Керунок сарматської ідентичності: вивчення знака на сарматській стелі, знайденій у 1887 році біля залізничної станції Вечірній Кут (м. Кривий Ріг)

Проблема кочового народу — сарматів залишається одним із ключових об’єктів вивчення стародавньої історії України. Оскільки в сарматському суспільстві писемність була відсутньою, графічні знаки-тамги відігравали роль родових маркерів, своєрідних «гербів» чи печаток правлячих кланів. Розшифровка й контекстуалізація тамг допоможуть відповісти на питання про соціальну організацію сарматів на території сучасної України: зокрема, встановлення зв’язків між відомими тамгами (наприклад, ольвійськими чи хорезмійськими) дасть змогу уточнити хронологічні рамки та напрями переселення сарматських груп.

Метою нашої статті є розшифровка символу на сарматській стелі, знайденій у 1887 році на станції Вечірній Кут у місті Кривий Ріг, що також може послужити ключем до розуміння політичних альянсів сарматських вождів та їхніх контактів із сусідніми культурами безпосередньо на Криворіжжі, історія якого повинна бути вписана у світовий контекст.

Знак у правому верхньому куті стели, який умовно можна описати як серцеподібну фігуру з двома стрілами, спрямованими вліво, належить до типового кола сарматських тамг родового характеру. Детальний аналіз цієї тамги проводили: В. Юргевич [5], Е. Соломонік [4], В. Драчук [2], В. Болмосова [1].

У випадку цієї конкретної тамги, на наш погляд, важливо звернути увагу на поєднання двох елементів: центральної замкненої фігури та двох відгалужень, що нагадують стріли.

Замкнена округла форма в системі тамг часто виступає як базовий стрижневий елемент, до якого додаються індивідуалізуючі деталі. Вона може символізувати єдність роду, цілісність або основу знака, але це радше структурне, ніж символічне значення.

Дві стрілоподібні лінії, спрямовані в один бік, створюють відчуття руху або спрямованості, однак у науковому сенсі їх не слід тлумачити буквально як зброю чи військовий атрибут. У степовій традиції стріла як предмет, що зазначала у своєму докладі В. Болмосова [1, с. 13–14], безумовно, мала велике значення, однак, на наш погляд, у контексті тамги стрілоподібність є скоріше графічним прийомом: це був спосіб зробити знак виразнішим, відрізнити його від інших, надати йому унікальної конфігурації.

Сарматські родові знаки формувалися в середовищі кочової знаті, де питання ідентифікації та спадковості мали принципове значення. Кожен рід або клан мав власний знак, який міг передаватися від покоління до покоління з певними варіаціями [3, с. 15]. Іноді до базової форми додавалися нові елементи, що позначали молодшу гілку роду або нову лінію спадкоємства. Тому поява двох спрямованих елементів біля центральної фігури може свідчити про варіант основного знака, адаптований певною родовою групою. Це не означає, що знак «розповідає» про конкретну подію чи особу; він лише вказує на приналежність до певної системи влади або родової структури.

Сарматська стела, на якій міститься цей знак, є колективним зібранням багатьох тамг, що саме по собі має велике значення. Коли на одному камені зосереджено кілька різних знаків, це зазвичай інтерпретується як місце зібрання або символічного підтвердження союзів між родами. Тамги могли наноситися під час ритуальних актів, угод або позначення території. Таким чином, конкретна тамга з «серцеподібною» формою та двома стрілами могла представляти один із родів, що брали участь у певному політичному чи соціальному акті. Її функція була декларативною: вона фіксувала присутність і право на власність [3, с. 15].

Варто також враховувати, що сарматські тамги мають паралелі в ширшому степовому світі. Подібні принципи побудови знаків простежуються у різних кочових культурах, де родовий символ був важливішим за словесний підпис. Простота форми забезпечувала легкість відтворення на різних носіях: камені, металі, кераміці. У цьому сенсі дана тамга демонструє типовий баланс між симетрією та індивідуальністю: центральна округлість створює візуальну стабільність, а два спрямовані елементи надають динаміки й унікальності.

