Що відомо про селище Рахманівка та його дореволюційну історію

Раніше ми розповідали про селище Новий Кривий Ріг, яке виникло в другій половині XIX століття. А як заснували Рахманівку, хто були її першими мешканцями та яким було життя поселення до революційних подій XX століття.

Рахманівка розташовувалася на правому березі річки Інгулець, приблизно за дев’ять кілометрів на південь від житлового масиву Південного ГЗК. Нині поселення перебуває в межах Кривого Рогу [1].

Село було засноване кріпосними поміщика генерал-майора Миколи Рахманова та його дружини Катерини Апраксіної у 1818 році. Вони переселили сюди своїх безземельних і малоземельних селян із Чернігівської та Могилівської губерній. На момент заснування в Рахманівці нараховувалося 135 дворів і 1469 жителів [1].

У 1844 році в селі було 151 двір, а чисельність населення становила 596 чоловіків і 553 жінки. У 1859 році кількість дворів зменшилася до 67, водночас у джерелі зазначено, що Катерина Рахманова володіла тут 67 сім’ями [1].

Спочатку поселення мало назву Олександродар, яку використовували до 1850-х років. У 1881 році в Рахманівці нараховувалося 596 ревізьких душ чоловічої та 547 жіночої статі, а загальна кількість мешканців за наявними відомостями становила 698 чоловіків і 693 жінки [1].

Після селянської реформи 1861 року в Рахманівці відбувалися зміни в землеволодінні. У 1864 році селяни перейшли на викуп землі, а остаточно розрахувалися за неї до 1881 року. Викупні платежі на одну ревізьку душу становили 7,2 рубля, на наявну душу — 4,94 рубля. На одну десятину наділу припадало 1,8 рубля викупних платежів. Розмір оброку становив 0,63 рубля [1].

У 1886 році в Рахманівці було вже 214 дворів і 1226 жителів. У селі діяли православна церква, камера мирового судді та лавка. Наступного року перепис зафіксував 257 селянських дворів, чотири міщанських та один єврейський. Загалом у поселенні проживали 759 чоловіків і 769 жінок [1].

Основним заняттям мешканців залишалося сільське господарство. У Рахманівці вирощували зернові культури, утримували велику рогату худобу, свиней та овець. У 1892 році тут нараховувалося понад 1208 коней, 656 голів великої рогатої худоби, 390 свиней і 2500 простих овець. Значну частину господарства становило також вівчарство, зокрема розведення тонкорунних овець [1].

Наприкінці XIX століття в Рахманівці поступово розвивалася місцева торгівля. У селі працювали дві лавки та корчма. За переписом 1896 року тут було 279 дворів і 1665 жителів — 841 чоловік та 824 жінки. Діяла однокласна земська школа, у якій навчалося 50 учнів, а також школа грамоти на 20 учнів [1].

Важливу роль у розвитку поселення відіграла залізорудна промисловість. Наприкінці XIX століття поблизу Рахманівки почався видобуток залізної руди. У джерелі згадуються рудники Південноросійського промислового товариства, які стали частиною гірничопромислового розвитку Криворіжжя [1].

У 1901 році земельний фонд Рахманівської громади становив 2679 десятин. На той час у громаді було 413 дворів і 2519 жителів. Окремі земельні володіння поблизу села належали Марії Дмитрівні Апраксіній, яка мала 5873 десятини, та Йосипу Андрієвському, котрому належало 113,5 десятини [1].

У 1902 році в Рахманівці нараховувалося до 40 торговельних і промислових закладів. Значна частина місцевого населення займалася сільським господарством, однак розвиток промисловості поступово змінював економічне життя поселення [1].

У цей період у селі діяла Різдва Богородиці церква, історія якої починалася ще в першій половині XIX століття. У 1819 році тут збудували кам’яний молитовний будинок без дзвіниці. У 1873 році замість нього спорудили нову кам’яну церкву з дзвіницею коштом поміщиці Катерини Рахманової та парафіян [1].

Храм розташовувався на північній околиці поселення, на пагорбі. Його архітектура поєднувала класицистичні риси з елементами традиційного православного храмового будівництва. Споруда мала двоярусну композицію, високий центральний об’єм та дзвіницю. Усередині храм прикрашали іконостас, настінні розписи та декоративні елементи [1].

