Спроба розтлумачення зооморфного знаку, знайденого на стелі біля залізничної станції Вечірній Кут у 1887 році, як джерела для вивчення соціальної, символічної та територіальної організації сарматських племен

Актуальність нашого дослідження зумовлена зростаючим інтересом сучасної історичної науки до реконструкції символічних систем давніх кочових народів, зокрема сарматів, які відігравали важливу роль у формуванні соціально-культурного простору Криворіжжя. Тамги як особливий тип знакової комунікації залишаються недостатньо дослідженими, особливо в контексті локальних знахідок, пов’язаних із конкретними регіонами України.

Особливу значущість має дослідження тамг, знайдених на території Криворіжжя, оскільки цей регіон традиційно не вважається центральним у вивченні сарматської культури, проте археологічні знахідки свідчать про його включеність у ширші культурні та політичні процеси степової зони. Аналіз таких символів дозволяє не лише уточнити територіальні межі поширення сарматських племен, а й реконструювати їхні соціальні структури, системи ідентифікації та світоглядні уявлення.

Метою нашої статті є розшифрування зооморфного знаку на сарматській стелі, знайденій біля станції Вечірній Кут у 1887 році. Крім того, в умовах сучасного гуманітарного знання особливої ваги набуває інтерпретація візуальних джерел як носіїв інформації, що не мають прямого текстового вираження. У цьому контексті тамги постають як своєрідні «коди культури», розшифрування яких є важливим завданням історичної науки. [Див. 6, с. 43]

Візьмемо центральну овальну фігуру у формі (ймовірно?) конячої голови, що візуально нагадує стопу з двома «вухоподібними» виступами, розташовану майже в середині стели. Це найбільш помітна деталь на сарматській стелі, і вона привертає увагу через складну комбінацію ліній і символів всередині [6, с. 43].

Цікавим моментом є те, що на Криворіжжі біля села Родіонівка розташовувалося, за даними криворізького археолога О. О. Мельника, святилище «Стопа Вішну» [3, с. 86–88]. Хоча воно датується XXV–XXIV ст. до н. е., там же знайдено поховання знатної сарматки, яка, ймовірно, була впливовою сарматською жрицею [2, с. 46–49; 7, с. 47].

Тамги, розташовані на цьому зооморфному знаку, є типовим прикладом сарматського родового або навіть іншого племінного знаку [4, с. 8]. Її форма — овальна, нагадує відбиток стопи, що в контексті сарматської символіки часто трактується як знак власності або маркування території.

Вушкоподібні виступи з боків можуть символізувати приналежність до певної родової лінії чи клану, а центральні елементи всередині «стопи» — поєднання кіл та вигнутих ліній — ймовірно, передають конкретну індивідуальну або племінну ідентичність. Такі елементи могли виконувати роль геральдичних символів, які одночасно повідомляли про владу, соціальний статус і військову роль власника.

Важливо розуміти, що сарматські тамги не є письмовими знаками у звичному розумінні; вони працювали як візуальні коди, які одразу впізнавалися іншими членами племені [5, с. 15–18]. Наприклад, круглі елементи всередині овальної форми могли символізувати сонце, цикли життя або кількість родових одиниць у клані, тоді як вигнуті лінії могли відображати динаміку руху, військові походи або землеволодіння.

Контекст знахідки додає важливий історичний вимір: стела була виявлена поблизу сучасної залізничної станції Вечірній Кут у Кривому Розі, що підтверджує, що територія Криворіжжя належала до пізньосарматської культурної зони [7, с. 46–47; 4, с. 7–10]. Ця тамга, ймовірно, належала племені, яке активно контролювало регіон, використовуючи подібні символи для позначення меж своїх поселень і, можливо, для ритуальної або поховальної практики.

У цілому, центральний зооморфний знак, ймовірно, у формі конячої голови, на наш погляд, є своєрідним образом ідентичності, що поєднує релігійні, соціальні та територіальні аспекти життя сарматів, демонструючи їхню здатність до складної символічної комунікації через візуальні форми. Здійснений аналіз свідчить, що подібні знаки могли виконувати роль своєрідних маркерів колективної ідентичності, фіксуючи приналежність до конкретної групи, а також позначаючи зони контролю чи впливу.

Складність структурних компонентів сарматської стели вказує на високий рівень розвитку символічного мислення, притаманного сарматським племенам, і демонструє їхню здатність до узагальнення та передачі значущої інформації через візуально-кодові форми.

Археологічний контекст знахідки дозволяє включити територію сучасного Криворіжжя до ширшого ареалу пізньосарматської культурної традиції, що уточнює існуючі уявлення про просторову динаміку цих племен. У цьому сенсі аналіз подібних артефактів є важливим інструментом реконструкції історико-культурних процесів регіону та осмислення ролі кочових спільнот у формуванні його історичного обличчя.

ЛІТЕРАТУРА

1. Мельник О., Стеблина І. Кургани Криворіжжя. Кривий Ріг, 2012. 474 с.

2. Мельник О., Стеблина І. Нариси з історії Криворіжжя з найдавніших часів до 1800 року. Кривий Ріг, 2016. 120 с.

3. Мельник О. О. Святилища Криворіжжя. Кривий Ріг, 2016. 172 с.

4. І. О. Панафідін Спроба розшифрування трьох сарматських тамг зі стели, знайденої у Кривому Розі у 1887 році. «Криворіжжя: погляд у минуле...» : матеріали XI Історико-краєзнавчих читань. Кривий Ріг, 2025. С. 4–11.

5. Самашев З., Базилхан Н., Самашев С. Древнетюркские тамги. Алмати, 2010. 168 с.

6. Соломоник Э. Сарматские знаки Северного Причерноморья. Київ, 1959. 179 с.

7. Шевченко І. Історія археологічних досліджень на Криворіжжі. Кривий Ріг, 2011. 140 с.

Джерело: Кафедра історії Криворізького державного педагогічного університету. Валерія СОЛОДКА, студентка 2 курсу ОП «Історія та громадянська освіта»
Криворізького державного педагогічного університету. КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... ХІІ Історико-краєзнавчі читання (Кривий Ріг, 23 квітня 2026 рік)