Алмазного товариства рудники

Ділянку було заорендовано у поміщика А.В. Добровольського у 1899 терміном на 25 років з платою 1,5 копійок з пуда видобутої руди при гарантії щорічної оплати не менше 35 тисяч карбованців. Рудний пласт товщиною до 4,2 метри тягнувся на 1,5 кілометрів. Запаси оцінювалися у 50 мільонів пудів. Під час кризи 1901-02 рудник не працював. Другий рудник знаходився на відстані 0,5 кілометрів на північ від розʼїзду Шимановського. Ділянку площею 63 десятки було заорендовано у селянина Суслова терміном на 19 років з виплатою по 3 копійки з пуда посередникам. Вони в свою чергу платили Суслову 0,63 копійки при видобутку 2 мільйонів пудів за рік. Розробка велася карʼєром на тому місці, де рудоносний пласт утворював паралельні складки, а південніше складки — підземним способом шахтою глибиною 37 метрів. Рудник обслуговувався 3-конними підйомниками, згодом встановлено парову машину. Роботи проходили у 2 зміни: вдень і вночі. Руда по вузькоколійці доставлялася на розʼїзд Шимановський. У 1902-03 було зроблено підʼїзну колію і погрузочну платформу на 25 вагонів.

Джерело: Історична енциклопедія Криворіжжя : Т. 2 / О.О. Мельник; С. В. Балабанов. Кривий Ріг. В-ВО «СТПРЕС», 2009.