшовиками. Перше скликання ради проіснувало недовго. Більшість виборців проголосували за соціал-демократів, вони ж із правими есерами заявили про свою незгоду з позицією комуністів.

Жовтень 1920 року. Делегати першого повітового зʼїзду рад разом із депутатами міської ради. Джерело: науково-популярне видання «Сто років Криворізької міськради»

Сесії міської ради проводились у будівлі театру «Колізей» з 1920 року, а в 1930-х роках будівля була зруйнована. Зараз на цьому місці розташований Криворізький академічний театр драми та музичної комедії імені Тараса Григоровича Шевченка.

Будівля театру «Колізей». Джерело: науково-популярне видання «Сто років Криворізької міськради»

Вибори до міської ради в 1921 році проводились двічі на рік, а з 1922 року — один раз на рік. Голови міських рад обирались депутатами з-поміж самих депутатів. Рада була дорадчим органом, і тільки голова входив у виконком із правом вирішального голосу.

У серпні 1921 року робота міської ради була перевірена спеціальною комісією повітового партійного комітету, тоді виявилось, що депутати не відвідували засідань, а в міськраду проникли небезпечні та ворожі радянській владі елементи. Як відомо, на території Криворіжжя на той час був популярним і діяв антибільшовицький рух. Міська рада була розпущена 9 вересня 1921 року.

У літературно-художньому альманасі «Саксагань», виданому у 2020 році до 100-річчя Криворізької міської ради, пишуть:

«На той час у місті та в сільській місцевості набирав сили голод. Це призвело до апатії та ухиляння більшої частини виборців від голосування. Посилення розрухи, психологічна втома від війни, фактичне продовження політики воєнного комунізму, збільшення кількості “позбавленців” прав голосу, непропорційні квоти (один депутат від 100 робітників, і один — від 1000 селян) призвели до бойкоту виборів. Депутати, які в більшості були вихідцями з робітників і селян, бачили поширення голоду, розрухи, безробіття, різні зловживання з боку влади, також не бажали активувати свою діяльність».

Відповідно до чинної на той час конституції УСРР 1919 року значна частина населення була позбавлена виборчих прав, право голосу мали заможні селяни, священнослужителі, колишні військовослужбовці тощо.

Виконавчий комітет — важлива частина місцевого самоврядування, він є найвищим виконавчим органом міської ради, координує діяльність інших виконавчих органів міської ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності міської громади.

Отже, якщо рада прийняла якесь рішення, то без виконавчого комітету це рішення так і залишиться просто рішенням без виконання. Юридично власний виконком утворився і діяв тільки з 1939 року, до того моменту рада фактично залишалась дорадчим органом.

Ось так починалась діяльність міської ради. Упродовж десятиліть міськрада функціонувала, змінюючись, перериваючи діяльність на війну і поновлюючи роботу, голосуючи в унісон із правлячим режимом аж до 1991 року.

Сучасна будівля міської ради

Уперше ідея про зведення спеціалізованої будівлі для міської ради виникла в 1934 році, тоді в газеті «Червоний гірник» (далі — ЧГ) був опублікований план, на якому міськрада мала би бути на перехресті проспекту Поштового та вулиці Свято-Миколаївської.

 

Проєкт Будинку Рад 1934 року. Джерело: Криворізький історико-краєзнавчий музей.

Фото з фейсбук-спільноти «Криворізька Старовина» — фото з газети «Червоний гірник», 1929 рік.

У книжці «Соцмісто Кривого Рогу (1931–2021)» Ігор Рукавіцин про розташування будівлі міської ради на місці храму пише так:

«До кінця не відомо, ціллю було будівництво нової будівлі для міськради чи просто привід знести храм Святого Миколая, який на той час був розташований на місці проектування будівлі міськвиконкому. В результаті храм знесли, а будівлю так і не побудували».

