Що відомо про село Шестірня на Криворіжжі: довідка

Село Шестірня розташоване на лівому березі Інгульця за 16 кілометрів на південь від сучасного Широкого. За даними дослідників, поселення виникло наприкінці XVIII століття як козацький зимівник. У документах воно згадується серед поселень Інгульської паланки Запорозької Січі [1].

Існує народна легенда, що засновником села був запорозький козак на прізвисько Шестірня. За переказами, він мав шість пальців на руці, через що й отримав таке прізвисько. Місцеві жителі розповідали дослідникам, що в одному з родів села ця особливість нібито передавалася спадково протягом кількох поколінь [2].

Після ліквідації Запорозької Січі у 1775 році значна частина козаків залишилася жити на колишніх запорозьких землях. Шестірня поступово перетворилася із зимівника на велике поселення. Уже в 1787 році тут налічувалося 58 дворів і понад 230 жителів, а наприкінці XVIII століття населення швидко зростало [3].

Важливою подією в історії села стало будівництво у 1785 році кам'яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці [4]. Для степового краю того часу це була значна споруда. За свідченнями місцевих мешканців, храм було зруйновано в радянський період. Наприкінці ХХ століття дослідники намагалися встановити його точне місце розташування. Під час пошуків були виявлені залишки фундаментів та зібрані спогади старожилів про старе кладовище біля храму [4].

Найбільшу історичну цінність Шестірні становлять козацькі кладовища. На території села та його околиць виявлено кілька некрополів XVIII–XIX століть. Найвідоміше серед них — так зване «Королівське» кладовище. У 1998 році дослідники склали його детальний план та зафіксували понад 100 кам'яних хрестів різних форм і типів [4].

За словами істориків, Королівське кладовище є одним із найбільших козацьких кладовищ на території Дніпропетровщини і, можливо, одним із найбільших на землях колишніх Запорозьких Вольностей [4]. Тут збереглися трилісні, розширені, складні, багатоярусні та інші типи надмогильних хрестів. Подібне різноманіття форм є рідкісним для українського степу.

Особливий інтерес викликає надгробок Пантелеймона Уласова Гаркуші. Напис на хресті повідомляє, що він помер 6 березня 1842 року у віці 88 років. Також на кладовищі зберігся хрест Антона Бурлоноса Шестірнянського, датований 1844 роком. Дослідники звернули увагу на його незвичайну форму з рогоподібними завершеннями [4].

Історики припускають, що частину населення Шестірні могли становити старообрядці, які переселялися на околиці Запорозьких Вольностей у XVIII столітті. На це вказують окремі особливості деяких надмогильних хрестів, знайдених на місцевих кладовищах [4].

Про давню історію цієї території свідчать і археологічні знахідки. Поблизу Шестірні досліджено групу курганів, у яких виявлено поховання доби енеоліту, бронзового віку, кіммерійського, скіфського та сарматського часу [5]. Археологи знайшли керамічний посуд, бронзові прикраси, наконечники стріл та інші предмети, що охоплюють період у кілька тисяч років.

У книзі «Широківщина» згадується ще одна цікава сторінка історії села. У 1991 році археологічна експедиція Криворізького музею досліджувала печери біля балки Кобильної неподалік Шестірні. Деякі дослідники припускали, що підземні ходи могли бути пов'язані з козацьким періодом історії краю [2].

Протягом XIX століття Шестірня перетворилася на значне село. У 1819 році тут проживали понад тисячу людей, а наприкінці століття — вже понад чотири тисячі [3]. Село мало школу, церкву, поштове відділення, кредитне товариство, бібліотеку, амбулаторію та регулярно проводило ярмарки. Місцеві жителі займалися землеробством, вирощували жито, пшеницю, ячмінь та овес, утримували велику рогату худобу, овець і коней [3].

На початку ХХ століття Шестірня стала центром Шестірнянської волості Криворізького повіту. У 1921 році до складу волості входило 15 населених пунктів, а чисельність населення перевищувала шість тисяч осіб [6].

Сьогодні Шестірня досі залишається історичним осередком Криворіжжя. Саме тут збереглися унікальні свідчення козацького минулого — старі цвинтарі, кам'яні хрести, археологічні пам'ятки та легенди, які допомагають краще зрозуміти історію запорозького степу.

Джерела:

[1] Мельник О.О. Населені місця Криворіжжя (1750–1925). Кривий Ріг, 2015.

[2] Ганенко В.О., Бай Л.А. Широківщина. Нариси з історії краю. Кривий Ріг: І.В.І., 2001.

[3] Мельник О.О. Населені місця Криворіжжя (1750–1925). Стаття «Шестірня».

[4] Гітов В.В. Дослідження пам'яток козацького періоду на Криворіжжі. Київ, 1999.

[5] Мельник А.А. Хто ми? Кривий Ріг, 2003.

[6] Мельник О.О., Балабанов С.В. Історична енциклопедія Криворіжжя. Кривий Ріг: СТПРЕС, 2009.