Там, де оживає музика: історія Криворізького музичного коледжу

Там, де оживає музика: історія Криворізького музичного коледжу

У Центрально-Міському районі Кривого Рогу, у мальовничому куточку природи неподалік парку Мершавцева, стоїть Криворізький обласний фаховий музичний коледж — осередок культурної спадщини Кривого Рогу та професійної музичної освіти.

Заклад розташований в історичному місці, поруч із мікрорайоном Гданцівка. Саме тут наприкінці XIX століття французькі фахівці-інженери займалися розкопкою наших багатих на залізну руду криворізьких надр. Гірничий інженер із польсько-українським корінням Мартін Шимановський у 1890–1892 роках керував будівництвом Гданцівського чавуноливарного заводу. Гданцівка ще в середині XIX століття стала осередком музики: у заводському готелі велика зала була для службовців місцем відпочинку, де композитор Кароль Мацей Шимановський, племінник Мартіна, виконував мініатюри для фортепіано для місцевої аристократії. Кароль був піаністом, основоположником польської композиторської школи. Серед творів, які він написав в Україні, найвідомішими є Друга симфонія (1910), Третя симфонія (1916), Перший скрипковий концерт, цикл «Міфи» (1915), цикл «Маски» (1916). У 1991 році в Кропивницькому відкрили музей музичної культури імені Кароля Шимановського.

До 2005 року заклад мав назву «Криворізьке міське музичне училище». Звідси починали свій шлях талановиті музиканти. Тут і зараз навчаються майбутні співаки, композитори, диригенти, керівники художньої самодіяльності та вчителі з вокалу, які працюють у дитячих музичних школах міста (яких зараз 15, 2 з них — школи мистецтв), у загальноосвітніх школах. Один із 25 музичних коледжів України, Криворізький коледж відкриває двері всім, хто хоче розвинути свій музичний талант.
Для history.1kr.ua ми поспілкувалися з Дар’єю Рисіною, заступницею директора з навчальної роботи Криворізького коледжу і керівницею оркестру народних інструментів. До розмови також долучилися Тетяна Кривохижина — завідувачка навчально-методичного кабінету, викладачка-методистка вищої категорії циклової комісії «Фортепіано», і Тетяна Олександрівна Мєсропова — голова циклової комісії «Хорове диригування», викладачка-методистка вищої категорії.

Заснування коледжу

Розвиватися музична освіта в Кривому Розі почала ще в другій половині 20-х років XX століття. Тоді на вулиці Поштовій (у 1923–2016 роках — проспект Карла Маркса, а нині, після декомунізації — проспект Поштовий) відкрилася приватна студія з класу фортепіано, керівником якої була С. В. Берлін. У 1936 році на базі цієї музичної студії відкрили першу в місті дитячу музичну школу відділу народної освіти Криворізького міськвиконкому (директорка — М. Т. Сандомирська).
Після визволення міста від німецьких окупантів у 1944 році музична школа №1 відновила свою роботу. У 1952 році її директором став Микола Іванович Ромасенко, заслужений працівник культури України, учасник Другої світової війни, персональний пенсіонер республіканського значення. Як пояснив криворізький історик та археолог Олександр Мельник, персональна пенсія — це періодичне грошове забезпечення, що виплачувалося громадянам СРСР за особливі заслуги в революційній, громадській, господарській, військовій чи культурній діяльності. Були пенсії місцевого, республіканського або союзного значення. Статус персонального пенсіонера передбачав цілу низку пільг: від права на спеціалізовану медичну допомогу і до купівлі дефіцитних товарів.

Фото: директор Микола Іванович Ромасенко

За словами Тетяни Кривохижиної, «історія будівництва коледжу — не проста і навіть дещо детективна історія». Директор Микола Ромасенко був прогресивним діячем, зацікавленим у створенні професійної музичної освіти в Кривому Розі. Фахівці «Кривбаспроєкту» (науково-технічного центру, який із 1930 року функціонував як проєктна контора Південнорудного тресту і реорганізований у 1932 році в Криворізьке відділення «Укрдіпроруди»; здійснював проєктування будівництва гірничо-збагачувальних комбінатів, житлових масивів та об’єктів соціального призначення) щиро зізналися у своїй неспроможності виконати проєкт такої складності, і Ромасенко поїхав, маючи на руках лише наказ міністра чорної металургії СРСР Івана Федоровича Тевосяна і власні амбіції, до Ленінграда, де добився права доступу до найкращих розробок Інституту з проєктування цивільних споруд.