1958 року в газеті ЧГ була опублікована стаття «Майбутній центр нашого міста», у якій ішлося про будівництво Будинку Рад тепер уже в новому адміністративному центрі — Соцмісті. У 1970 році в газеті ЧГ про нову будівлю писали так:

«Однією з найкрасивіших споруд, безперечно, тут буде Будинок Рад. Фасади цієї споруди суворі і величні, немає жодної зайвої деталі в ритмі цегляних пілонів, що здіймаються на висоту пʼяти поверхів. Лише широкі віконні пройми і привіконний простір стіни, оздоблений темно-сірим стемалітом. В вестибюлі головного входу мозаїчні підлоги віддзеркалюють велич і простоту стін. Поруч із східцями — ліфтовий хол. Коридори поверхів вкриті паркетом, на стелі — люмінесцентне освітлення. Світлі, просторі, зручні для роботи кабінети».

Ця частина проєкту була реалізована в 1975 році, тоді ж, «до 200-річчя» заснування міста, міська рада переїхала в нову будівлю.

Криворізька міська рада, 1975 рік. Джерело: Криворізький історико-краєзнавчий музей

У 1985 році з правого боку був добудований за проєктом Д. А. Лівшица так званий Колізей — споруда циліндричної форми з оригінальним купольним дахом, офіційно — Будинок політичної просвіти. Нині стиль усієї споруди міськради визначають як необруталізм.

 

Будинок Дому політичної просвіти, «Колізей», архітектор Д. А. Лівшиц, 1995 рік. Джерело: Криворізький історико-краєзнавчий музей

Вибори в часи незалежності України

Незалежність для України означала не тільки більше свободи в прийнятті рішень, а і купу викликів, повʼязаних із формуванням своїх законів і правил.

На 8 жовтня 1991 року на території України діяв усе той же закон УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування».

XXII скликання

Перші місцеві вибори в Кривому Розі в складі незалежної України відбулись 26 червня 1994 року. На той момент вони проводились уже за Законом України (далі — ЗУ) «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування». Відповідно до цього закону голова міської Ради народних депутатів обирається населенням, а не депутатами зі складу депутатів, як це було раніше.

За інформацією з газети ЧГ за червень 1994 року по місцевих виборах у Кривому Розі статистика така:

• Загальна кількість виборців — 579 889 осіб.
• Одержали бюлетені — 380 323 виборці.
• Взяли участь у голосуванні — 379 546 виборців.
• Недійсні — 9 104 бюлетені.

Повідомлення міської виборчої комісії про результати виборів голови Криворізької міської ради. Газета «Червоний гірник», червень 1994 року. Джерело: Центральна бібліотека «Міська бібліотека для дорослих»

За правилами заповнення бюлетеня, виборці мали викреслювати тих, проти кого голосують, і залишати того, за кого віддають голос. Також була можливість голосування достроково. На виборах міського голови 1994 року переміг Юрій Вікторович Любоненко (безпартійний), який очолював раду з 1992 року. Його підтримали 66,9% виборців: 253 922 голоси за, 116 453 голоси проти.

У виборах міського голови також брали участь:

• Сінчук Олег Миколайович (безпартійний) — 12,9%:

– за — 49 043 голоси;

– проти — 321 332 голоси;

• Тенетко Геннадій Миколайович (Комуністична партія України) — 9,5%:
• – за — 36 200 голосів;

– проти — 334 175 голосів.

 

Депутати XXII скликання розпочали свою роботу 1 червня 1994 року. Перша сесія новообраної міської ради в газеті ЧГ за 2.07.1994 описана так:

«У великому сесійному залі зібралися вже знайомі (20 чоловік були обранцями попереднього скликання) і ще не знайомі місту депутати. Трохи незвично було бачити на третину заповнений зал, але така реальність — інтереси криворіжців у міськраді нині будуть представляти не 250, як раніше, а 75 депутатів. Навантаження на міських парламентарів тепер значно більше, але те, що галасу при обговоренні наболілих питань стане менше — точно. Що, до речі, й проявилося на вчорашній сесії. Щоправда, тон виступів був різним — від категоричного до толерантного, — але, віриться, в основі усіх їх цього разу і надалі будуть інтереси діла… А почав сесію голова міськради Юрій Любоненко з привітання новообраних депутатів, побажав їм упевнено нести нелегку ношу обранця людей. Далі з короткою доповіддю виступив голова територіальної виборчої комісії Володимир Волошин. Проінформував, що нині обрано 74 депутати міськ-ради. По 61-му виборчому Округу, де були виявлені грубі порушення Закону, комісія визнала вибори недійсними. Наприклад, члени дільничної комісії ходили по виборчій дільниці і всім виборцям пропонували голосувати, мало не в кишенях носили бюлетені, дострокове голосування проводили без виборчих урн».