У 1898 році поблизу Рахманівки було відкрито рудники Краматорівського товариства та акціонерного товариства Криворізьких залізних руд. Це сприяло подальшому розвитку промисловості та збільшенню кількості робітників у місцевості [1].

На початку XX століття Рахманівка продовжувала зростати. У 1904 році Донецькою громадою було придбано 3332 десятини землі за кошти, отримані від здавання в оренду рудоносних земель. У 1907–1910 роках у селі переселилося понад 100 сімей [1].

У 1910 році в Рахманівці нараховувалося 2070 десятин селянської землі, 413 дворів і 2778 жителів, із яких до громади було приписано 2223 особи [1].

Важливим осередком місцевого життя залишалася школа. Двокласну земську школу започаткували ще 1880 року, а в 1886 році для неї збудували спеціальне приміщення на чотири відділення. На початку XX століття школа продовжувала розширюватися. Станом на 1 січня 1914 року тут працювали вісім учителів і навчалося 111 хлопчиків та 55 дівчаток [1].

У 1914 році кількість учнів зросла. У першому відділенні навчалися 64 хлопчики та 43 дівчинки. До завершення навчального року частина дітей вибувала зі школи, що було характерним для тогочасної сільської освіти. На 1 січня 1915 року в школі навчалося 172 хлопчики та 78 дівчаток [1].

У 1915 році навчання завершили 31 хлопчик і сім дівчаток. Станом на 1 січня 1916 року школу відвідували 174 хлопчики та 76 дівчаток [1].

Поряд з освітніми закладами в селі розвивалися кредитні установи. Олександродарське кредитне товариство розпочало свою діяльність 1910 року. Воно нараховувало 385 членів, а основний капітал становив 2,3 тисячі рублів. У 1913 році вклади товариства становили 16 121 рубль, позики — 28 464 рублі, а надійшло вкладів на суму 7198 рублів. Позики видавали під 9–11% річних [1].

У 1914 році мешканці східної частини Рахманівки вирішили власним коштом побудувати амбулаторію, квартиру для фельдшера та акушерки. Це свідчило про потребу поселення в розвитку медичної допомоги [1].

У 1916 році в Рахманівці було 369 дворів і 1939 жителів — 933 чоловіки та 1006 жінок. У цей період місцеве населення продовжувало займатися сільським господарством, водночас значну роль у житті поселення відігравали рудники та пов’язані з ними підприємства [1].

Після революційних подій 1917 року в Рахманівці розпочалися адміністративні та господарські зміни. У 1922 році малоземельні селяни на землях Апраксіної утворили висілки Шведове та Очеретяну Балку, а також групу Червону Поляну [1].

У 1923 році Рахманівка стала центром сільської ради, до якої входили Червона Поляна, Новомиколаївка, Новоселівка № 2, Очеретино, Серфимоолександрівка та Шведове [1].

У 1925 році в селі нараховувалося 364 двори та 791 житель. Землі громади становили 4778 десятин, переважно заселених українцями. У Рахманівці діяли магазин ЄСТ, шість вітряків, крупорушка, три кузні, хата-читальня з театральним гуртком при ній [1].

До 1930-х років село зберігало важливе значення як сільськогосподарський і промисловий осередок Криворіжжя. У 1930 році було зруйновано дзвіницю місцевої церкви, а сам храм згодом зазнав змін у використанні. У 1932 році церкву зачинили, після чого будівлю використовували як клуб, а пізніше — як господарський склад [1].

Історія Рахманівки охоплює понад два століття. Засноване на початку XIX століття переселеними кріпосними селянами, поселення поступово розширювалося, тут розвивалися землеробство, тваринництво, освіта й торгівля. Наприкінці XIX століття важливу роль у житті Рахманівки почав відігравати видобуток залізної руди, який вплинув на подальший розвиток цієї частини Криворіжжя.

Джерела:

[1] Мельник О. О. Населені місця Криворіжжя (1750–1925). (Криворізький і Широківський райони). — Кривий Ріг, 2015. — С. 58–59.