Випускник Криворізької школи –визначний український біохімік та нейрохімік проф. В. О. Березін

ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
БЕРЕЗІН (1945–2016) — вчений-біохімік, нейрохімік, нейрофізіолог.

Народився 13.03.1945 р. у м. Москва в сім’ї військовослужбовця. В 1964 р. закінчив Криворізьку школу № 95, в цьому ж році вступив до Дніпропетровського державного університету на спеціальність «Біохімія». У липні 1969 р. отримав диплом з відзнакою і вже восени був зарахований до аспірантури ДДУ, а у 1973 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Ефект загального рентгенівського опромінення на активність кислих протеїназ у різних відділах мозку котів» під науковим керівництвом проф. Реви О. Д. З 1972 р. працював асистентом кафедри біофізики та біохімії ДДУ. З 1975 по 1986 рр. обіймав посаду доцента цієї кафедри.

З 1989 по 1993 рр. Березін В. О. очолював кафедру біофізики та біохімії ДДУ, був головою Спеціалізованої ради по захисту кандидатських дисертацій за спеціальністю «Біохімія» у ДДУ, вченим секретарем ДДУ, головою Дніпропетровського відділення Українського біохімічного товариства. Березін В. О. був не тільки талановитим науковцем, але й чудовим викладачем, його лекції з «Біохімії», «Еволюційної біохімії», «Ензимології», «Нейрохімії» та спецкурс «Основи біотехнології» були завжди насичені, цікаві, яскраві та збирали повні аудиторії слухачів. Березін В. О. підготував багато не тільки спеціалістів-біохіміків, а й нейрохіміків вищої кваліфікації.

Березін прагнув відвідати лабораторії за межами Радянського Союзу, тому він попросив дозволу поїхати до відомої лабораторії у Сполучених Штатах, але радянська влада відмовила йому. Однак, попри успішну наукову кар’єру, він як єврей зазнавав певних обмежень та несправедливого ставлення з боку радянської влади через свою національність, що, ймовірно, вплинуло на це рішення. Натомість йому запропонували поїхати до Копенгагена, до Білкової лабораторії, на що він погодився. У цьому йому сприяла проф. Долгова Л. Г., яка на той час була деканом біолого-екологічного факультету.

Протягом 1980 р. проходив підвищення кваліфікації у лабораторії білка Копенгагенського університету під науковим керівництвом професора Елізабет Бок. Після повернення зі стажування активно займався розвитком та впровадженням імунохімічних методів дослідження нейроспецифічних білків в нормі та при патологіях, заклав великий потенціал у розвиток кафедри. У 1986 р. у Ленінграді захистив докторську дисертацію «Нейроспецифічні білки в патології». У 1990 р. була опублікована монографія проф. В. О. Березіна та відомого нейрохіміка проф. Я. В. Бєліка «Специфічні білки нервової тканини» (Київ: Наукова думка, 1990. — 264 с.).

Під його науковим керівництвом до 1993 р. в Україні були захищені 12 кандидатських дисертацій (Гайдар Л. О., Руденко О. А., Недзвецький В. С., Кривко І. М., Ушакова Г. О., Горіла М. В., Долженко М. І. та ін.) з напрямку дослідження мозку. Очолювана ним кафедра проводила дослідження за новою тематикою у співдружності з Київським НДІ нейрохірургії, Інститутом фізіології ім. акад. А. А. Богомольця АН України, Інститутом молекулярної біології і генетики АН України, Інститутом морфології людини АН Росії, Копенгагенським університетом (Данія), Тюбінгенським університетом (ФРН), Марсельським університетом (Франція). Отримані співробітниками кафедри моноспецифічні антисироватки та моноклональні антитіла до деяких нейроспецифічних білків знайшли досить широке впровадження в нейробіологічних і нейроонкологічних дослідженнях (НДІ нейрохірургії, НДІ кріобіології і кріомедицини АМН України, Інститут фізіології ім. акад. О. О. Богомольця АН України, Центр психічного здоров’я та Кардіоцентр (Росія, м. Москва), Тюбінгенський університет (ФРН)).

Член Російського біохімічного товариства, Міжнародного нейрохімічного товариства, Данського біохімічного товариства, Товариства нейронаук.

Автор більше 180 статей у провідних міжнародних виданнях: Journal of Neurochemistry, European Journal of Neuroscience, Journal of Neuroscience Research, Proceedings of the National Academy of Sciences of USA (PNAS), Nature тощо.

Залишився на постійне проживання і роботу в Данії з 1993 р. Повернувся через кілька років як запрошений дослідник, оплачуваний грантом ЄС. Через кілька років роботи в лабораторії білка Березін отримав посаду доцента, а потім став професором регенеративної медицини Копенгагенського університету. Його наукові досягнення з нейробіології представлені в багатьох статтях у міжнародних виданнях (Eur. J. Neurosci., J. Neurosci. Res., Oncogene, J. Cell Sci. та ін.). Крім того, він був винахідником, мав понад двадцять патентних заявок.

З 1993 р. і до останнього дня Березін В. О. працював у Копенгагенському університеті, лабораторії білка Інституту молекулярної патології, активно продовжував нейрохімічні дослідження адгезивних процесів у нервовій тканині. Березін постійно входив до числа провідних дослідників кафедри. Однак незадовго до своєї смерті він був переведений на посаду лаборанта, що було зумовлено його поважним віком. Він помер 14 лютого 2016 року, у віці 69 років, від раку легень.

Завдяки зв’язкам Володимира Березіна з колишнім Східним блоком, лабораторія приваблювала багатьох талановитих молодих дослідників з цих регіонів, створюючи творче та захопливе середовище.

Володимир Олександрович був не лише визначним науковцем та викладачем, а й дуже доброю людиною, сповненою ідей, завжди готовою допомогти, але при цьому вельми скромною. Він був талановитим піаністом і із задоволенням грав на прохання своїх улюблених композиторів — Рахманінова та Шопена. Він працював цілодобово, і його завжди можна було знайти в лабораторії, навіть у неділю.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Презентація «Вклад Березіна В. О. у розвиток кафедри біофізики та біохімії ДНУ» / Режим доступу —
   https://www.biochemistry-dnu.dp.ua/wp-content/downloads/conferences/Berezin%20VA%202016.pdf

2. Професори Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара : біобібліограф. довідник / Голова редкол. проф. М. Поляков. 2-е вид. Дніпропетровськ, 2008. С. 39–40. Режим доступу —
   https://www.dnu.dp.ua/docs/dnu/profesorsdnu.pdf

Джерело: Кафедра історії Криворізького державного педагогічного університету. Марина Тротнер, студентка 1 курсу Дніпровського політехнічного фахового коледжу. КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... ХІІ Історико-краєзнавчі читання (Кривий Ріг, 23 квітня 2026 рік)