Перше засідання XXII скликання депутатів Криворізької міської ради. Газета «Червоний гірник», липень 1994 року. Джерело: Центральна бібліотека «Міська бібліотека для дорослих»

На виборах до місцевої ради 1994 року здебільшого були представлені кандидати від такий партій:

• Соціалістичної партії;
• Ліберальної партії України;
• Партії зелених України;
• Комуністичної партії України.

Але все ж таки більшість депутатів були безпартійними і висувались від обʼєднань, бізнесів, банків тощо.

Прийняття Конституції в 1996 році надало конституційного значення місцевому самоврядуванню. Уже 21 травня 1997 року був виданий ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого строк повноваження рад становив чотири роки. 14 січня 1998 року був прийнятий ЗУ «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», який, зокрема, передбачав змішану мажоритарно-пропорційну виборчу систему для міських рад, мажоритарну виборчу систему відносної більшості для обрання міського голови, а також правила, за якими обиратимуться голови і депутати на виборах 29 березня 1998 року.

XXIII скликання

Статистика по виборах на XXIII скликання міськради була така:

• Кількість виборців — 574 358 осіб.
• Одержали бюлетені — 379 433 виборці.
• Недійсні — 12 371 бюлетень.

1. Любоненко Ю. В — 145 290 голосів;
2. Степанюк Д. П — 108 048 голосів;
3. Шентяков С. П — 39 057 голосів;
4. Іванченко С. В — 29 646 голосів.

В 1998 році до ради увійшли 75 депутатів, із них з минулого складу — 21 депутат, 43 депутати позапартійні, 26 комуністів, 2 соціалісти, 4 члени «Громади». Також відомо, що тоді до ради обрали всього 10 жінок.

Обрані депутати до Криворізької міської ради. Газета «Червоний гірник», 1998 рік. Джерело: Центральна бібліотека «Міська бібліотека для дорослих»

XXIV (IV) скликання

Наступні вибори пройшли вже 04.2002, це було XXIV скликання. У газеті ЧГ від 4 квітня 2002 року опубліковані результати виборів:

• Кількість виборців — 563 133 особи.
• Отримали бюлетені — 357 971 виборець.
• Взяли участь — 355 438 виборців.
• Недійсні — 10 993 бюлетені.

На виборах міського голови результати такі:

1. Любоненко Юрій Вікторович — 268 131 голос;
2. Сафарбаєв Мадрим — 15 232 голоси;
3. Фурманович Алла Іванівна — 23 679 голосів;
4. Не підтримали жодного кандидата 37 403 виборці.

Криворіжці обирають. Газета «Червоний гірник», квітень 2002 року. Джерело: Центральна бібліотека «Міська бібліотека для дорослих»

Депутатів знову 75, із них 19 комуністів, були також представники Партії зелених України, Народної демократичної партії, Агропромислової партії України, партії «Єдність», партії «Нова Сила». Культура різноманітності партій стала розвиватись, хоча все ще більшість депутатів були позапартійними. Зокрема, у передвиборчій програмі Партії зелених України, опублікованій у ЧГ, йшлося:

Газета «Червоний гірник», квітень 2002 року. Джерело: Центральна бібліотека «Міська бібліотека для дорослих»

У літературно-художньому альманасі «Саксагань», виданому 2020 року до 100-річчя Криворізької міської ради, про перерахунок сесій пишуть:

«До квітня 2004 р. нумерація скликань міськради продовжувалась від 1939 р. (з 1 по 24). Від вересня 2004 р. порядок сесій був змінений, перерахований від 1991 року. Так, вереснева сесія 2004 р. вже була IV скликання».