До Кривого Рогу він повернувся з двома кресленнями музичних шкіл. Перший варіант — розробка для російського Сталінграда (сучасного Волгограда), другий, менш вартісний — школа для казахстанської Караганди. За наполяганням Миколи Івановича до реалізації було прийнято перший варіант. Утілення свого задуму майбутній директор почав із пошуку локації для побудови закладу. Він обрав гарну місцину на березі річки Інгулець, неподалік парку імені Мершавцева (до декомунізації 2016 року — парку імені газети «Правда»). Земельна ділянка, на якій планувалося будівництво музичної школи (у майбутньому — коледжу), була ласим шматком для спорткомітету, який на цьому місці збирався звести дитячий стадіон. Тож Ромасенко придумав план, заручившись підтримкою будівельників, які працювали найпотужнішим на той час екскаватором і п’ятьма самоскидами, — у ніч проти 10 жовтня 1954 року вони просто приїхали та викопали котлован.

Уже 11 жовтня 1954 року адміністрацію Центрально-Міського району поставили перед фактом — тут почалося будівництво майбутнього музичного училища. Стався скандал, але роботи вже велися. Керували будівництвом Михайло Миколайович Жуков (головний інженер «Кривбаспроєкту») та Віктор Степанович Олєйніков, перший секретар Криворізького міського комітету Комуністичної партії України (нині — забороненої через невідповідність діяльності, найменування та символіки вимогам українського законодавства).
З архівних даних краєзнавчого музею відомо, що головний будівельник Кривбасу Олексій Пантелеймонович Подлєпа виділив найкращі в місті бригади каменярів і штукатурів. Паралельно з цим у найкоротші терміни «Кривбаспроєкт» скоригував креслення, адже нова урядова постанова вимагала застосування в будівництві збірного залізобетону, який повинен був замінити дерево. Партійні очільники міста, незадоволені самоуправством директора школи, на рік заморозили роботу. Лише в 1956 році будівництво відновили, при цьому Ромасенко наполіг на спорудженні набережної, якої не було в початковому проєкті.

Фото: У планах — будівництво музичної школи. 1952 рік. Криворізький історико-краєзнавчий музей

Так у 1954–56 роках збудували триповерхову споруду палацової архітектури — білоколонну будівлю в стилі сталінського класицизму.
Справжньою унікальністю будівлі коледжу є акустична зала. Уся суть цієї зали — у конструкціях, розташованих усередині сцени, щоб сцена резонувала. Це сприяє якіснішій акустиці. Також для покращення звуку є резонатори в стелі — це декоративна ліпнина, куди потрапляє звук і відбивається. Завдяки цьому акустичні інструменти можуть грати без додаткової апаратури. Голова циклової комісії «Хорове диригування» Тетяна Мєсропова поділилася секретом сцени: «Є спеціальні точки на сцені, де можна поставити рояль, і звук буде чітким у будь-якому куточку залу. Це завдяки першому директору Миколі Івановичу, який при будівництві коледжу залучив спеціалістів з акустики. Ті, хто виступав у нас сцені, усі без винятку відмічали гарну акустику».
Цікавим дизайнерським рішенням є люстра — якщо з першого поверху подивитися на неї, можна побачити скрипковий ключ.

Фото: Люстра (вигляд з другого поверху)

Із 1959 по 1961 рік коледж був філіалом Дніпропетровського музичного училища імені Михайла Глінки (у якому колись навчався Ромасенко за фахом «хормейстер»). До 1961 року кількість музичних шкіл почала збільшуватися, і виникла потреба в місцевому закладі середньої професійної музичної освіти. Триповерхова будівля з неймовірним акустичним залом, потужна викладацька база, яку Микола Іванович збирав з усього Радянського Союзу, — чим не кандидат на роль самостійного училища?

Фото: Новозбудована дитяча музична школа імені Миколи Лисенка. 1958 рік. Криворізький історико-краєзнавчий музей

Після Ромасенка, який очолював коледж із 1959 по 1970 рік, вихованням музичної еліти займалися Юрій Іванович Зайцев (1970–1979) та Віктор Костянтинович Тимченко (1979–2002).

Фото: директори Юрій Іванович Зайцев (ліворуч) і Віктор Костянтинович Тимченко (праворуч)

Із 2002 року коледж очолює Людмила Володимирівна Ракітянська — голова Криворізького міського відділення «Національної всеукраїнської музичної спілки».

