Археологічні дослідження на Криворіжжі (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Криворіжжя багате на цікаві археологічні знахідки. На цій території протягом більше ніж століття проводяться розкопки, що стає позитивним чинником у вивченні краєзнавства. Ми вважаємо, що досить актуальним є дослідження процесу становлення археології в Кривому Розі не втрачає своєї актуальності, завдяки цьому можна визначити початок наукового та дослідницького вивчення нашого краю та прослідкувати подальший його розвиток. Саме тому за мету нашої розвідки ми обрали вивчення археологічних досліджень другої половини ХІХ – початку ХХ ст. на Криворіжжі.

До другої половини ХІХ століття на Криворіжжі взагалі не проводилося ніяких археологічних досліджень, про це свідчать археологічні карти кінця ХІХ-ХХ ст., опубліковані у різних посібниках та наукових виданнях, які не мали ніяких свідчень про розкопки у нашому краю. Першими повідомленнями про пам’ятки археології на Криворіжжі були перекази і легенди, що записувалися фольклористами в першій половині ХІХ ст. В цей час починається збір матеріалів про населення та опис місцевості, в якій вони проживають. Як приклад можна навести повідомлення Афанасія Коваленка, яке було надруковане в «Очерках Александрийского уезда» за 1857 році, де він описує про кургани – Царев курган, Брилєву могилу та Ляхову могилу [5].

Наступні повідомлення про археологічні пам’ятки на Криворіжжі викладені у працях Олександрійського релігійного діяча, етнографа, краєзнавця Василя Нікіфорова. Досліджуючи Олександрійський повіт він збирав матеріали про випадки руйнації та грабіжницькі розкопки пам’яток археології – кургани, всі зібрані дані дослідник виклав у своїй праці «Нариси Новоросійської краю», де зазначає, що історики практично не займалися дослідженнями та археологічними розкопками. Виходячи з тексту їх статей, викладені вони як збір та короткий опис даних про археологічні пам’ятки [5].

Ґрунтовні дослідження району починаються з 60-х років ХІХ століття, коли розпочинає свої археологічні пошуки археолог-аматор Олександр Поль. У 1866 році Олександр Миколайович здійснив розкопки стоянки пізнього палеоліту в районі Великої, Дубової балки і балки Ковальського [2].

Не зважаючи на те, що Олександр Поль не був професійним археологом і можливо розкопки проводилися не досконало, проте ми вважаємо доречним наголосити на значущості його діяльності, яка знайшла своє відображення в провідному на той час історичному товаристві в Російській імперії, що засвідчує факт визнання Олександра Миколайовича спеціалістами. В 1870 році він був обраний членом-кореспондентом, а через рік вже дійсним членом Імператорського Одеського товариства, так як це товариство видавало багато наукових праць, книг опису колекцій, тому не дивно, що і тут Олександр Миколайович долучився до цієї діяльності. Ним було написано ряд статей: «Мишурин Рог», «Археологические находки», які публікувалися в «Записках Императорского Одесского общества истории и древностей» [3]. Всі ці праці стали результатом щорічних експедицій, які організовував за власний кошт Олександр Миколайович. Результатом таких розкопок став музей на власній квартирі у Дніпропетровську, також Поль дуже плідно співпрацював з Д. І. Яворницьким. Опис колекції більшої половини знахідок зробила К. Мельник, який був виданий у 1893 році в Києві під назвою «Каталог коллекции древностей А. Н. Поль в Екатеринославе», де було описано 4774 предмета.

У 80-х роках ХІХ століття на Криворіжжі були зафіксовані два дольмени біля с. Мусіївки (курган «Кварцяна могила») і в гирлі Дубової балки (Покровський район). Дольменом називають кам’яну гробницю значних розмірів, яка за конструкцією нагадує будинок. Датується другою половиною ІІІ тис. до н.е. На Криворіжжі відомий лише один випадок поховання у дольмені, яке знаходилося біля села Мусіївка (сьогодні не існує, затоплене Карачунівським водосховищем). Досліджувалося у 90-х роках ХІХ ст. Також є кілька згадок про триліти, які К. Мельник відносить до примітивних дольменів [1, с. 261].

В кінці ХІХ століття два невеликих кургани були розкопані В. Смочинським на злитті річок Інгулець та Саксагань. Наступні розкопки були проведені В. І. Гошкевичем в 1907–1908 роках, сам дослідник здобув освіту у Київському університеті, вивчаючи археологію під керівництвом В. Б. Антоновича і С. І. Петрова, а у 1890 році ним було започатковано прообраз першого Херсонського музею де він став першим директором, також він був членом Московського археологічного товариства. З його ім'ям пов'язані перші масштабні розкопки на території Криворіжжя – дослідження Царевої могили.

Гошкевичем були описані розкопки зазначеного кургану, де виявлено 10 захоронень з 12 похованнями, інвентар є досить бідним, проте колекція знахідок достатня для характеристики причорноморських степів [4]. Також ним було описане святилище «Гірка» у його книзі «Клады и древности Херсонской губернии».

Розкопки досліджених Віктором Івановичем курганів проводилися і у наш час розвідкою пам’яток Криворізького історико-краєзнавчого музею. У вересні–листопаді 1985 р. проводилися нові розкопки кургану «Царевої могили», де була детально вивчена стратиграфія насипу і конструкції кам'яного панцира. Також було повторно досліджено два захоронення і уточнено границі розкопок 1907–1908 рр. В. І. Гошкевича. Було виявлено 8 захоронень епохи міді-бронзи [2, с. 6]. Щодо святилища «Гірка», то його вивчення продовжилося у 2002 році (попередньо шурфувалось в 1987 р.). Було встановлено його розміри і форми рову, також вивчена його конструкція, а також планіграфія знахідок і скелетів тварин на дні. Було знайдено уламки двох амфор херсонеського виготовлення початку IV століття. Комплекс можна віднести до кінця скіфської епохи в Північному Причорномор'ї [2, с. 6].

Отже, не зважаючи на інтерес до археологічних пам'яток на Криворіжжі в першій половині ХІХ століття, реальні дослідження починаються тільки з 60-х років ХІХ ст. та продовжуються в ХХ ст. З часом археологія краю все більше удосконалюється і стає професійною завдяки дослідникам, що були залучені до роботи.

ДЖЕРЕЛА та ЛІТЕРАТУРА:

1. Мельник О. О., Балабанов С. В. Історична енциклопедія Криворіжжя. Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. Т. 1. 456 с.

2. Мельник А. А. Кто мы?... Криворожье до Кривого Рога (по материалам археологических раскопок). Кривий Ріг: Видавничий дім, 2003.

3. Платонов В. А. Александр Поль – человек-легенда. Дніпропетровськ, 2002. С. 72–78.

4. Фабрициус И. «Царева могила» близ г. Кривого Рога (Херсонская губернія), раскопки проведены В. И. Гошкевичем в 1907–1908 гг. КЗК «Міський історико-краєзнавчий музей» КМР. б/н.

5. Шевченко І. В. Історія археологічних досліджень на Криворіжжі. Кривий Ріг, 2011. 139 с.

Джерело: Латипова А., магістрантка сп. «Історія» Науковий керівник: Печеніна Н. А., кандидат історичних наук, доцент; Криворізький державний педагогічний університет. КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... VII - мі Історико-краєзнавчі читання ТОМ 1 (Кривий Ріг, 15 квітня 2021 рік)