V скликання

Отже, наступні вибори відбулись уже 2006 року, це було V скликання. Результати обрання 26 березня 2006 року були опубліковані в газеті ЧГ:

Газета «Червоний гірник», квітень 2006 року. Джерело: Центральна бібліотека «Міська бібліотека для дорослих»

Висловила свою думку в газеті ЧГ голова міської організації Конгресу українських націоналістів Валентина Кривда із закликом «КРИВБАСУ — УКРАЇНСЬКУ ВЛАДУ!»

Інтервʼю з головою Криворізької міської організації Конгресу українських націоналістів Валентиною Кривдою. Газета «Червоний гірник», квітень 2006 року. Джерело: Центральна бібліотека «Міська бібліотека для дорослих»

VI скликання

За підсумками голосування на виборах до місцевих рад у 2010 році, відповідно до публікації в ЧГ, результати такі:

• Кількість виборців — 537 238 осіб.
• Отримали бюлетені — 199 760 виборців.
• Взяли участь — 199 740 виборців.
• Недійсні — 6 163 бюлетені.

Результати виборів міського голови такі:

1. Абрамян Гарегін Миколайович — 3 868 голосів;
2. Балабат Любов Миколаївна — 5 812 голосів;
3. Вілкул Юрій Григорович — 121 755 голосів;
4. Дектярьов Микола Валерійович — 7 957 голосів;
5. Клементьєва Олена Володимирівна — 9 552 голоси;
6. Козякова Світлана Юріївна — 7 730 голосів;
7. Не підтримали жодного кандидата 36 903 виборці.

Фото продажу хлібобулочних виробів біля виборчої дільниці. Газета «Червоний гірник», квітень 2010 року. Джерело: Центральна бібліотека «Міська бібліотека для дорослих»

До міської ради було обрано 90 депутатів.

За багатомандатним виборчим округом:

• Криворізька міська організація «Партії регіонів» — 23 мандати;
• Криворізька міська організація політичної партії «Фронт змін» — 5 мандатів;
• Криворізька міська організація політичної партії «Сильна Україна» — 4 мандати;
• Криворізька міська організація всеукраїнського обʼєднання «Батьківщина» — 7 мандатів;
• Криворізька міська організація Комуністичної партії України — 6 мандатів.

За одномандатними мажоритарними виборчими округами:

• Криворізька міська організація «Партії регіонів» — 41 мандат;
• Криворізька міська організація Комуністичної партії України — 3 мандати;
• Криворізька міська організація «Народної партії» — 1 мандат.

VII скликання

У 2015 році на посаду міського голови був аж 21 кандидат. Аби обрати міського голову, за 1 кандидата мали би проголосувати не менше ніж 97 877 виборців, загальна кількість кандидатів стала рекордною. За підсумками голосування в першому турі, відповідно до публікації в ЧГ, результати такі:

• Вілкул Юрій Григорович — 88 345 голосів;
• Милобог Юрій Валерійович — 20 936 голосів;
• Колесник Микола Юрійович — 17 388 голосів;
• Бабенко Ольга Володимирівна — 16 106 голосів;
• Світловський Олександр Арсентійович — 12 416 голосів;
• Сова Світлана Миколаївна — 8 455 голосів;
• Караманіц Костянтин Федорович — 8 030 голосів;
• Смалій Олександр Борисович — 5 126 голосів;
• Бойченко Олег Петрович — 4 469 голосів;
• Гречух Андрій Олексійович — 4 233 голоси;
• Крижов Олександр Володимирович — 2 902 голоси;
• Потапенко Олександр Володимирович — 1 306 голосів;
• Кривенко Олексій Юрійович — 860 голосів;
• Кучерук Віталій Петрович — 835 голосів;
• Чернявський Володимир Анатолійович — 791 голос;
• Жукова Яна Андріївна — 754 голоси;
• Бабенко Тамара Іллівна — 731 голос;
• Шиманський Володимир Іванович — 669 голосів;
• Сидоренко Тетяна Борисівна — 501 голос;
• Лещин Андрій Миколайович — 496 голосів;
• Олейніков Павло Миколайович — 404 голоси.

Криворізька міська виборча комісія повідомила, що у виборах криворізького міського голови взяли участь 203 370 виборців, 7 617 бюлетенів визнано недійсними. Кількість голосів виборців, поданих за кандидатів, — 195 753.