Фото: директорка Людмила Ракітянська

Читайте також: Горизонти джазу: що відомо про музичний фестиваль джазу у Кривому Розі

Дивіться також: А. Вівальді. Цикл концертів «Пори року»: Весна. Виконує камерний оркестр Криворізького музичного коледжу під керівництвом Дмитра Дядюна.

Відомі випускники

За більше ніж 60 років кількість музикантів, що вийшли зі стін коледжу, перевищила 3,5 тисячі. «Безумовно, наша історія — це наші випускники, які досягли творчих висот не лише у викладацькій діяльності, а й у творчій. Усі вони прославляють коледж не тільки в нашій країні, але й далеко за її межами», — каже викладачка-методистка циклової комісії «Фортепіано» Тетяна Кривохижина.
Найбільш знаковим випуском став перший, що відбувся 1966 року. До організації свята директор Микола Іванович запросив з Одеської консерваторії професора Вауліна, який вирізнявся прискіпливістю в підготовці випускного. Хоч перший випуск і був невеликим, але після нього училище стало набувати популярності в Україні, а 95% його випускників вступили до музичних вишів.

Після навчання у вишах випускники реалізовують себе по-різному: хтось стає світовою зіркою, а хтось повертається в стіни коледжу вже як педагог. Це тривала традиція коледжу. Багато з них працюють в Україні та закордоном, прославляючи свою alma mater визначними успіхами на національних і міжнародних конкурсах. Серед відомих випускників є Володимир Зубицький — випускник 1968 року (клас баяна М. Потапова), відомий виконавець і композитор, заслужений артист України; випускник того ж року Анатолій Семешко — баяніст, заслужений діяч мистецтв України (1993), співголова Асоціації баяністів-акордеоністів України. До них також можна додати такі імена, як Олександр Івченко — баяніст, заслужений артист України (1993); заслужений діяч мистецтв України Віктор Петріченко — хормейстер академічної хорової капели «Думка»; Володимир Лясота — заслужений артист України, головний диригент зразкового духового оркестру Південної групи військ; Тарас Івасик — заслужений артист України (2010), скрипаль Національного театру імені Марії Заньковецької (місто Львів).

Серед випускниць, які є гордістю закладу, хочеться назвати Аллу Кульбабу — випускницю 1987 року (закінчила з відзнакою), заслужену діячку мистецтва України (2008), народну артистку України (2019), диригентку Національного театру опери та балету імені Т. Г. Шевченка (Київ). За словами Тетяни Олександрівни Мєсропової, це одна із випускників і випускниць, які постійно підтримують зв’язок: коли вона в місті, завжди запрошує до себе коледж на свої концерти. Про талановитих українців знають навіть в Іспанії — солісткою Королівської опери та Театру сарсуели (ісп. Teatro de la Zarzuela) є випускниця Ганна Мороз; Наталія Бєлявіна — заслужена діячка мистецтв України, кандидат педагогічних наук, завідувачка кафедри мистецьких технологій Державної академії керівних кадрів культури та мистецтва; Людмила Красільнікова — випускниця 1965 року, заслужена працівниця культури України, викладачка коледжу, керівниця хору «Відродження». Тут також навчалася відома співачка Анна Добриднєва — авторка пісень, колишня учасниця гурту «Пара Нормальних».
Нас щиро цікавила думка випускників, які відносно нещодавно пройшли навчання в Криворізькому коледжі. Декілька з них поділилися своїми історіями, тепло відгукуючись про студентські роки.

Спогадами про коледж із «Першим Криворізьким» поділилася випускниця факультету хорового диригування Ольга Фомічова — заслужена артистка України (2016), солістка (сопрано) Національного театру опери та балету імені Т. Г. Шевченка (Київ). Вона почала своє навчання в музичній школі №13. Навчаючись у коледжі, викладала в цій школі. Керівницю хору «Зозуленька» в музичній школі, диригентку Наталію Бизову називає своєю «музичною матусею», на яку вона завжди рівнялася: «І під час навчання в училищі, і після ми з дівчатами приходили до музичної школи співати в хорі».

