У 18 років Михайло пройшов строкову службу в армії. Вищу освіту Михайло здобував в Інституті пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля
Після армії Михайло визначився зі справою життя — захотів бути пожежником, а згодом і рятувальником. У 2011 році чоловік переїхав у Київ, де завжди мріяв жити, й почав працювати у Державній службі України з надзвичайних ситуацій.
У 2013 році Михайло познайомився з майбутньою дружиною Марією. Тоді він підпрацьовував у Києві кур'єром, й вони спілкувались по роботі.
28 лютого 2015 року Михайло і Марія одружилися. У шлюбі вони прожили 7 років, у них народилась донька Поліна. Декілька років сім'я жила у Києві, у Кривий Ріг повернулись у 2017. Згодом родина повернулася у столицю. З 2019 року Михайло жив там, а дружина і донька тимчасово лишилися на Криворіжжі.
До 2018 року Михайло працював у Мобільному рятувальному центрі Державної служби з надзвичайних ситуацій України. Він був рятувальником міжнародного рівня.
Михайло захоплювався машинами, любив подорожувати. У Києві грав в пейнтбол. Сім'єю любили їздити на море, особливо в Одесу. Там було у Михайла й Марії і було перше побачення, а потім там відпочивали з дитиною.
Що я скажу своїй дитині: що чекав під кордоном, що усе закінчиться? Як я дивитимусь їй в очі?
Війна застала Михайла у Києві, Марію і Поліну — у Кривому Розі. Дружина згадує, як 24 лютого зателефонував і сказав: я йду воювати.Що я скажу Поліні, коли вона виросте? Що чекав під кордоном, поки все закінчиться? Як я дивитимусь їй в очі?
27 лютого рядовий Коверняга вже був під Житомиром, служив у десантній 95 десантно-штурмовій бригаді.Після Житомиру був під Донецьком, а згодом — під Ізюмом на Харківщині. .
Ніколи телефоном нічого не казав. Все добре, все в порядку. Дитині щось розповідав. Мамі ж своїй казав, що фактично у пеклі. 8 квітня він телефонував останній раз, але я не встигла взяти слухавку.
Вночі з 8 на 9 квітня Михайло Коверняга загинув разом із побратимом у селі Довгеньке на Харківщині. Чоловіку було 36 років.
Комунікабельний, відкритий чоловік, — говорить про нього Марія. — Не любив, коли брешуть, й сам ніколи не брехав. Донька пішла у нього. Він нічого не боявся. Багато знайомих було, бо був відкритою людиною, і мав трьох найближчих друзів. Михайло мріяв, щоб ми жили у центрі Києва, хотів купити "круту" машину, і щоб у Поліни було усе найкраще. Ми збирались влітку цього року відпочити в Одесі, а восени віддати малу у школу. Вони з Поліною були найліпшими друзями. Я змогла сказати їй лише через місяць. Вона тримається. Але іноді може просто заплакати. Ми сумуємо за ним.
Родина Михайла Коверняги отримала його орден "За заслуги перед містом" III ступеню.
Пов’язані матеріали
Комментування доступне тільки для авторизованих користувачів
Увійти до облікового запису
на порталі
Пам’ятайте, що ввічливість — одна з ознак розумної людини.
Поважайте
інших
користувачів та дотримуйтесь Правил
порталу.
Також користуючись сайтом Ви погоджуєтесь із Політикою Конфіденціальності.
Необхідно заповнити
Усе гаразд, everybody! Просто попереджаємо, що 1kr.ua використовує файли cookies.
Це для аналізу та налаштування реклами. Дякуємо, що з нами!