Топ цікавих фактів про гімн Кривого Рогу | 25 років з дня написання

Топ цікавих фактів про гімн Кривого Рогу | 25 років з дня написання

Гімн Кривого Рогу, відомий як «Кривий Ріг — моє місто», є символом гордості та єдності мешканців цього індустріального міста. Його створення пов'язане зі святкуванням 225-річчя міста у 2000 році.​

У 2025 виповнюється 25 років гімну Кривого Рогу! Топ 3 цікавих факти про нього:

Слова буквально за пів години написав Віктор Удовенко — на той час директор театру ляльок.

Музику так само швидко, в темпі вальсу, створила Ірина Шевченко — викладачка факультету мистецтв Криворізького педуніверситету. Композиція тоді отримала назву «Криворізький вальс». 

У 2000 році «Криворізький вальс» вперше пролунав на стадіоні «Металург» під час святкування Дня міста. А у 2002 році композиція офіційно стала гімном Кривого Рогу.

Цікаво, що лише через 20 років, 31 серпня 2021 року, міська рада уклала договір про передачу майнових прав на твір з автором тексту Віктором Удовенком. 

Початок історії
У 2000 році відділ культури міськвиконкому Кривого Рогу оголосив конкурс на найкращий текст фінальної пісні для святкування Дня міста. Однак жоден із поданих текстів не задовольнив журі. Тоді було вирішено звернутися до Віктора Удовенка, головного режисера-постановника святкового заходу, з проханням написати текст пісні. Удовенко створив текст за 40 хвилин, чітко уявляючи, як має звучати фінальна пісня свята.​

Створення музики
Після написання тексту виникла потреба у створенні музики. Багато композиторів намагалися написати мелодію, але безуспішно. Зрештою, до роботи запросили Ірину Шевченко, викладачку факультету мистецтв Криворізького державного педагогічного університету. Хоча спочатку вона відмовлялася через зайнятість, після переконань погодилася і вже наступного дня представила мелодію в ритмі вальсу. Вона також запропонувала змінити слово «безмежне» на «високе» в рядку «Хай летить вона у небо високе твоє».​

Перше виконання та офіційне визнання
Пісня вперше прозвучала під час святкування 225-річчя Кривого Рогу на стадіоні «Металург». Її виконували симфонічний оркестр Криворізького театру, хор Криворізького педагогічного університету та солісти Тетяна Піскарьова і Олександр Скоцеляс. У 2002 році пісня була офіційно затверджена міськвиконкомом як гімн міста. Автори були нагороджені орденом «За заслуги перед містом».​

Спадщина авторів
Ірина Шевченко, композиторка гімну, померла у 2009 році у віці 49 років. Її внесок у культурне життя міста залишається незабутнім. Віктор Удовенко у 2021 році передав авторські права на текст пісні Криворізькому міському виконкому, що закріпило її статус як офіційного гімну міста.​

Гімн «Кривий Ріг — моє місто» став не лише музичним символом, але й джерелом гордості для мешканців міста. 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Готель "Європейські номери"

Навантаження руди

Єврей, мешканець Кривого Рогу

Перші бетонозмішувалки типу "Кайзер"

Поштово-телеграфна контора

Відео на тему

Історія Кривого Рогу в особах

Покинута Україна: Степове (Кривий Ріг)

У Кривому Розі збудували перший підвісний залізобетонний міст

У Кривому Розі літаки зʼявились раніше за трамваї

Кривий Ріг | Історія ПівдГЗК

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Рудне родовище і шахта імені Кірова: довідка з історії Криворіжжя

Родовище бідних залізних руд імені Кірова розташоване в південній частині Криворізько-Кременчуцької рудної підзони, у межах міста Кривий Ріг.

У трудовому рабстві, або Як криворіжці в роки Другої світової війни працювали в Німеччині

За 922 дні нацистської окупації Кривого Рогу до Німеччини на роботи вивезли 5 799 криворіжців. Обіцяне райське життя в Німеччині виявилось справжнім пеклом для тисяч людей.

Тут творять історію: найбільші палаци культури Кривого Рогу

Палаци культури – це не просто стіни із залізобетону, дерева чи каменю. Це також місця, де народжуються особисті історії та спогади: ми проходимо повз цих місць, навіть не замислюючись, скільки тут народжувалося історій дружби, успіху чи невдач.