Наукова обережність вимагає утриматися від будь-яких романтизованих або міфологізованих тлумачень. Ми не можемо сказати, що ця тамга означала «серце воїна», «два брати», «подвійний союз» чи щось подібне. Такі інтерпретації були б сучасними проєкціями на давній знак. Єдине, у чому можна бути впевненим, — це її функціональна роль як родового маркера. Вона виконувала роль графічного ідентифікатора, що позначав конкретну соціальну групу в межах сарматського суспільства. Сам факт її появи на стелі свідчить про статус цієї групи та її участь у подіях, пов’язаних із встановленням або підтвердженням контролю над певною територією.

Розшифровка сарматської тамги, знайденої у 1887 році на стелі біля залізничної станції Вечірній Кут у Кривому Розі, відкриває цікаві перспективи для вивчення соціальної, символічної та територіальної організації сарматських племен. Дослідження цієї тамги дає можливість глибше зануритися в особливості функціонування знакової системи у сарматів, що, своєю чергою, дозволяє зрозуміти рівень їхньої соціальної організації та значення родової ідентифікації в контексті кочового способу життя.

Аналіз форми знака — серцеподібної фігури з двома стрілами — дозволяє побачити зв’язок із принципами сарматських родових маркерів, що базуються на простоті, лаконізмі та впізнаваності. Важливо відзначити, що такі знаки не були призначені для передачі текстової інформації, а скоріше служили для маркування соціальних груп і територіальних володінь. Таким чином, ця тамга може вказувати на приналежність до конкретної родової чи аристократичної групи в межах сарматського суспільства.

Таким чином, даний знак на стелі також є частиною більш широкої традиції використання родових маркерів серед кочових народів, де символи, подібні до сарматських тамг, могли нести інформацію про політичні союзи, територіальні межі або ритуальні акти.

Важливим аспектом тут є функціональна роль цієї тамги як символу соціальної приналежності та стабільності роду. Зважаючи на відсутність письмового запису в кочових суспільствах, такі знаки виконували роль юридичного та символічного підтвердження соціального статусу та прав, що підтверджувалися на місцях політичних і соціальних актів.

Незважаючи на можливі міфологізовані тлумачення, наукове трактування цієї тамги повинно залишатися в межах фактів і контексту сарматського суспільства. Вона не є особистим символом чи метафорою певної події, а є важливим елементом, що демонструє родову приналежність і статус конкретної групи серед сарматських племен, які проживали на Криворіжжі.

Література:

1. Болмосова В., Усенко А., Семерня О., Снісаренко Д., Фурт Т. Спроба розшифрування однієї із 26 сарматських тамг на стелі, знайденій біля залізничної станції Вечірній Кут (м. Кривий Ріг). КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... Матеріали X історико-краєзнавчих читань. Кривий Ріг: КДПУ, 2024. 127 с.

2. Драчук В. С. Системы знаков Северного Причерноморья (тамгообразные знаки северопонтийской периферии античного мира первых веков нашей эры). Киев, 1975. 225 с.

3. Самашев З., Базылхан Н., Самашев С. Древнетюркские тамги. Алматы, 2010. 168 с.

4. Соломоник Э. И. Сарматские знаки Северного Причерноморья. Киев, 1959. 179 с.

5. Юргевич В. Н. Камень с загадочными знаками, хранящийся в музее Одеське товариство історії та старожитностей. Записки императорского Одесского общества истории и древностей. 1889. Том 15. С. 504–505.

Джерело: Кафедра історії Криворізького державного педагогічного університету. Наталя Рябошапка, студентка ІІ курсу ОП «Історія та громадянська освіта». КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... ХІІ Історико-краєзнавчі читання (Кривий Ріг, 23 квітня 2026 рік)