Олена Деконська: руда, селяни і репресії

Олена Деконська: руда, селяни і репресії
Олена Михайлівна Деконська жила у Кривому Розі в кінці XIX — на початку XX століття

Олена Деконська, жодного фото якої, на жаль, не знайти на просторах Інтернету, закінчила інститут шляхетних дівчат, мала власну садибу і систему зв'язків.

За даними Вікторії Тротнер, Деконська була дружиною генерала Долгінцева. Як стверджує Вікторія Тротнер, Деконській часто доводилося сплачувати борги чоловіка, які він мав через азартні ігри. Подружжя часто сварилося і зрештою розлучилося. Деконська купила велику ділянку землі —  2,2 тисячі десятин. Щоб заселити цю землю, вона привезла із Пензенської губернії 30 селянських сімей. Ці люди і почали розбудовувати село Катеринівка. У 1903 році тут було 115 дворів і 595 жителів. 

Поміщиця Шмакова для дітей селян та робітників відкрила школу із дворічним навчанням. Вона була приятелькою та сусідкою поміщиці Деконської і порадила їй розпочати на своїй землі розробку та видобуток руди. Деконська вирішила купити чи виміняти на землю із селянами ділянку (район сучасної шахти «Північна»). Запросила інженера, найняла землекопів, і розпочала розробка кар'єру. Про це дізнався поміщик Галковський й переманив інженера до себе: заплатив 500 рублів, щоб той збрехав поміщиці й сказав, що заліза там немає. Лише через кілька десятків років тут знайшли багаті поклади залізняку. Цей кар'єр існує і зараз — Кіровський кар'єр, між шахтами «Артем» та «Північна».

Читайте також: Криворізькі сланці та як пов'язані Поль, Долгінцев і Деконська

Добре відома на Криворіжжі “Деконська петля” —  вигин річки Саксагань, яка починається від автомобільного моста і доходить до вулиці Філатова, де впадає у тунель під автодорогою, що неподалік Мудрьоної. Ця частина району називається Деконкою — народна назва частини колишнього селища Катеринівка. Тут у кінці XIX століття на лівому березі Саксагані була економія пані Олени Михайлівни Деконської. На березі росли дикі плодові дерева, вікові дуби. У радянські часи ці дерева зникли. Садиба поміщиці Деконської була на лівому березі, а на високому правому — цегляна альтанка. Обидва береги з’єднував дерев’яний міст. Пізніше тут будували мости на металевих тросах. 

Після того, як більшовики репресували Деконську у 20-х роках минулого століття, на місці колишньої садиби поміщиці збудували міську їдальню.

У статті використане цитування з матеріалу Вікторії Тротнер "Кривий Ріг - це не тільки рудники", головне фото Едуарда Фукса, ілюстраційне. Якщо Ви маєте фото Деконської, напишіть в соцмережі "Першого Криворізького"

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Річка Саксагань на Юності, 1985 рік

Засипане русло річки "Саксагань"

Рудничні будні

Рудник ім. Кірова, 1967 рік

Нижня течія знаменитої балки Дубової на початку ХХ століття

Відео на тему

«Тут виплавляють кожну десяту тонну металу»

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Довгинцеве СТАРІ ФОТО

Історія Південного газозбагачувального комбінату

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Що таке шахта «Гігант»: довідка

Шахту відкрили у 1962 році. Детальніше про символ індустріальної історії Кривого Рогу — у матеріалі

Які розваги мали криворіжці та німці під час окупації

У культурному й освітньому житті Кривого Рогу доби окупації можна виділити два етапи. На першому етапі (осінь 1941 — зима 1942 років) вплив на життя міста мала патріотично налаштована частина криворізької інтелігенції з-поміж членів ОУН(б) або її симпатиків. Другий етап (середина 1942 — кінець 1943 років) характеризується продовженням репресій влади проти українських націоналістів, а також відвертим німецьким шовінізмом та антисемітизмом.

Творчість у дореволюційному і післявоєнному Кривому Розі: клуби, хори, гуртки самодіяльності

У криворізьких газетах початку XX століття писали: у краї, де добувають залізну руду, розваг багато не буває, — мовляв, лише алкоголь та ігри. Але у Кривому Розі і на території сучасного Криворізького району місцеві мешканці любили ходити в імпровізовані театри та навіть самі брали в таких участь