Агрономічна допомога

Більш-менш регулярну допомогу розпочато з часу введення земств (1865). Так, у 1888 у Кривому Розі відкрито сільськогосподарське училище на гроші, пожертвувані П.Г. Ямчицьким. Велику роботу проведено по налагодженню боротьби зі шкідниками — сараною і прусом, яких вдалося знищити. 1870 земство розпочало постійне знешкодження з ховрашком, коли було прийнято рішення про його обовʼязкову ліквідацію всіма землевласниками. З цією метою безплатно роздавали сірчаний вуглець і інші отрути. Організовано охорону птахів, які поїдали хлібного жука кузьку. Різними мірами його вдалося практично повністю знищити на початку XX ст. Важливим заходом стала організація показових полів для селекції різноманітних культур і розробки передової агротехніки. Для проведення земських заходів і вивчення місцевого господарства з 1890 введено посади агрономічного наглядача. У 1909 у Кривому Розі відкрито відділення повітового складу сільськогосподарських знарядь, який за порівняно невисоку плату і в кредит відпускав селянам реманент і механізми. З 1911 Кривий Ріг став центром великої земської дільниці, де постійно проживав агроном. Орендарям, які вводили 6 пільний сівообіг, земство частково сплачувало оренду, по заниженій ціні реалізовувало покращений посівний матеріал. В 1911 році відкрито прокатну станцію з модифікованими сільськогосподарським знаряддями та обладнано зерноочисний пункт. Крім того, прочитано кілька лекцій, проведено 3-тижневі курси. З 1906 розповсюджувалася відповідна література, 1908 організовано позико-ощадне товариство для видачі дрібного кредиту селянам. У 1909 році створено перші споживчі товариства, які постачали селянам товари за доступними цінами. У радянський час питаннями агрономічної допомоги займалися земельні органи (відділи), створені при повітовому і волосних виконкомах ще у 1919. Але налагодити роботу вдалося лише у 1924, коли були затверджені відповідні нормативні документи. Агрономічна допомога фінансувалася з місцевого і центрального бюджету. Повітовий (згодом окружний) агроном керував і узгоджував роботу у цьому напрямку. 

Джерело: Історична енциклопедія Криворіжжя : Т. 2 / О.О. Мельник; С. В. Балабанов. Кривий Ріг. В-ВО «СТПРЕС», 2009.