Читайте також: Унікальне та потужне: хорове та вокальне мистецтво Кривого Рогу

Фото: Ольга Фомічова (з особистої фейсбук-сторінки)

На питання про найяскравіший спогад із років навчання солістка згадує: «У мене завжди була яскрава тембральна фарба в голосі, і тому, звісно, я мала прибирати її, аби мене не було занадто голосно чути в партії сопрано. Тоді хормейстери Людмила Володимирівна Красільнікова і Віктор Олександрович Заволгін вирішили зробити так: коли учень із яскравим забарвленням голосу, йому спочатку дають якесь соло, а потім як спосіб покарання в нього забирають соло. Я думаю, що це психологічно неправильний хід, який дуже часто використовують хормейстери для своїх голосистих студентів».
Ольга співпрацює з коледжем, декілька разів була головою журі Всеукраїнського вокального конкурсу «Соловейко»: «Мені було приємно, коли про мене згадали… Можна сказати, що я сама себе запропонувала на роль журі в конкурсі. Коли пішла така тенденція — влаштовувати майстер-класи, я дала відкритий майстер-клас у коледжі. Було дуже приємно побачити в залі знайомі обличчя — своїх викладачів, однокурсників і просто інших студентів коледжу, які вже викладають у Кривому Розі. Ми всі колись співали в одному хорі. До мене підходили і перш за все дякували за практичність майстер-класу, який був спрямований на те, що можна покращити. Ще дуже запам’ятався той рік, коли я була в журі цього ж конкурсу, але він проходив онлайн восени 2022 року. Я навіть проводила майстер-клас, брала участь у конференції, розповідала про Соломію Крушельницьку. Це було дуже щемливо, що ми все ж таки боремося і робимо свою справу, незважаючи на те, що багато колег і дітей були за кордоном».

«У мене була практика співу в церковному хорі та регентства (диригування церковним хором. — Авторка). Отримала два ордени від Української православної церкви — Анастасії Київської та Анни Праведної. Оскільки я періодично співаю в церковному хорі, я вбачаю в цьому данину Богу за те, що він дав мені дар мого голосу». Зараз солістка театру дає приватні уроки, має викладацький досвід з учнями різного віку та підготовки як вокальної, так і музичної.

Також вдалося поспілкуватися з Євгенієм Абіним — випускником коледжу, співзасновником квартету «Show boat». Зараз він працює саксофоністом у Національному академічному духовому оркестрі України, навчає юне покоління музики та виступає в країнах Європи.

Фото: Євгеній Абін (з особистої фейсбук-сторінки)

Навчання в коледжі він вважає дуже важливим етапом у своєму житті: знайомство з інструментом, джазовою музикою та музичним середовищем. «Я навчався з 2004 по 2008 рік. Моїми викладачами були Олег Грузін, Артем Зінченко, Ігор Курило, Сергій Парієв, Міхаїл Іванович Овчінніков, Володимир Вошколуп, Вадим Миколайович Ракітянський і багато інших».

У подкасті «KhART» Євгеній розповів, що вступив до училища в останню мить: «У комісії мене запитали, на який відділ я хотів би вступити. Я обрав естрадний, хоч і не розумів, що й до чого. Я слідкував за учнями Олександра Гебеля, вони весь час грали круто. І коли перед очима є живий приклад того, що людина творить з музикою, — це дуже сильно надихало». Зі слів Абіна, кожної останньої п’ятниці місяця в коледжі був джаз-клуб. Вони розклеювали афіші, гукали друзів — ось там можна було зіграти все що завгодно. Уже в інтерв’ю «Першому Криворізькому» Євгеній коротко описав свої студентські роки: «Мені подобалося в коледжі. 55-й клас є особливим спогадом. Особливо коли я був на 1 курсі, 2004 рік. Кабінет оркестру (31-й) — також особливий спогад. 2005 рік — ювілейний концерт на честь 15-го естрадного відділу в ПК імені Артема. Це був мій перший серйозний виступ. Після випуску з коледжем не співпрацював, але підтримую зв’язки. Музичний коледж став каталізатором мого успіху».

На запитання «Як ви готуєтеся до виступів на сцені?» відповів, що особливих ритуалів чи підходів до підготовки не має: «Я готуюся до концерту, займаюсь, репетирую з ансамблем чи оркестром, вчу матеріал. Музика — це головне. Зі сценою все зрозуміло».

