Гірничопромислове товариство «Жовта Ріка» ,1895 рік

Гірничопромислове товариство «Жовта Ріка» — одне з найбільших залізорудних підприємств Кривбасу кінця ХІХ — першої половини ХХ століття, засноване за участі бельгійського капіталу на базі Весело-Іванівського рудника.

Гірничопромислове товариство «Жовта Ріка», Кривий Ріг — промислове підприємство в Дніпропетровській області України. У 1895 р. підприємець Львов та інженер Боруцький орендували землі біля с. Весело-Іванівка, де наприкінці ХІХ ст. у басейні Жовтої було виявлено багаті поклади залізних руд. Рудник запрацював у 1898 р., поруч виникло селище Жовта Ріка.

У 1900 р. власником Весело-Іванівського рудника стало товариство «Жовта Ріка», створене у 1899 р. Статут акціонерного бельгійського товариства «Анонімне гірничопромислове товариство “Жовта Ріка”» (м. Кривий Ріг) затверджено 11 квітня 1900 р., а в липні 1901 р. засновано «Жовторіченське товариство залізних руд» для розробки відповідного родовища. Близько 90% руди належало бельгійцям і німцям, які інвестували в залізорудну промисловість регіону.

На Весело-Іванівському руднику щороку видобували до 3,5 млн пудів залізної руди. Після будівництва Катерининської залізниці від селища до станції Жовті Води проклали колію довжиною 10 верст. У 1918–1920 рр. рудник не працював, але у 1924 р. видобуток відновили, об’єднавши кар’єри «Жовта Ріка», Краснокутський і Коломойцівський у єдине рудоуправління.

У період індустріалізації тут збудували механічну майстерню, паровозне депо, градирню, високовольтну лінію, дві електропідстанції та компресорну установку. У 1934 р. введено в експлуатацію шахту «Капітальна» — одну з найбільших у Кривбасі на той час. До 1940 р. видобуток зріс до 726 тис. тонн.

У роки Другої світової війни регіон був окупований німцями (1941–1943). У 1950 р. в покладах магнетитових руд виявили промислові запаси урану, а вже у 1951 р. створено Східний гірничо-збагачувальний комбінат. У 1957 р. селище Жовта Ріка отримало статус міста Жовті Води.

Джерело фото та підпис до нього: Станислав Пикуль для фейсбук-спільноти «Криворізька старовина»

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соц. мережах

Пов’язані матеріали

Статті на тему

Погріб Сергія Колачевського: залишки садиби, склеп і два льохи мецената й рудопромисловця

Яків Весник: учасник Першої світової війни, перший директор Криворізького металургійного заводу

Історія шахти «Покровська» Кривого Рогу

Маєток родини поляків Войневичів, залізниця XIX століття і зв'язок Кривого Рогу з Європою: історія Шмаківського рудника

Чому парижанки кінця XIX століття пахли криворізькою рудою?

Коментарі до світлини

Немає комментарів

Додати коментар