У другому турі виборів було два кандидати:

• Вілкул Юрій Григорович — 89 209 голосів;
• Милобог Юрій Валерійович — 88 457 голосів.

Після оголошення результатів громадськість вийшла на мітинги, проголошуючи «Вілкул, геть!»

Читайте також: «Вілкул, йди!» мешканка Кривого Рогу вийшла на одиночний пікет. 

Цікаво, що передвиборча програма Юрія Вілкула включала обіцянки щодо інфраструктурних змін у місті, зокрема проєкт нового міського історико-краєзнавчого музею тощо. Як бачимо, цього не сталося.

Частина передвиборчої програми Юрія Вілкула. Газета «Червоний гірник», 2015 рік. Джерело: Центральна бібліотека «Міська бібліотека для дорослих»

Читайте також: Криворіжці вигнали з виконкому Вілкула — Семенченко.

У виборах депутатів міськради, відповідно до публікації в ЧГ, узяли участь 200 983 виборці, визнані недійсними 8 146 бюлетенів.

До міської ради було обрано 64 депутати — представники таких партій:

• Політична партія «Опозиційний блок» — 29 мандатів;
• «Партія “Самопоміч”» — 7 мандатів;
• «Українське обʼєднання патріотів — УКРОП» — 7 мандатів;
• Блок Петра Порошенка «Солідарність» — 6 мандатів;
• Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» — 6 мандатів;
• Радикальна партія Олега Ляшка — 5 мандатів;
• Політична партія «Сила Людей» — 4 мандати.

VIII скликання

За даними ТВК у 2020 році участь у голосуванні взяли 179 383 виборці. Вибори міського голови знову пройшли у два тури, на цей раз кандидатами були:

• Бабенко Ольга — 4 910 голосів;
• Бондар Олег — 1 638 голосів;
• Вілкул Юрій — 80 655 голосів;
• Коломоєць Артем — 1 971 голос;
• Милобог Юрій — 11 019 голосів;
• Павлов Костянтин — 15 941 голос;
• Сухоцький Павло — 6 579 голосів;
• Шевчик Дмитро — 45 213 голосів;
• Яровий Юрій — 6 361 голос.

17 листопада чинний на той момент мер Кривого Рогу Юрій Вілкул знявся з другого туру виборів. Своє рішення він пояснив різким погіршенням стану свого здоров’я.

Результати другого туру:

• Костянтин Павлов — 97 591 голос;
• Дмитро Шевчик — 69 369 голосів;
• Зіпсованих — 4 339 бюлетенів.

Таким чином, у другому турі місцевих виборів у Кривому Розі переміг Костянтин Павлов, який обіймав посаду міського голови до 15 серпня 2021 року, коли за невідомих обставин помер. Після цього містом продовжив керувати Юрій Вілкул, який став виконувачем обовʼязків міського голови.

Вибори депутатів до міської ради у 2020 році мали такі результати:

• «Слуга Народу» — 16 мандатів;
• «Опозиційна платформа — За життя» — 9 мандатів;
• «Блок Вілкула “Українська перспектива”» — 19 мандатів;
• «Сила Людей» — 5 мандатів;
• «Європейська Солідарність» — 5 мандатів.

Міська рада під час повномасштабного вторгнення

24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну. Війна внесла свої корективи, зокрема українці за законодавством, чинним на 31 березня 2024 року, не мають виборів, тож не можуть і голосувати. Чи будуть місцеві вибори у жовтні 2025 року, поки що невідомо.

Наразі засідання Криворізької міської ради проводяться в закритому режимі. Запис не ведеться, і громадяни не можуть потрапити на засідання, усе, що вони можуть побачити наразі, — це готові рішення, які публікуються на офіційному сайті Криворізької міської ради.

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю «Першого Криворізького» і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Оновлено 29.05.2024

Матеріал написано у межах проєкту, який покликаний підтримати ініціативу молодих авторів та авторок вивчати історію Кривого Рогу та його околиць. Редакція закликає читачів та читачок приєднуватись до обговорення викладених у матеріалах відомостей та доповнювати їх, щоб разом відновлювати історичні факти, які були недостатньо оприявнені до сьогодні.