Дивіться також: І. Шамо «Дніпровський вальс» (виконує солістка Юлія Тинна разом з Естрадно-симфонічним оркестром під керівництвом Володимира Онянова)

Активне мистецьке життя

Окрім безпосередньої участі у фестивалях, коледж також є співорганізатором великих проєктів. Зараз адміністрація закладу готує 2 великих проєкти. На початку квітня до коледжу вдруге приїздить маестро Жан Марі Леруа з Франції (відомий органіст), буде камерний оркестр із хором, концерт вокальної музики; другий — всеукраїнський фестиваль-конкурс хорових колективів «Співоча весна». З найближчих конкурсів — фестиваль-конкурс «Україно моя», олімпіада з музично-теоретичних дисциплін «Юний музикознавець» і «Чарівна флейта» (духові та ударні інструменти).
Про нові концерти, конкурси та фестивалі музичного коледжу можна дізнатися на фейсбук-сторінці закладу або на офіційному сайті.
Основна мета конкурсів, які розроблялися коледжем, — розкриття талантів учнів музичних шкіл міста. Більшість конкурсів розширили свої горизонти і стали всеукраїнськими, зокрема, конкурс на фортепіанному відділі, у ньому в середньому беруть участь колективи з 10 областей. У 2021 році коледжем започатковано міжнародний конкурс фортепіанних ансамблів. «Ми вже переходимо на міжнародний рівень, і в цьому нам допомагають музичні школи своєю активною участю», — каже Тетяна Кривохижина.

Основна мета конкурсів, які розроблялися коледжем, — розкриття талантів учнів музичних шкіл міста. Більшість конкурсів розширили свої горизонти і стали всеукраїнськими, зокрема, конкурс на фортепіанному відділі, у ньому в середньому беруть участь колективи з 10 областей. У 2021 році коледжем започатковано міжнародний конкурс фортепіанних ансамблів. «Ми вже переходимо на міжнародний рівень, і в цьому нам допомагають музичні школи своєю активною участю», — каже Тетяна Кривохижина.

Дар’я Рисіна зазначила: «Коли дозволить безпекова ситуація, ми повернемось до нашого багаторічного проєкту “Грають юні музиканти Криворіжжя”. Це саме про творчу і професійну взаємодію з музичними школами, де колективи коледжу супроводжують виступи маленьких музикантів, які до цього показали найкращі результати на інших конкурсах. Це дуже знакова подія, оскільки грати на сцені коледжу в супроводі оркестру — дуже престижно для маленьких талантів».

Добра традиція коледжу — благодійні філармонійні концерти. Звичайно, карантинні обмеження і воєнний стан поставили на паузу проведення концертів, але ненадовго — уже навесні 2023 року майже в повному обсязі такі концерти відновили. «Зараз ми потроху набираємо обороти. У нас у місті немає філармонії як окремої установи, але коледж справляється із цією функцією», — каже Дар’я Рисіна.
Унікальна історична практика коледжу — викладач кожного відділу співпрацює з музичною школою, підтримує юні таланти на їхньому шляху.

Дуже показовими для оцінки роботи коледжу є випускні іспити (раніше — державні), які проводяться у вигляді публічних виступів. Саме вони й підтверджують престижність освітнього закладу.
Відео з концертів можна переглянути на ютуб-каналі закладу.

Українська нація безмежно талановита, вона ніколи не зупиняється перед викликами часу й продовжує творити. І Криворізький обласний фаховий музичний коледж — тому підтвердження. Він був і залишається місцем, де народжуються нові таланти, які пишуть історію української музики.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

"Старе місто": екскурсія з Олександром Мельником й Іриною Стеблиною

Човнова станція під час весняної повені

Площа Визволення

Вулиця Пушкіна

Вхід у парк Мершавцева, 1950-т роки

Відео на тему

РЕТРО КРИВИЙ РІГ | Центрально-Міський район КАДРИ КІНОХРОНІКИ!

Жила-була Гданцівка: відео про історію мікрорайону

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Театр Шевченка у післявоєнні роки

Які вистави дивилися у зруйнованому німцями місті та як відбудовували театр

Візирка: історія унікального природного заказника Криворіжжя

Візирка — найбільший ландшафтний заказник на Криворіжжі, який знаходиться в Інгулецькому районі Кривого Рогу

Тут творять історію: найбільші палаци культури Кривого Рогу

Палаци культури – це не просто стіни із залізобетону, дерева чи каменю. Це також місця, де народжуються особисті історії та спогади: ми проходимо повз цих місць, навіть не замислюючись, скільки тут народжувалося історій дружби, успіху чи невдач.