Калораж для шахтаря-підземника в 1930-х у Кривому Розі – з історії однієї фабрики-кухні

Калораж для шахтаря-підземника в 1930-х у Кривому Розі – з історії однієї фабрики-кухні

Уперта боротьба за калораж, тобто калорійність страв. У такій реальності жили криворізькі шахтарі в 1930-ті роки. Згідно з нормами, під час фізичної праці добові енерговитрати робітників складають 3300 – 3900 ккал, і вони мають покриватися збалансованим раціоном. Як було в 1930-х?

Продовження серії публікацій про фабрики-кухні у довоєнні часи.

28 липня 1932 року газета «Скрепер» повідомляла: «За 29 днів упертої боротьби колективу фабрики-кухні (…) піднесли кальорійність страв» (збережено правопис оригіналу). Виявляється, «в попередні місяці фабрика-кухня скотилася до ганебних колорій. Обід з 2 страв дойшов до 251,2 калоража».

Після включення в боротьбу за першість калорійности різко підвищилася: якщо в червні було 251,2 ккал, то в липні вже 470,7 і далі до 636,6 ккал.

«Робітник Жовтневої рудні, який потребляє 6 страв на день, в середньому одержує 1720 калорій, приобретається буфетних виробів пересічно на 325 колорій і хліб переключений в їдальню на 120 калорій, одержує громадське харчування – 2565 калорій».

Перечитую ще раз: у червні 1932 року робітник отримував 250 калорій, тобто, в 13 разів менше добової норми. І це тільки одержував, а скільки насправді споживав?

Далі написано, що підземні працівники одержують додатково 450-480 калорій як перекус, «крім того, робітник одержує 50 відс. хліба своєї норми 500 грам, зокрема переключеного в їдальню, цукор і т.інш. Таким чином пересічна калорійність доходе до 3500 калор. або до нормального харчування робітника, який робе фізичну працю».

У серпні 1931 року пленум вимагав «ліквідувати таке явище, коли на фабриці-кухні м’ясні страви, а по розподільниках їх немає».
 

 

Джерело фото

Якщо вам зараз більше 40 років, ви, певно, пам’ятаєте талони на хліб, які діяли на початку 1990-х. І можливо, ви чули, що подібні талони, тільки геть на всі харчові продукти діяли у 1930-х роках. Не тільки хліб, а і м’ясо, цукор та інше можна було отримати тільки по талонах. Про те, як працювала така система, ідеться в замітці від 5 вересня 1931 року, наведу її практично повністю. «На Фрунзенській рудні є розподільник фабрики-кухні №1, до якого прикріплено понад 400 чоловік. Харчування надто незадовільне. Талони відривають, а їсти зовсім мало дають основним кваліфікаціям, особливо підземним.

Коли прикріпляють, виривають талони на хліб. Робітник може взяти хліба тільки через день, на другий, але біда в тому, що робітникам, які працюють у першій зміні, хліба не вистачає через те, що коли він прийде з роботи, залишається голодний.

У категорії А. Г. виривають м'ясні талони, а м'ясну страву робітники не їдять тому, що поки робітники за категорією А. Г. прийдуть з роботи, то третя і четверта категорія м'ясні страви поїдає.

Бабка видається кисла начебто оцет, а цукор пів норми відривають з кожного робітника. Запитуємо: де ж фабрика-кухня діває цукор?»


Куди з фабрики-кухні, із крамниць і їдалень дівався хліб і цукор – відомо: дослідники зазначають, що «в 1930 році СРСР на світовому ринку продав зерна 4,8 млн тон за 30 рублів/т, а в 1932 році – 5,1 млн тон зерна по 18 рублів/т.У 1931 році йшлось про втрату 40% врожаю зерна через забур’янення полів. У 1932 році при зборі та вирощуванні було втрачено 3,2 млн тон зерна. Йдеться про тогочасну половину потреб України в хлібі, або ж дві третини зернового експорту СРСР. Який обсяг врожаю Україна реально зібрала у 1932 році, досі не вдалось з’ясувати. Цікаво, що у тому ж році Україна мала «заготовити» для Союзу 1,7 млн тон зерна, з яких на експорт – 200 тисяч тонн».

Тож скільки калорій насправді отримували шахтарі – можна лише здогадуватися. І ще варто пам’ятати, що робітники мали дружин і дітей, які також потребували їжі і яких шахтарі намагалися годувати з тих харчів, які отримували самі. Скільки шахтарів, їхніх дружин і дітей зіпсували собі здоров’я через антилюдське харчування, скільки померло від недоїдання – такої статистики нема. І засудження комуністичного режиму, - це найменше, що могла зробити Україна для вшанування пам’яті людей, які були його жертвами зокрема і в Кривому Розі.

 

 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

В'їзд на територію шахти "Центральна" копальня ім. Кагановича

Фотоальбом "Криворіжжя", 1963 рік

Шахта «Гвардійська», 1971 рік

Провалля біля шахти Кірова

Суха Балка. Кінець XIX століття

Відео на тему

Голодомор на Дніпропетровщині: чорні дошки, волинки і селянський спротив

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Проїзд по вулиці Жовтневій (Поля) ВІДЕО 1986 РОКУ

Як у 1992 році на 129 кварталі знайшли прадавні коштовності

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Жовтнева колонка СТАРІ ФОТО І КІНОХРОНІКА

Голодомор у Кривому Розі: спогади сімей, які від нього постраждали | 1kr.ua

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Юрко Степовий про брата - отамана Степового-Блакитного

Про героїчну постать отамана Степового-Блакитного широка українська громадськість, передусім української діаспори, дізналася у повоєнні роки з документально-біографічних повістей його молодшого брата Федора Пестушка.

Фотоательє, товариство взаємного кредиту: таємниці будинку Федоренка

У Кривому Розі є красива історична будівля, що закрита для відвідувачів. А 100 років тому тут велася активна діяльність: проходили фотосесії, давали кредити, торгували жіночими вбраннями та друкували книжки

Кривий Ріг у роки Першої світової війни: як військовополонені видобували руду і водночас виборювали незалежність України

Кривий Ріг не був епіцентром воєнних дій під час Першої світової. Як за сучасної війни з Росією, так і тоді, у Кривому Розі погіршилась економічна ситуація, припинили роботу деякі підприємства, а чоловіків мобілізували до армії. Щоправда, зараз Україна має власну державу і розуміє, з ким і навіщо воює. А тоді, понад 100 років тому, українцям із боку Австро-Угорщини доводилось воювати проти українців у складі армії Російської імперії